Ми́ска[1] (заст. ми́са)[2] — вид столового начиння, зазвичай для рідких страв (супи, юшки) у вигляді глибокого, круглого виробу з направленими вгору краями. За своєю функцією близькі до глибоких тарілок, але з більш розплющеними краями.
Слово «миса» має латинське походження: через посередництво дав.-в.-нім. mias («стіл») походить від нар.-лат. mēsa — форми лат. mēnsa («стіл», пор. «менса»)[3][4].
Миски бувають керамічними, металевими, скляними, дерев'яними, пластиковими та навіть паперовими. Мають форму півсфери, що зближує миску з горнятком. Проте, миска зазвичай більша і з неї не п'ють, а їдять ложкою.
Мискою також називають практично ідентичний предмет начення, який використовують для годування тварин, особливо домашніх, як псів, котів та інших.
Скляні чи порцелянові миски використовують для подавання салатів (салатниці).
З прадавніх часів миска була традиційно головним наченням у селах України. Миски зберігали на полицях або в шафах, які називалися ми́сниками[5].
-
Миска з борщем -
-
Див. також
Посилання
- ↑ Миска // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Миса // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
- ↑ Миса // Этимологический словарь русского языка. — М. : Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973. Архів оригіналу за 14 лютого 2017. Процитовано 13 лютого 2017.
- ↑ Мисник // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
| Загальне |  | |
|---|---|---|
| Аплікація | ||
| В'язання | ||
| Гончарство | ||
| Гобелени, килимарство | ||
| Мереживо | ||
| Мозаїка | ||
| Різьблення | ||
| Розписи | ||
| Флористика | ||
| Вишивка | ||
| Інше | ||