село Лебединці | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Чернігівська область |
Район | Прилуцький район |
Тер. громада | Срібнянська селищна громада |
Код КАТОТТГ | UA74080150170042541 |
Основні дані | |
Засноване | 1750 |
Населення | 366 |
Площа | 1,156 км² |
Густота населення | 316,61 осіб/км² |
Поштовий індекс | 17342 |
Телефонний код | +380 4639 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°34′8″ пн. ш. 33°1′13″ сх. д. / 50.56889° пн. ш. 33.02028° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
165 м[1] |
Відстань до районного центру |
13 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 17341, Чернігівська обл., Срібнянський р-н, с. Карпилівка, вул. Миру, 43 |
Карта | |
Мапа | |
Лебеди́нці — село в Україні, у Прилуцькому районі Чернігівської області. Розташоване за 13 км від центру громади. Входить до складу Срібнянської селищної громади. Населення становить 366 осіб.
Історія
Вперше згадуються 1797 року як хутір Лебединський. Входили до складу до Прилуцького повіту. (1797—1923), до Срібнянського р-ну Прилуцького округу (1923—1930) і Чернігівської області (з 1932).
Хутір Лебединський заснований наприкінці XVIII століття на шляху з Срібного на Лохвицю колез. ас. Іваном Ґалаґаном, у власності якого було декілька хуторів у Першоварваринській сотні. Дерев'яну Варваринську церкву споруджено на кошти графа Григорія Галагана 1854 року.
Вперше на село згадується (позначено) на мапах 1826—1840 років як Лебедянський[2]
У 1854—1856 роках український архітектор Є. І. Червинський на замовлення Г. П. Галагана побудував у Лебединцях будинок, в архітектурі якого повторені риси хати козацької старшини часів Гетьманщини.
1859 року в Лебединцях було 86 дворів селян, 526 жителів.[3]
У 1861—1866 роках селяни Лебединець підпорядковані Карпилівському Волосному правлінню тимчасово-зобов'язаних селян. Після реорганізації волостей Лебединці 1867 увійшли до Срібнянської волості 2-го стану.
1886 — 125 дворів селян-власників, 138 хат, 771 жителів. Діяли: земське початкове училище (1873), шинок, 8 вітряків.
1910 — 158 господарств, з них селян — 154, євреїв — 1, привілейованих — 3, наліч. 1035 ж., у тому числі 1 тесляр, 2 кравці, 1 швець, 3 ковалі, 3 ткачі, 5 поденників, 2 займалися інтелігентними та 84 — ін. неземлеробськими заняттями, все ін. доросле нас. займалося землеробством. 475 дес. придатної землі. Діяли: дерев'яна Варваринська церква (закрита за часів радянської влади), при ній бібліотека, школа грамоти; земське початкове училище, у якому навчалося 49 хлопців та 14 дівчат (1913).
1911 року у селі Лебединці були Варваринська церква та земська школа, мешкало 1017 осіб[4].
У 1923—1930 роках Лебединці — центр сільради. 1925 — 228 дворів та 1228 мешканців; 1930 — 228 дворів, 1330 мешканців, 1996 — 150 дворів, 432 мешканці[5].
До 2017 року орган місцевого самоврядування — Карпилівська сільська рада
Див. також
Примітки
- ↑ Прогноз погоди в с. Лебединці. Архів оригіналу за 12 лютого 2022. Процитовано 12 лютого 2022.
- ↑ Специальная карта Западной части России Шуберта 1826-1840 годов. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 29 грудня 2021.
- ↑ ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | [Вып.] 33 : Полтавская губерния. - 1862. elib.shpl.ru. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 28 грудня 2021.
- ↑ Список населенных мест Полтавской губернии, с кратким географическим очерком губернии / Полтавский губерский статистический комитет. — Полтава : Типография Д. Н. Подземского Петровская улица собственый дом, 1912. — С. 318. (рос.)
- ↑ Шкоропад Д. О., Савон О. А. Лебединці // Прилуччина: Енциклопедичний довідник / За ред. Г. Ф. Гайдая. — Ніжин : ТОВ "Видавництво «Аспект-Поліграф», 2007. — С. 249. — ISBN 978-966-340-221-5.
Це незавершена стаття з географії Чернігівської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |