Ця стаття може містити оригінальне дослідження. Будь ласка, удоскональте її, перевіривши сумнівні твердження й додавши посилання на джерела. Твердження, які містять лише оригінальне дослідження, мають бути вилучені.

Ця стаття потребує упорядкування для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (Дізнайтеся, як і коли вилучати це шаблонне повідомлення[en])

Мо́вна свідо́мість — термін сучасного мовознавства, який почав активно вживатися порівняно недавно (з 1980-х років) і не має поки що однозначного витлумачення. Під мовною свідомістю розуміють:

• механізм управління мовною діяльністю, який формує, зберігає та перетворює мовні знаки, правила їхнього поєднання й уживання;
• мовну картину світу, тобто образи свідомості, матеріалізовані в мовних знаках;
• ставлення людини до мови та її елементів, а також мовної дійсності.

Мовну свідомість досліджують у зв’язку з мовною особистістю, національною ментальністю, стратегією й тактикою мовленнєвої поведінки. Лінгвістів цікавлять закономірності формування й функціонування мовної свідомості у внутрішньому та міжкультурному етнічному середовищі, специфіка мовної свідомості представників різних соціальних, професійних, вікових і статевих груп, реконструкція мовної свідомості минулих епох тощо.

Український лінгвіст Г. Ейгер виділив такі функції мовної свідомості:

• відображувальну, яка створює мовну картину світу й виражається в мовних значеннях, мовних формах і типах зв’язку між словами;
• оцінну (з урахуванням різних аспектів оцінки);
• орієнтувально-селективну, що забезпечує орієнтування в ситуації з метою вибору мовних засобів;
• інтерпретаційну, яка реалізується у двох аспектах – внутрішньомовному і міжмовному (в обох випадках ідеться про інтерпретацію мов. явищ);
• регулятивно-керівну, що виступає у вигляді механізмів зворот, зв'язку (здійснює контроль за мовленнєвими операціями і забезпечує оцінку висловлення з погляду відповідності чинним нормам).

Мовну свідомість трактують і як небайдуже, ціннісне ставлення до мови. Воно охоплює знання, почуття, оцінки щодо мови, а також мотиви мовної поведінки. При такому розумінні мовна свідомість постає чинником мовної стійкості, адже доля мови великою мірою залежить від ставлення до неї мовців.

З огляду на критерії сприйняття мови як цінності, П. О. Селігей виділив такі рівні мовної свідомості:

• нульовий: над мовою не лише не замислюються, а й узагалі не помічають її;
• низький: мову сприймають як щось неістотне, жодної цінності в ній не вбачають, потреби в мовній політиці та в охороні мови не усвідомлюють;
• середній: мова стає об’єктом роздумів і оцінок, які нерідко виявляються суб’єктивними, ненауковими; наприклад, рідну мову вважають найкрасивішою і найкращою, а чужі – потворними й неповноцінними; мову поціновують лише як ужитковий засіб спілкування, а її глибшої сутності як культуро- і націєтвірного явища не відчувають;
• високий: властивий усім, хто ставиться до мови активно, зацікавлено й відповідально; мовно свідома людина: 1) досконало обізнана з мовними нормами, сприймає їх як стандарт і запоруку успішного спілкування; 2) прагне до мовного самовдосконалення; 3) наділена опірністю до мовного безкультур’я та нігілізму; 4) сповідує культ рідної мови, а отже виступає запорукою мовної стійкості.

Поняття мовна свідомість зустрічається в роботах Вільгельма фон Гумбольдта. Мова в його концепції представляє певне бачення світу нім. Weltansicht der Sprache, будучи "проміжним світом" між людиною і дійсністю, виступає засобом вираження мислення. Так у когнітивній лінгвістиці категорія мовної свідомості включена в парадигму спрямовану на розгляд способів концептуалізації дійсності, формування та репрезентації знань про світ, тобто мовна свідомість в контексті когнітивної лінгвістики розуміється як визначальні способи сприйняття і осмислення людиною світу. Формулювання принципів антропоцентричності й антропоморфності мови визначило не тільки новий аспект лінгвістичних пошуків, а й сприяло новому розумінню і трактуванню таких традиційних лінгвістичних понять, як знак, значення, смисл, поняття тощо (А. Вєжбіцька, І.Голубовська, С.Єрмоленко, М.Нікітін та ін.).

Визначилась настанова досліджувати мову в тісному зв'язку з мисленням, свідомістю, пізнанням, культурою, світоглядом як окремого індивідууму, так і мовного колективу, до якого він належить. Окреме місце з-поміж цих категорій посідає феномен свідомості, під яким розуміють знання суб'єкта про навколишній світ і самого себе (Е.Улибіна). Як форма психічного відображення свідомість перебуває на перетині індивідуального й колективного, природного і культурного, безпосередньо-чуттєвого і суспільно-історичного досвіду. Особливий інтерес для сучасної когнітивної лінгвістики становить мовна свідомість – сукупність психічних механізмів породження, розуміння мови і зберігання мови у свідомості, тобто психічні механізми, що забезпечують процес мовної діяльності людини (І. Стернін [Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.], Т.Толчеєва [Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.]). Категорія мовної свідомості включена в парадигму, спрямовану на розгляд способів концептуалізації дійсності, формування та репрезентації знань про світ.

• Мовна стійкість
• Мовна межа

• Ейгер Г. В. Механизмы контроля языковой правильности высказывания. – Х.: Основа, 1990. – 184 с.
• Яворська Г. М. Прескриптивна лінгвістика як дискурс: Мова, культура, влада. – К., 2000. – 288 с.
• Гнатюк Л. П. Мовна свідомість у сучасній лінгвістичній парадигмі // Українське мовознавство. – К., 2005. – Вип. 34. – C. 3–8.
• Болтівець С. І. Психологічні чинники розвитку мовної свідомості у науковій спадщині Івана Огієнка // Практична психологія та соціальна робота. - 2010. - № 5. - С. 66-71.
• Гнатюк Л. П. Мовний феномен Григорія Сковороди в контексті староукраїнської книжної традиції. — К.: ВПЦ «Київський університет», 2010. – 446 c.
• Селігей П. О. Про виховання мовної свідомості // Мовознавство. – 2010. – № 2-3. – С. 176–193.
• Гапченко О. Мовна свідомість людини як об’єкт лінгвістичних досліджень // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка: Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика. – 2011. – № 22. – С. 31–34.
• Селігей П. О. Мовна свідомість – шанобливе ставлення до мови // Дивослово. – 2012. – № 7. – С. 40–44 [Архівовано 15 березня 2022 у Wayback Machine.].
• Селігей П. О. Мовна свідомість: Структура, типологія, виховання. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2012. – 120 с. [Архівовано 13 січня 2022 у Wayback Machine.]
• Марусик Т. Мовні права і мовна свідомість // Радіо Свобода (12 січня 2013) [Архівовано 31 грудня 2012 у Wayback Machine.].
• Верьовкін В. В. Відображення уявлень про війну в античній і сучасній мовній свідомості (на матеріалі давньогрецької, латинської, англійської, німецької та української мов) : автореферат дис. ... канд. філол. наук : 10.02.17. - Київ, 2013. - 19 с. [Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.