Куценко Юрій Георгійович
Народився	20 травня 1967(1967-05-20) (57 років) Запоріжжя, УРСР
Громадянство	Росія
Діяльність	актор, співак, поет, сценарист, кінопродюсер
Alma mater	Національний університет «Львівська політехніка», Московський державний технічний університет радіотехніки, електроніки і автоматики і Школа-студія МХАТ
Роки діяльності	1991 — тепер. час
Партія	Єдина Росія
Дружина	Марія Порошина
Діти	Поліна Куценко
IMDb	ID 0476544
Нагороди та премії
kutsenko.ru/?m=main
Куценко Юрій Георгійович у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Юрій Георгійович Куценко (відомий як Гоша Куценко) — російський актор, співак, режисер, сценарист, продюсер, українського походження. Найбільш відомий за ролями у фільмах «Мамо, не горюй» та «Антикілер». Фігурант бази даних сайту «Миротворець».

Народився 20 травня 1967 року в місті Запоріжжя.

Батько актора, Георгій Павлович, працював у міністерстві радіопромисловості, а мати, Світлана Василівна, була лікарем-рентгенологом. Ім'я Юрій актор отримав на честь космонавта Юрія Гагаріна. Він був практично відмінником у школі, займався боротьбою.

Да, мое детство было абсолютно счастливым! Я сейчас это понимаю. <…> Было теплое Запорожье, Львов - ридна Украйна. Украина - щедрая душа, особенно тогда. Вольно растущая шелковица, черешня. Доступный мальчишеским вольностям Днепр, бычки на асфальте. Первая любовь. Велосипед. Я занимался вольной борьбой в спортивной секции… Чудесное было время. И очень быстрое. Я всегда с трудом засыпал, потому что утром мне нужно было обменять две марки на две пуговицы… Мальчишеские заботы…[1]

Сім'я у зв'язку із батьковою роботою переїхала до Львова. Там він закінчив школу № 56 (нині ЛУГГ). Вищу освіту здобував у Львівському політехнічному інституті, але, не завершивши навчання, був призваний проходити службу в Радянській Армії.

У 1988 році переїхав до Москви, де продовжив навчання в місцевому державному інституті радіотехніки, електроніки та автоматики. Цей переїзд також був пов'язаний із роботою батька, якого призначили заступником міністра радіопромисловості СРСР. Через два роки вступив у Школу-студію МХАТу, яку закінчив в 1992 році.

Саме в МХАТі, на третьому курсі, Юрій познайомився із своєю майбутньою дружиною — Марією Порошиною. Згодом вони одружились і у них народилася дочка Поліна. Проте їх шлюб був недовговічним і пара розлучилась, хоч і зберегла гарні стосунки:

Мы с ним прожили пять лет. Он прекрасный человек и талантливый актер. Он подарил мне замечательную дочку. Иногда снимаемся вместе, и наши прошлые отношения не мешают работе.

Першою роллю у кіно був епізод у фільмі «Людина з команди Альфа» (1991), де він зіграв ще навчаючись у школі-студії. Цього ж року, разом із своїми однокурсниками Катериною Гольтяпіною, Інною Милорадовою, В'ячеславом Разбегаєвим та Олексієм Шадхіним, зіграв одну з головних ролей у комедії «Мумія з валізи».

У 1992 рокі закінчив Школу-Студію, проте стикнувся із проблемами при влаштуванні на роботу:

Впереди оказалось громкое дружное "нет" нескольких московских театров по окончании курса, потуги антрепризы, огромное количество эпизодов в кино

Довгий час він знімався у епізодичних ролях багатьох фільмів: іронічній притчі «Діти чавунних богів», фантастичній комедії «Сни», кримінальній мелодрамі «Ноктюрн для барабана і мотоцикла», соціальній драмі «Серп і молот».

У 1995 році актор влаштувався на роботу на телебаченні — був ведучим передачі «Партійна зона» на ТВ-6, згодом —ведучим на МУЗ-ТВ. Проте актор недовго затримався у цій сфері — телебачення не було його «стихією»:

Мне нравится волнительное состояние неразрешенности. Когда едешь на встречу, нужно немного опаздывать. Проверяешь себя: если волнуешься, значит, тебе эта встреча нужна. В какой-то момент понял, что на телевидение опаздываю, но и не особо тороплюсь.

Після здобуття популярності Юрія часто запрошували на різного роду телевізійні програми і шоу. На шоу «Дві зірки» він співав разом із російським композитором, поетом і актором Денисом Майдановим. Також він виступив у ролі ведучого першої випуску шоу «Добрий вечір» на каналі 1+1.

Починаючи з 1996 і по 2000 рік Юрій Куценко працював викладачем у ВДІК на курсі Е. Кіндінова:

Громко сказано. Так, присутствовал на курсе Киндинова года три, пытался делиться со студентами некоторыми своими соображениями.

Серед учнів Юрія — молоді актори Дмитро Мерзлікін та Оксана Пакітченко.

Бойовик Єгора Кончаловського «Антикілер» (2002), знятий за книгою Данила Корецького, приніс Гоші справжню популярність. Колегами актора по знімальному майданчику були: Михайло Ульянов, Сергій Шакуров, Іван Бортник, Олександр Бєлявський, Євген Сидихін, Михайло Єфремов та Віктор Сухоруков.

У тому ж році він знявся в головних ролях в трилері свого друга Романа Пригунова «Самотність крові» і в мелодрамі Наталії Перової «Дорога».

У блокбастері «Нічний дозор» актор постав дещо в незвичному іміджі. Він зіграв роль Гната — елегантного спокусника в перуці з довгого волосся. Цікаво те, що партнеркою по фільму стала його колишня дружина Марія Порошина.

У 2006 році виступив продюсером комедійної мелодрами «Дикуни», яка поки що залишається єдиною роботою Гоші Куценко у цій сфері.^[2]

Крім успішної роботи в кіно, він працює в театрі («Ladies Night. Тільки для жінок» — роль Грег, «Білосніжка і сім гномів» — роль Гном) і в мюзиклі «Метро». Головні театральні ролі^[3]:

• Мюзикл «Метро» (Я. Стоклоси) — Макс, Філіп.
• «Риса» (І. Горовиць) — Стівен, Фабрика театральних подій.
• «Чапаєв і пустота» (В. Пєлєвін) — Котовський, антреприза «Театр Пелевіна».
• «Ladies 'night. Тільки для жінок» (Е.МакКартен, С.Сінклер, Ж.Коллар) — Грег, реж. Віктор Шаміров, Незалежний театральний проект.
• «Білосніжка та інші» — Гном, Іхтіандр, реж. Віктор Шаміров, Незалежний театральний проект.
• «Гра в правду» (Філіп Лелюш) — Толик, реж. Віктор Шаміров, Незалежний театральний проект.
• «Ревізор» (М. Гоголь) — Хлестаков, реж. Ніна Чусова, театр ім. Моссовета.
• «Бог» (В. Аллен) — Актор, реж. Віктор Шаміров, театр ім. Моссовета.
• «Заручені» (А. Мандзоні) — Монах, реж. Віктор Шаміров, театр ім. Моссовета.
• «Вправи в прекрасному», реж. Віктор Шаміров, театр ім. Мосради (репетиційний період)

Перші виступи як музиканта у Гоші Куценко були пов'язані із рок-групою «Баранина-97», солістом якої він колись був.

У 2004 році народився тандем «Гоша Куценко & Anatomy of Soul», який, поклавши основу для початку музичної діяльності відомого актора, проіснував чотири роки. За цей час музиканти дали кілька десятків концертів в різних містах Росії і взяли участь у великих фестивалях «Нашествие», «Еммаус», «Старий Новий Рок» та інших. Пісні того періоду увійшли до саундтреків фільмів «Марс», «Четверте бажання», «Все можуть королі», «Дикуни». На композицію «Краплі» був знятий відеокліп.

У 2008 році Куценко об'єднав навколо себе нову команду талановитих музикантів і приступив до репетицій і студійного запису. В результаті вийшла робота, що з'єднала кілька музичних напрямів. Дебютний альбом Гоші Куценко «Май Ворлд», випущений компанією «Мазай коммунікейшенс» в 2010 році, був представлений в Москві напередодні дня народження актора — 19 травня в ресторані «Гусятнікофф».

У 2010 році актор зіграв головну роль у кліпі «Фокусник» групи «Король и Шут», а також у кліпі групи «Каста» «Гарячий час».

Широкій публіці його музична творчість стала відома після виходу фільмів «Дикуни», «Марс», «Четверте бажання» та «Кохання-зітхання», саундтреки до яких написав він сам. Також популярною стала його спільна із Іриною Забіякою, солісткою гурту «Чі-Лі», композиція «Сказки»^[4].

У свій вільний час Гоша займається екстремальними видами спорту: сноубордом, картингом, боксом, пише романтичні вірші, виконує пісні власного авторства. Улюблена група актора «Muse», а пісня — «Space Dementia».

20 вересня 2014 року заявив, що приїде в Україну «лише тоді, коли там перестануть вмиватися кров'ю, вбивати бабусь і дітей, коли люди протверезіють і зрозуміють, що воюють самі з собою»^[5].

У 2017—2018 роках брав участь у зйомках фільму «Балканський рубіж», у ході яких відвідав окуповану територію Криму через закриті пункти пропуску, за що був внесений до бази сайту «Миротворець»^[6].

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Куценко Юрій Георгійович

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Куценко Юрій Георгійович

• Гоша Куценко на KINO.ukr.net (рос.)

• Особиста сторінка [Архівовано 8 квітня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
• Профіль на kinopoisk.ru [Архівовано 28 березня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
• Гоша Куценко [Архівовано 15 травня 2012 у Wayback Machine.]

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (червень 2018)