Курт Ге́дель (нім. Kurt Gödel; 28 квітня 1906, Брюнн, Австро-Угорщина (тепер Брно, Чехія) — 14 січня 1978, Принстон, США) — австрійський логік і математик, філософ, приват-доцент Віденського університету (1933–1938).
Народився 28 квітня 1906 року у Брюнні (нині місто Брно, Чехія). Закінчив Віденський університет, де захистив докторську дисертацію. 1940 року, після аншлюсу, емігрував до США.
З 1953 року професор Принстонського інституту перспективних досліджень, член Національної АН США та Американського філософського товариства.
В пізньому житті у Геделя були періоди психічної нестабільності та хвороб. Після вбивства його близького друга Моріца Шліка[11] в Геделя розвинувся нав'язливий страх бути отруєним, і він їв лише їжу, яку готувала його дружина Адель. Адель була госпіталізована наприкінці 1977 року, і за її відсутності Гедель відмовлявся їсти;[12] на момент смерті від «недоїдання, спричиненого розладом особистості» в Принстонській лікарні 14 січня 1978 року він важив 29 кілограмів.[13] Похований на Принстонському кладовищі. Адель померла у 1981 році[14].
Гедель був логіком і філософом науки. Найвідоміше досягнення Геделя — це сформульовані й доведені ним теореми про неповноту, опубліковані 1931 року[15]. Теореми Геделя стосувалися перш за все формальної системи, яка описує основу основ математики — формальної арифметики. Перша теорема стверджує: якщо формальна арифметика несуперечлива, то вона неповна. Друга теорема стверджує: несуперечливість формальної арифметики не можна довести засобами самої формальної арифметики. Отримані результати поширено на найвідоміші формально-аксіоматичні системи: Рассела — Вайтгеда, Цермело — Френкеля, Гільберта тощо. Стало зрозуміло, що будь-яка досить потужна несуперечлива система необхідно неповна. Більш того, така неповнота має принциповий характер, її не можна усунути поступовим приєднанням до системи нових аксіом[16]. Узагальнюючи це твердження можна сказати, що будь-яка мова, досить «потужна» для визначення натуральних чисел (наприклад, логіка другого порядку чи українська мова), є неповною, тобто містить висловлювання, які не можна ані довести, ані заперечити, спираючись на аксіоми мови. Доведені Геделем теореми мають широкі наслідки як для математики, так і для філософії (зокрема, для онтології та філософії науки).
Крім того Геделю належать праці в галузі диференціальної геометрії й теоретичної фізики. Зокрема, він написав працю про загальну теорію відносності, в якій запропонував варіант розв'язку рівнянь Ейнштейна, з якого випливає, що Всесвіт може бути влаштований так, що перебіг часу в ньому закільцьований (метрика Геделя)[17]. Теоретично такий розв'язок припускає подорожі в часі. Більшість сучасних фізиків вважають, що цей розв'язок правильний лише формально і не має фізичного сенсу.
Гедель вірив, що Бог[18] був особою, і називав свою філософію «раціоналістичною, ідеалістичною, оптимістичною і теологічною»[19].
Вірив у потойбічне життя, кажучи: «Звичайно, це передбачає, що існує багато взаємозв'язків, про які сьогоднішня наука і отримана мудрість не мають жодного уявлення. Але я переконаний у цьому [потойбічному житті], незалежно від будь-якої теології». Він вважав, що «сьогодні можна усвідомити чистим розумом», що це «цілком узгоджується з відомими фактами». «Якщо світ раціонально побудований і має сенс, то така річ [як потойбічне життя] повинна існувати»[20].
У неопублікованій відповіді на анкету Гедель описав свою релігію так: «Я хрещений лютеранин (але не член жодної релігійної громади). Моя віра є теїстичною, а не пантеїстичною, слідує за Лейбніцем, а не за Спінозою»[21]. Загалом про релігію (релігії) він казав: «Релігії здебільшого погані, але релігія — ні».[22] За словами його дружини Адель, «Гедель, хоча й не ходив до церкви, був релігійним і читав Біблію в ліжку щонеділі вранці»,[23] а про іслам він говорив: «Мені подобається іслам: це послідовне і відкрите уявлення про релігію»[24].
- Gödel, K. Collected Works. Vol. I. Publications 1929—1936. ― Oxford: Oxford University Press, 1986.
- Gödel, K. Collected Works. Vol. II. Publications 1938—1974. ― Oxford: Oxford University Press, 1990.
- Gödel, K. Collected Works. Vol. III. Unpublished essays and lectures. ― Oxford: Oxford University Press, 1995.
- Gödel, K. Collected Works. Vol. IV. Correspondence A-G. ― Oxford: Oxford University Press, 2003.
- Gödel, K. Collected Works. Vol. V: Correspondence H-Z. ― Oxford: Oxford University Press, 2003.
Почесний доктор Єльського й Гарвардського університетів, член Американського наукового товариства[джерело?].
1951 року Курта Геделя відзначено найвищою нагородою США в галузі теоретичної фізики — Ейнштейнівською премією. У статті, присвяченій цій події, Джон фон Нейман написав[джерело?]:
|
Внесок Курта Геделя до сучасної логіки воістину монументальний. Це — більше, ніж просто монумент. Це віха, що поділяє дві епохи… Без жодного перебільшення можна сказати, що праці Геделя докорінно змінили сам предмет логіки як науки. | 
|
Гьодель, К. Нотатка про взаємозв'язок між теорією відносності та ідеалістичною філософією. — Пер. з англ. — У публ.: Юрій Олійник. Обертові світи і відносність існування: сім кроків до філософії Курта Гьоделя. — Е-ресурс: www.tureligious.com.ua (також рос. мовою, у публ.: Юрий Олейник. Вращающиеся миры и относительность существования: семь приближений к философии Курта Геделя. — Е-ресурс: www.academia.edu)
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #11869569X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г д е ж и Архів історії математики Мактьютор — 1994.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ а б в г д е ж и к Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ The Fine Art Archive — 2003.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ http://www.cemeteryregister.com/search.asp?id=NJ_PRINCETON
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ https://plato.stanford.edu/entries/goedel/#BioSke
- ↑ NNDB — 2002.
- ↑ Tragic deaths in science: Kurt Gödel - looking over the edge of reason - Paperpile.
- ↑ Davis, Martin (4 травня 2005). Gödel's universe. Nature. 435 (7038): 19—20. Bibcode:2005Natur.435...19D. doi:10.1038/435019a.
- ↑ Toates, Frederick; Olga Coschug Toates (2002). Obsessive Compulsive Disorder: Practical Tried-and-Tested Strategies to Overcome OCD. Class Publishing. с. 221. ISBN 978-1-85959-069-0.
- ↑ Dawson, John W. (1 червня 2006). Gödel and the limits of logic. Plus (англ.). University of Cambridge. Процитовано 1 листопада 2020.
- ↑ K. Gödel (1931). Über Formal Unentscheidbare Sätze der Principia Mathematica und Verwandter Systeme, I. Monatshefte für Math.u.Physik. 38: 173—198. Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 16 листопада 2013. (нім.)
- ↑ Курт Гьодель. Офіційний сайт ВМГО «Союз обдарованої молоді». Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 1 грудня 2010.
- ↑ Докл. про це див.: Юрій Олійник. Обертові світи і відносність існування: сім кроків до філософії Курта Гьоделя. — Е-ресурс: www.tureligious.com.ua
- ↑ Tucker McElroy (2005). A to Z of Mathematicians. Infobase Publishing. с. 118. ISBN 978-0-8160-5338-4.
Gödel had a happy childhood, and was called "Mr. Why" by his family, due to his numerous questions. He was baptized as a Lutheran, and re-mained a theist (a believer in a personal God) throughout his life.
- ↑ Wang, 1996, с. 8.
- ↑ Wang, 1996, с. 104-105.
- ↑ Відповідь Геделя на спеціальну анкету, яку йому надіслав соціолог Берк Гранджан (Burke Grandjean). Цю відповідь процитовано безпосередньо в Wang, 1987, с. 18, й опосередковано в Wang, 1996, с. 112. Також її процитовано безпосередньо в Dawson, 1997, с. 6, де цитується Wang, 1987. Анкета Гранжана є, мабуть, найширшим автобіографічним документом у працях Геделя. Він заповнив її олівцем і написав супровідного листа, але так і не повернув його. «Теїстичне» виділено курсивом в обох як у Wang, 1987, так і в Wang, 1996. Можливо, цей курсив належить Вангу, а не Геделю. Наступна цитата Wang, 1987, з двома виправленнями, взятими з Wang, 1996. У Wang, 1987 читається «баптист лютеранський», а в Wang, 1996 - «баптизований лютеранин». У Wang, 1987 написано «rel. cong.», що в Wang, 1996 розширено до «religious congregation».
- ↑ Wang, 1996, с. 316.
- ↑ Wang, 1996, с. 51.
- ↑ Wang, 1996, с. 148, 4.4.3. It is one of Gödel's observations, made between 16 November and 7 December 1975, which Wang found hard to classify under the main topics considered elsewhere in the book.
- Глава 8 п.3 книги А. К. Сухотина «Філософія Математики» про праці Геделя (рос.)
- Юрій Олійник. Обертові світи і відносність існування: сім кроків до філософії Курта Гьоделя. — Е-ресурс: www.tureligious.com.ua
- Музыкантский, A. Теория противоречивости бытия. // «В мире науки», 2007. — N 3.
- Гедель, Курт // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
| Спеціальна теорія відносності |
|  | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Загальна теорія відносності |
| ||||||||||||
| Науковці |
| ||||||||||||
- Народились 28 квітня
- Народились 1906
- Уродженці Брно
- Померли 14 січня
- Померли 1978
- Померли в Принстоні
- Поховані на цвинтарі Принстона
- Науковці Принстонського університету
- Науковці Віденського університету
- Члени Лондонського королівського товариства
- Члени Американської академії мистецтв і наук
- Члени Французької академії наук
- Члени і члени-кореспонденти Національної академії наук США
- Нагороджені Національною медаллю науки США
- Нагороджені Гіббсівською лекцією
- Лауреати нагороди Альберта Ейнштейна
- Іноземні члени Лондонського королівського товариства
- Австрійські математики
- Логіки
- Науковці, іменем яких названо наукові премії
- Австрійські філософи
- Математики в теорії множин
- Австрійські емігранти до США
- Померли від голоду
- Американські інженери XXI століття