Музейний туризм — різновид туризму, специфіка якого полягає у використанні туристського потенціалу музеїв і територій, які до них прилягають.

Музей — це культурно-освітні та науково-дослідні заклади, призначені для вивчення, збереження та використання пам'яток природи, матеріальної й духовної культури, залучення громадян до надбань національної й світової історико-культурної спадщини. За своїм профілем музеї поділяються на такі види:

• історичні,
• археологічні,
• краєзнавчі,
• природничі,
• літературні,
• мистецькі або художні,
• етнографічні,
• технічні,
• галузеві тощо.

Співробітництво музеїв і туризму ґрунтується на формуванні системи історико-культурних і природних територій. Розвиток цих територій забезпечується акумульованим у музеях історико-культурною спадщиною, що виступає як чинник соціокультурного і туристського розвитку окремих регіонів. Перед організаторами музейного туризму стоїть ряд специфічних завдань: визначення туристської спеціалізації музею і формування постійного туристського потоку в музеї, складання туристської програми й маршруту, формування пакета рекламної продукції, пошук нових джерел фінансування.

У 1946 році була створена міжнародна організація ICOM (International Council of Museums) для підтримки та розвитку діяльності музеїв. Ця організація охоплює понад 27 000 учасників зі 115 країн світу і тісно співпрацює з ЮНЕСКО та іншими міжнародними організаціями.

• Музеї Ватикану, Ватикан
• Лувр, Париж, Франція
• Британський музей, Лондон, Велика Британія
• Національний музей Прадо, Мадрид, Іспанія
• Музей мистецтва Метрополітен, Нью-Йорк, США
• Музей Гуггенгайма, Більбао, Іспанія
• Державний музей (Рейксмузеум), Амстердам, Нідерланди
• Ермітаж, Санкт-Петербург, Росія
• Львівська національна галерея мистецтв, Львів, Україна
• Каподімонте, Неаполь, Італія
• Уффіці, Флоренція, Італія
• Музей д'Орсе, Париж, Франція
• Дрезденська картинна галерея, Дрезден, Німеччина
• Бостонський музей образотворчих мистецтв, Бостон, США