Манйоґана (яп. 万葉仮名, まんようがな, «абетка Манйосю») — рання форма японської писемності, у якій японські слова записувалися схожими за звучанням китайськими ієрогліфами. З манйоґани виникли японські складові абетки-кани: хіраґана і катакана. Назва «манйоґана» походить від «Манйосю» — антології японської поезії періоду Нара (710—794) і буквально означає «кана Манйосю».

Манйоґана виникла приблизно у 6-7 століттях. Найдавнішою з відомих пам'яток цієї писемності є знайдена у 1998 році у префектурі Токусіма дерев'яна дощечка (моккан) з початком японського віршу «Пісні про бухту Наніва», яка датується серединою 7 століття. Перед цим найдавнішим вважався напис на німбі бронзової статуї Будди-Цілителя (Якусі Ньорай) у «Золотій залі» храму Хорюдзі (початок 8 століття). Найбільш великою пам'яткою писемності є збірник поезії «Манйосю».

До 10 століття манйоґана була витиснута хіраґаною і катаканою. У той же час японський учений Мінамото но Сітаґо (911—983) винайшов фонетичні позначки і вписав їх у текст «Манйосю». У сучасній Японії манйоґана обмежено вживається у деяких топонімах (особливо на острові Кюсю). Також у побуті часто використовується атедзі (当て字): спосіб запису слів (особливо запозичених) ієрогліфами, які підбираються за звучанням. Наприклад, 倶楽部 (курабу, «клуб»).

• Манйосю — антологія поезії.
• Вамьо Руйдзюсьо — китайсько-японський словник.

У той самий період існувало кілька правил використання ієрогліфів у манйоґані:

1. Сейон (正音, «правильне звучання») — майже збігається з канбуном: ієрогліфи використовуються з урахуванням китайської вимови й змісту;
2. Сейкун (正訓, «правильне тлумачення») — ієрогліфи використовуються з урахуванням китайського змісту, але читаються японською;
3. Сякуон (借音, «запозичене звучання») — ієрогліфи використовуються тільки з урахуванням китайського звучання, але без китайського змісту. Дане правило було найпоширенішим. Один знак міг передавати одну або більше мор.
   • Один ієрогліф передає одну мору:
     • Використовується повне китайське прочитання: (い), 呂 (ろ), 波 (は);
     • Використовується часткове китайське прочитання: 安 (あ), 楽 (ら), 天 (て);
   • 信 (しな), 覧 (らむ), 相 (さが).
4. Сяккун (借訓, «запозичене тлумачення») — ієрогліфи використовуються без урахування китайського змісту і вимови, а головну роль грає кунйомі.
   • Один ієрогліф передає одну мору:
     • Використовується повне китайське прочитання: 女 (め), 毛 (け), 蚊 (か);
     • Японське прочитання використовується частково: 石 (し), 跡 (と), 市 (ち);
   • Один ієрогліф передає дві мори: 蟻 (あり), 巻 (まく), 鴨 (かも)
     • Два ієрогліфа передають одну мору:嗚呼 (あ), 五十 (い), 可愛 (え)
5. Фудзаке-йомі (戯訓, «каламбурне прочитання») — рідкісне правило, коли зміст записанного розгадувався як ребус. Наприклад, в «Манйосю» (8 том, 1495 вірш) Отомо но Якамоті (718—785) зашифрував слово куку («зозуля») ієрогліфами-цифрами 八十一 («вісімдесят один»). Оскільки 81=9·9, а 9 читається як «ку», то дане сполучення читається як «куку»

Катакана Манйоґана
включає архаїчні і запропоновані силабограми

	–	K		S	T		N	H	M	Y	R	W
a	阿	加		散	多		奈	八	末	也	良	和
	ア	カ		サ	タ		ナ	ハ	マ	ヤ	ラ	ワ
i	伊	機	幾	之	千		仁	比	三	以	利	井
	イ	キ		シ	チ		ニ	ヒ	ミ		リ	ヰ
u	宇	久		須	州	川	奴	不	牟	由	流	宇
	ウ	ク		ス	ツ		ヌ	フ	ム	ユ	ル	于
e	江	介		世	天		祢	部	女	衣	礼	恵
	エ	ケ		セ	テ		ネ	ヘ	メ		レ	ヱ
o	於	己		曽	止		乃	保	毛	與	呂	乎
	オ	コ		ソ	ト		ノ	ホ	モ	ヨ	ロ	ヲ
–							尓
							ン

• Кадзуаки Судо. «Японская письменность от истоков до наших дней». — М.: Восток-Запад, 2006. ISBN 5-17-033685-3

• Японське письмо // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Список манйоґани (японською)