Латвійська РСР
Республіка СРСР
1940 – 1990
Прапор Герб
Столиця	Рига
Мови	латиська,російська
Форма правління	комуністична диктатура
Історія
- Засновано	21 липня 1940
- Німецька окупація	10 липня 1941
- Відновлення	14 жовтня 1944
- Проголошення незалежності	4 травня 1990
Площа	64 580 км2
Населення
-	2 666 000 осіб
Густота	41,3 осіб/км²
Валюта	Радянський карбованець
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Латвійська Радянська Соціалістична Республіка

Історія Латвії

Доісторична Латвія Культура ямково-гребінцевої кераміки (4 та 3 тисячоліття до н. е.) Угро-фінські народи Культура шнурової кераміки (кін. З — сер. 2 тисячоліття до н. е.) Балти Епоха вікінгів (9 — першої половини 11 сторіч н. е.) Шлях із варягів у греки Чудь Середньовіччя Курляндія, Семігалія, Латгалія, Селія Лівонія Герцікське князівство Кукейноське князівство Орден мечоносців (1204—1237) Лівонський орден (1237—1561) Лівонська конфедерація (1207—1561) Ганзейський союз (1157—1669) Новий час Лівонська війна (1558—1583) Віленська унія (1561) Герцогство Курляндії і Семигалії (1562—1795) Шведська Ліфляндія (1629—1721) Велика Північна війна (1700—1721) Ліфляндська губернія (1712—1918) Курляндська губернія (1795—1918) Новітній час Перша світова війна (1914—1918) Обер Ост (1914—1918) Берестейський мир (1918) Герцогство Курляндії і Семигалії (1918) Латвійська війна за незалежність (1918—1920) Об'єднане Балтійське герцогство (1918) Латвійська Республіка (1918—1940) Державний переворот (1934) Пакт Молотова — Ріббентропа (1939) Друга світова війна (1939—1945) Окупація балтійських країн (1940) Рейхскомісаріат Остланд (1941—1945) Латвійська РСР (1940—1941, 1944—1990) Лісові брати (1944—1953) Сучасність Латвійська Республіка (з 1990 року)

Латвійська Радянська Соціалістична Республіка (латис. Latvijas Padomju Sociālistiskā Republika; рос. Латви́йская Сове́тская Социалисти́ческая Респу́блика) — одна з республік СРСР, створена рішенням парламенту Латвійської Республіки 21 липня 1940, включена до складу СРСР 5 серпня 1940, в 1991 році стала незалежною від СРСР.

Цей період історії Латвії офіційно визнається окупацією країни Радянським Союзом урядами Прибалтійських країн^[1][2] Європейським судом з прав людини,^[3] урядами США,^[4] та Євросоюзу,^[5][6]. Водночас офіційна Росія вважає анексію Латвії Радянським Союзом легітимною з позицій міжнародного права.^[7]

Спроба встановити у Латвії радянську владу здійснювалася більшовиками по Першій Світовій війні. 17 грудня 1918 за підтримки російських комуністів та В. І. Леніна була проголошена Латвійська Соціалістична Радянська Республіка очолювана Петерісом Стучкою. Проте вже у січні 1920 більшовиків витіснили з Латвії, а 1921 року новий уряд Латвії визнали держави Антанти.

Наступна спроба комуністичної влади захопити Латвію, яка врешті й призвела до створення Латвійської РСР, розпочалася 1939 року, коли за Пактом Молотова — Ріббентропа між Нацистською Німеччиною і Радянським Союзом Латвія відійшла до сфери впливу СРСР. 16 червня 1940 року СРСР висунув Латвії ультиматум з вимогою зміни уряду, у Латвію були введені радянські війська, а 5 серпня 1940 року країна була анексована Радянським Союзом. Вся влада концентрувалася в руках ВКП(б) та її філіалу — Комуністичної партії (більшовиків) Латвії

У червні-липні 1941 року Латвія була зайнята Вермахтом. 1943 року німці почали мобілізацію місцевих жителів до сформованого Латиського Легіону Waffen SS за участю раніше сформованих добровольчих частин. Як зазначає професор І.Фелдманіс, латиші, «поставлені перед вибором Німеччина або Росія… вибрали Німеччину …, тому що німецьке панування їм здається меншим злом. Ненависть до Росії поглибила … окупація Латвії. Вони вважають боротьбу проти Росії національним обов'язком» ^[8]

Із відвоюванням Латвії радянськими військами у 1944 році у Латвії організується партизанський рух опору радянській окупації. Загальна кількість партизан налічувала до 10 тисяч, ще 20 тисяч чоловік активно допомагали партизанам провіантом і притулком.^[9][10] Пізніше, однак, із закріпленням радянської влади, тисячі партизан були арештовані, і більше десятка тисяч членів сімей та тих, хто підтримував партизан — депортовано.

У повоєнні роки почалося відновлення промисловості й інших галузей народного господарства. У післявоєнний період у республіці було створено або модернізоване кілька великих промислових підприємств, зокрема RAF, РВЗ, VEF.

З початком перебудови в 1987 р. у столицях країн Балтії почалися масові виступи. В 1988 році виникли перші нові політичні рухи, найбільший із них — Народний фронт Латвії — поступово прийшов до влади у 1989—1990, закликаючи до проголошення незалежності і ринкових реформ. Протилежному Народному фронту Латвії Інтерфронт, що виступав за інтернаціоналізм і збереження Латвії в складі Радянського Союзу не мав такої широкої підтримки.

4 травня 1990 новообраним Верховною Радою ЛРСР була прийнята Декларація про відновлення незалежності Латвійської Республіки. Одночасно був скликаний Конгрес Громадян Латвійської Республіки, на виборах якого, на відміну від виборів у Верховну Раду, брали участь тільки особи, що були громадянами Латвії до її приєднання до СРСР та їхні нащадки. 3 березня 1991 р. на опитуванні більшість жителів Латвії (включно з майбутніми «негромадянами») висловилися за демократію й незалежність. Остаточно ж незалежність була відновлена 21 серпня 1991, після перевороту ДКНС у Москві.

Латвійська Радянська Соціалістична Республіка поділялася на:

• 26 районів (rajoni)
• 7 республіканських міст (в Латвійській РСР — «міста республіканського підпорядкування»).

• 1959: &&&&&&&&02093458.&&&&002 093 458 осіб (латиші — &&&&&&&&01297881.&&&&001 297 881 (62.00 %), росіяни — &&&&&&&&&0556448.&&&&00556 448 (26.58 %))

• Латвійська Республіка (1918—1940)