Єсенін
рос. Есенин
Тип	багатосерійний телефільм
Телеканал(и)	Перший канал
Жанр	біографічний фільм
Тривалість	50 хв.
Сценарист	Володимир Валуцький, Віталій Безруков
Режисер	Зайцев Ігор Григорійович
У головних ролях	Безруков Сергій Віталійович Михайлов Олександр Якович Олег Павлович Табаков Дерев'янко Павло Юрійович Гоша Куценко
Композитор	Руслан Муратов
Країна-виробник	Росія
Мова оригіналу	російська
Перший показ	1 жовтня 2005 —
Кількість сезонів	1
Кількість серій	11
Посилання
Профіль у базі IMDb

«Єсенін» (рос. «Есенин») — російський багатосерійний художній телефільм 2005 року, викладає конспірологічну версію смерті російського поета Сергія Єсеніна. Фільм знятий режисером Ігорем Зайцевим за мотивами твору Віталія Безрукова «Сергій Єсенін», головну роль зіграв його син Сергій Безруков.

У серіалі дві сюжетні лінії. Одна розгортається у 80-ті роки XX століття. Слідчий МУР підполковник Олександр Хлистов (прототип — Едуард Хлисталов) отримує поштою посмертну фотографію Сергія Олександровича Єсеніна. Справу він повинен вести за законом — оформити та зареєструвати послання. Однак підполковник вирішує зробити інакше — почати своє власне розслідування. Хлистов знаходить матеріали, пов'язані з життям Єсеніна, а також розшукує безпосередніх свідків, які особисто знали поета. Чим далі заходить слідчий, тим більше знаходить доказів на користь теорії вбивства за змовою Радянського Уряду. Хлистов навіть намагається зробити ексгумацію, однак виявляється, що це неможливо: для зміцнення пам'ятника Єсеніну на його могилі фундамент був забетонований. І ось, коли залишається зовсім трохи, щоб довести вбивство Єсеніна, несподівано гине головний свідок. У цей же день гине і сам Хлистов в автокатастрофі. Слідство залишається незакінченим.

Друга сюжетна лінія розповідає про життя Єсеніна від моменту його служби в армії та до смерті. У фільмі показані основні й найбільш яскраві моменти життя поета: служба, приїзд в Петроград, становлення як поета, спілкування з вищими особами Росії, подорожі по країні та світу, життя з Айседорою Дункан. Особливо акцентується на останніх роках діяльності поета. У подробицях показаний останній день життя Єсеніна. У фрагменті похорону поета розповідається про подальшу долю тих, з ким безпосередньо був пов'язаний Сергій Олександрович.

• Сергій Безруков — Сергій Єсенін
• Олександр Михайлов — підполковник Олександр Євгенович Хлистов (прототип — Хлисталов Едуард Олександрович)
• Олег Табаков — генерал Олексій Михайлович Сімагин
• Дмитро Щербина — Анатолій Марієнгоф
• Олександр Робак — Іван Приблудний
• Павло Дерев'янко — Олексій Ганін
• Шон Янґ — Айседора Дункан
• Гері Б'юзі — Зінгер, колишній чоловік Дункан
• Христина Попандопуло — Лола Кінель, перекладачка
• Юлія Пересільд — Катерина Єсеніна
• Денис Нікіфоров — Сандро Кусиков
• Максим Лагашкін — Олексій Кручоних
• Ксенія Раппопорт — Галина Беніславська
• Марина Зудіна — Зінаїда Райх
• Олексій Шевченков — Олександр Тарасов-Родіонов
• Євген Коряковський — Борис Пастернак
• Андрій Руденський — Олександр Блок
• Анна Снаткіна — Велика княжна Тетяна
• Олексій Гришин — Осип Мандельштам
• Ірина Безрукова — Лідія Кашина
• Авангард Леонтьєв — Анатолій Луначарський
• Юрій Куценко — Яків Блюмкін
• Костянтин Хабенський — Лев Троцький
• Олександр Мезенцев — Фелікс Дзержинський
• Олександр Мохов — Михайло Фрунзе
• Андрій Краско —  Йосип Сталін
• Олег Комаров — Григорій Зінов'єв
• Роман Мадянов — Сергій Кіров
• Марія Голубкіна — Софія Толста
• Тетяна Лютаєва — Ольга Дітеріхс-Толста
• Катерина Гусєва — Августа Миклашевська
• Катерина Унтілова — імператриця Олександра Федорівна
• Євген Дятлов — Володимир Маяковський
• Петро Меркур'єв — Всеволод Меєргольд
• Олег Лопухов — Василь Насєдкін
• Володимир Горянський — Микола Клюєв
• Данило Співаковський — А. Ветлугін
• Андрій Леонов — Олександр Сахаров
• Ольга Красько — Олена, працівниця архіву
• Микола Олялін — Самохін, колишній співробітник ГПУ
• Юрій Шерстньов — Михалич, патологоанатом
• Валентина Теличкіна — мати Єсеніна
• Віталій Безруков — Олександр Микитович, батько Єсеніна
• Ірина Апексімова — Анна Берзінь
• Олександр Тютін — Сімагин
• Сергій Перелигін — Альошин
• Сергій Астахов — Шнейдер
• Олексій Маклаков — Чагін
• Микита Тарасов — Сергій Городецький
• Сергій Куришев — Распутін
• Олег Мазуров — Якулов (немає в титрах)
• Михайло Крилов — Вольф Ерліх
• Денис Зуєв — офіцер ГПУ, писар
• Валерія Ланська — велика княжна Анастасія Миколаївна

Роль Всеволода Меєргольда зіграв його онук — Петро Меркур'єв. Валентина Телічкина в серіалі грає матір головного героя, якого грає Сергій Безруков. Та ж ситуація склалася до цього в серіалі «Бригада». Батько Безрукова, Віталій, виконує роль батька Єсеніна; крім того, він же — сценарист цього фільму. Також Віталій Безруков виконав роль Сергія Єсеніна у фільмі «Анна Снегіна» в 1969 році.

Телесеріал викликав цілу хвилю критики. На адресу творців телесеріалу та керівників Першого каналу були висловлені звинувачення в антирадянщині, а також спотворенні історичних фактів.

Показ фільму на Першому каналі почали перед скасованим святом, висловлюючись демократичною мовою, «жовтневого перевороту». І це, здається, зовсім не збіг. Замовники та й творці фільму вирішили ще раз показати «справжнє обличчя» радянської влади. Вони не пошкодували отруйних фарб, щоб зобразити, якими ж все-таки жахливими монстрами були ненависні більшовики. У хід йде повний набір методів: тут і безсовісна брехня, і висмоктування «фактів» з пальця... Подивіться, до речі, на цих чекістів — всі суцільно мерзотники та звірі. Кожен, починаючи з Блюмкіна, буквально спить і бачить, як би кого-небудь розстріляти...

— «Літературна газета», стаття А. Воловіка

Цілком можливо, що для тієї частини молоді, яка нічого раніше про життя Сергія Єсеніна не читала й взагалі тільки вперше дізналася про нього з цього серіалу, створений Безруковим образ такого собі простого та наївного реготуна і жартівника, що веселить дівчат співом паскудних віршів під гармошку, здасться цілком симпатичним, і, як пишуть газети, він навіть зможе цим «долучити її до поезії» (що дуже непогано, хоча сцени єсенінського пияцтва можуть цю молодь з таким же успіхом від поезії і відвернути), але мене увесь час не покидає відчуття якоїсь легкої клоунади, як ніби мені показують не трагічно поета Росії, а Шуру Балаганова, який навчився писати вірші.

— «Літературна газета» від 23 листопада 2005 року, стаття Н. Переяслова

У кожного поета в житті бувають хвилини, коли «між дітей нікчемних світу, можливо, всіх нікчемніший він». Доти, доки «Божественне дієслово до слуху чуйного торкнеться»... Жодного відгомону Божественного дієслова не чути в показаному нам кінофільмі. І якщо на те пішло, не одними пристрастями жив Єсенін і пристрасті його були великими, а не дрібними й дріб'язковими, якими охоплений безруковський персонаж. Біль поета за Росію ніколи не виливався в істерику, і стосунки з владою будувалися на почутті абсолютної самодостатності та власної гідності. У словах Єсеніна «син ваш у Росії найкращий поет» містилася констатація незаперечного факту, а не вражене самолюбство графомана, що вельми відчутно в «кіно-Сережі», який демонструє нам «кіно-Серьож»... Історичних безглуздостей у фільмі з перебором — починаючи з читання Єсеніним віршів у Царському Селі. Тістечка у вигляді яєць Фаберже на столі — це зі сфери уявлень сучасних росіян про тодішнє красиве життя...

— «Літературна газета» від 30 листопада 2005 року, стаття С. Куняєва

• Єсенін на сайті IMDb (англ.)
• «Єсенін» на сайті «Энциклопедия отечественного кино»
• Рецензія на серіал «Єсенін» [Архівовано 28 червня 2021 у Wayback Machine.] // науково-просвітницький журнал «Скепсис», 23 листопада 2005