Люксембурзький палац
48°50′54″ пн. ш. 2°20′15″ сх. д. / 48.848333333333° пн. ш. 2.3375° сх. д. / 48.848333333333; 2.3375
Країна	Франція[1][2]
Розташування	Quartier de l'Odéond[2]
Тип	палац[1]
Стиль	бароко
Архітектор	Соломон де Бросс, Жермен Бофран і Жан-Франсуа Шальгрен
Дата заснування	1620
Адреса	rue de Vaugirardd
Люксембурзький палац Люксембурзький палац (Франція)
Медіафайли у Вікісховищі

Люксембурзький палац (фр. Palais du Luxembourg) — палац-резиденція в Парижі, побудований для королеви Франції Марії Медичі (архітектор Соломон де Брос) на початку 17 століття. Одна з найкращих споруд французького бароко.

Колись на цьому місті була садиба герцога Піне з родини Люксембург. На цьому місті в 1615-1631 роках для королеви Марії Медичі Соломон де Брос побудував палац, що отримав назву Люксембурзький.

Вважають, що Соломон де Брос відштовхувався від садового фасаду палаццо Пітті у Флоренції, що прибудував архітектор Бартоломео Амманаті (1511—1592) у стилі маньєризм. Але де Брос все зробив на французький манер: зменшив виступи бічних корпусів, використав менший руст, додав середню, невеличку вежу і скульптури. Парадний двір — курдонер — замкнув службовими корпусами. Національне забарвлення виявили й високі дахи Люксембурзького палацу, які не використовують у Флоренції. Архітектурний образ палацу набув неповторності й національної самобутності. Палац вдало доповнили сад бароко, партер у 25 гектарів і садово-паркова скульптура.

Саме для оздоблення цього палацу художник із Фландрії П. П. Рубенс намалював картини зі сценами життя королеви Марії Медичі (тепер — Лувр, Париж). Після смерті королеви тут мешкав її син Гастон Орлеанський, молодший брат короля Луї 13-го.

У 20 столітті тут засідає Сенат Франції.

Сам Соломон де Брос створив спрощену копію Люксембурзького палацу, коли йому замовили приміщення для парламенту області Бретань. Будівля збережена і нині використовується як палац юстиції в місті Рен, Бретань.

Ще більший вплив архітектурний образ Люксембурзького палацу справив на архітектора Жака Буйє де Блуа. Той починав як скульптор-різьбяр і проходив стажування в майстерні Соломона де Броса в Парижі. Він створив новий фасад замку Шеверні, де дуже творчо використав знахідки де Броса.

На парадному фасаді використав тільки дощатий руст, утримався від всякого використання колон і пілястр (вони є у де Броса), навіть від гри виступаючих бокових веж — різалітів. В проміжках вікон другого поверху подав низку овальних заглибин з бюстами. Тільки ці бюсти та вікна і відіграють головну ролю оздоб в шляхетно стриманому, але по новому красивому фасаді. Лише головний портал замку-палацу виступає вперед і підкреслений вузькою баштою, що віддалено нагадує подібну на фасаді палацу де Броса. Збережені і високі, різноманітні за формою дахи, що йшли з французького середньовіччя. Ранішне бароко Франції неохоче відмовлялося від форм і надбань національної архітектури, що надало архітектурі країни 17 століття національного забарвлення і національного характеру попри всі іноземні ідеї і впливи.

Національне коріння відчуватиметься пізніше і в уславленому палаці Мезон-Лафіт (архітектор Франсуа Мансар), в замку Во-ле-Віконт (архітектор Луї Лево), що йшли від вивчення архітектурного образу Люксембурзького палацу.

• 
  Люксембурзький палац
• 
  Люксембурзький палац, фасад
• 
  План Люксембурзького палацу
• 
  План Люксембурзького палацу з курдонером — парадним двором
• 
  Капелла палацу, 1622-1631
• 
  Сад Люксембурзького палацу, Париж

• Сенат Франції
• Люксембурзький сад
• Французьке бароко

• Всеобщая история искусств, т 4, М, «Искусство», 1963 (рос)
• Ротенберг Е. И. «Западноеропейское искусство 17 века», М, «Искусство»,1971 (рос)
• Каптерева Т.,Біков В., «Искусство Франции 17 века», М,"Искусство", 1969 (рос)

• (фр.) Палац на сайті Сенату Франції [Архівовано 8 травня 2009 у Wayback Machine.]