Кумане́ць, також зрідка кума́н (від тюрк. quman) — керамічна фігурна посудина, що нині використовується здебільшого як прикраса^[1].

Слово «куманець» є тюркським мовним запозиченням. Скажімо, у киргизькій кумган має значення «глечик».

Куманці були предметом вжитку козаків. Фахівці зазначають, що вони (як побутова річ) могли бути запозиченням українців у східних народів^[2].

Куманці є оригінальним різновидом українського традиційного посуду. Якщо раніше (а подеколи і тепер) їх використовували для зберігання й подання на стіл різноманітних напоїв^[3], то тепер — це переважно декоративна оздоба інтер'єру в національному стилі.

Ті, хто пробував зберігати в куманці напої, свідчать, що специфічна форма виробу, контакт напою з натуральною глиною,— призводять до того, що напій тривалий час має певну стійку температуру і неповторний присмак.

Куманці могли бути різної форми, однак найвідомішими є ті, зазвичай полив'яні та щедро оздоблені (розписані, з ліпленням), які використовували для спиртних напоїв, зокрема, виокремлюються з-поміж них куманці у формі дисків^[4] або кілець (тобто дисків без середини) з вигнутою ручкою та носиком, горловиною (нерідко з кришкою) та з ніжкою-підставкою (часом застосовувалися пара чи дві пари ніжок)

Цікаво, що тороїдальної форми куманці при частуванні гостей переносилися господарем чи господинею, надіті на передпліччя лівої руки саме через отвір.

В Опішному куманці завжди були дуже популярними. Відомий дослідник опішненського гончарства Яків Риженко так описав куманці міськомлинського гончаря Остапа Ночовника:

У композицію своїх виробів він іноді уводив зовсім несподівані елементи. Яскравим прикладом таких композицій є його кумани, що зазнали слави не лише на Україні, а й далеко за її межами. Здебільшого в основу куманів Ночовник клав люльку, поєднану з елементами циліндрійного посуду. Як декоративні елементи Ночовник використовував барокальні прикраси, весільні квіти тощо

Опішненці настільки полюбили цей незвичайний глиняний виріб, що куманець став символом усього гончарного містечка, а на дні посуду, який виготовляли на заводі «Художній керамік», ставили штамп саме у вигляді куманця.

Любив куманці й Леонід Сморж. У його колекції опішненської кераміки таких виробів дев'ять. Три куманці виготовлені відомими гончарями Іваном Шияном та Василем Біляком на замовлення колекціонера. Авторство шести інших невідоме. Більшість куманців прикрашені мальовкою у вигляді багатопелюсткових квітів, листя та завитків. Яскрава колірна гама та незвичайна форма надають куманцям ошатності, святковості^[5].

• Аскос (грец. ἀσκός) — давньогрецька пласка посудина округлої форми з ручкою на носику. Аскоси виготовлялися із глини, їх прикрашали фігурним розписом як вази. Аскос застосовували для зберігання мастил і заправки олійних ламп. Відомі форми аскоса з двома носиками.
• Вишуканістю декору відзначались гуцульські глиняні «калачі» — «персневидний посуд», що зберіг у своїх формах багато архаїчних рис. Він складався із колоподібного «вичеревка», невисокої шийки, чотирьох низьких ніжок та двох чи чотирьох вушок з отворами, через які протягали шнурок чи ремінець. «Калачі» покривали білою поливою. Посуд подібної форми був поширений на Полтавщині, а також у Румунії та Угорщині (Smiszko M. Naczynia pierscieniowate. — Lud, t. 34. Lwow, 1936. — С.115, 119.)^[6]

• 
  Малюнок, що показує, як навчити дитину малювати куманець
• 
  Форма типового українського тороїдального (корпус посудини має форму бублика чи тора) куманця. Ескіз
• 
  Перенесення тороїдального куманця
• 
  Куманець з музею «Гуцульщина», Верховина
• 
  Поштова марка "Куманець, 70к.", Пошта України, 2007 рік
• 
  Поштова марка "Куманець, 2 грн.", Пошта України, 2007 рік

• disted.edu.vn.ua/courses/learn/2270 Урок-бесіда «Витоки традиційного стилізування та його розвиток» [Архівовано 21 січня 2019 у Wayback Machine.]
• promova.net/kumanets-keramichna-figurna-posudina/ УКРАЇНА В СЛОВАХ. Куманець (керамічна фігурна посудина) [Архівовано 21 січня 2019 у Wayback Machine.]
• Опішнянська кераміка. Куманець «Барвінчастий» [Архівовано 27 січня 2019 у Wayback Machine.]
• olenasunny.blogspot.com/2011/03/blog-post_6338.html Блог Олени Щербань (Лены Солнце) Про глиняний куманець / On clay Kumanets Який він, охтирський глечик? [Архівовано 21 січня 2019 у Wayback Machine.]
• ФОРМИ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ГЛИНЯНОГО ПОСУДУ другої половини ХІХ — першої третини ХХ століття Олена Щербань
• Куманець // Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури. Словник-довідник., К.: «Довіра», 2006, стор. 320

• Куманець // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 114. — ISBN 978-966-7407-83-4.
• Куманець // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

Це незавершена стаття з українського мистецтва. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.