Куно фон Штойбен
нім. Kuno Arndt von Steuben
Народився	9 квітня 1855(1855-04-09) Айзенах, Велике герцогство Саксен-Веймар-Айзенаське, Німецький союз
Помер	14 січня 1935(1935-01-14) (79 років) Берлін, Третій Райх
Поховання	Інваліденфрідгоф
Країна	Німеччина
Діяльність	офіцер
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна
Військове звання	генерал від інфантерії
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Куно Арндт фон Штойбен (нім. Kuno Arndt von Steuben; 9 квітня 1855, Айзенах, Велике герцогство Саксен-Веймар-Ейзенахське — 14 січня 1935, Берлін, Третій Рейх) — німецький воєначальник Першої світової війни, генерал від інфантерії (1914).

Походив зі старовинної дворянської родини, син капітана саксонської армії (пізніше генерал-майора прусської армії^[1]) Арндта фон Штойбена. Закінчив гімназію в Айзенасі (1868), Берлінський кадетський корпус (1874) і Військову академію (1879). З 1893 року — капітан Генерального штабу. З 1894 року — командир батальйону. У 1900—1902 роках — військовий інструктор Прусської військової академії. У 1902 році декілька місяців був начальником відділу Генерального штабу. У 1902—1904 роках — начальник штабу 8-го армійського корпусу. З 1904 року — начальник відділу Генерального штабу, із 1910 року — обер-квартирмейстер Генерального штабу. У 1911—1913 роках — командир 36-ї піхотної дивізії. З 1913 року — начальник Прусської військової академії.

З початком Першої світової війни призначений командиром 18-го резервного корпусу^[2] 4-ї армії на Західному фронті. Учасник битви на Марні і Верденської битви^[2].

З 1917 року — командувач 11-ї німецької армії в Македонії. У вересні 1918 року невдало намагався зупинити наступ військ Антанти на Салоніцькому фронті, але був розбитий. З 1919 року — у відставці, жив і помер у Берліні.

• Другий лейтенант (23 квітня 1874)
• Перший лейтенант (12 липня 1884)
• Гауптман (22 березня 1889)
• Майор (18 жовтня 1894)
• Оберстлейтенант (18 квітня 1900)
• Оберст (18 квітня 1903)
• Генерал-майор (27 січня 1908)
• Генерал-лейтенант (27 січня 1911)
• Генерал піхоти (19 серпня 1914)

• Столітня медаль
• Орден Корони (Пруссія)
  • 2-го класу (13 вересня 1906)
    • зірка до ордена 2-го класу (22 січня 1911)
  • 1-го класу (18 січня 1914)
• Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест (11 вересня 1907)
• Орден Червоного орла
  • 4-го класу
  • 3-го класу
  • 2-го класу з дубовим листя (16 січня 1910)
    • зірка до ордена 2-го класу (12 січня 1913)
• Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
• Орден Церінгенського лева, командорський хрест 2-го класу
• Орден «За військові заслуги» (Баварія) 2-го класу
• Орден Вендської корони, лицарський їрест
• Орден Грифона, командорський хрест
• Орден Альберта (Саксонія), командорський хрест 2-го класу
• Орден Вюртемберзької корони, командорський хрест
• Орден князя Данила I 3-го ступеня (Князівство Чорногорія)
• Орден Залізної Корони 2-го класу (Австро-Угорщина)
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Pour le Mérite (13 жовтня 1915)
• Почесний доктор філософії Лейпцизького університету (1917)^[3]
• Почесний хрест ветерана війни з мечами (1934)

1. ↑ Август фон Штойбен. 1914ww.ru. Процитовано 16 липня 2022.
2. ↑ ^{а б} Kuno von Steuben. prussianmachine.com. Процитовано 16 липня 2022.
3. ↑ Архівована копія. web.archive.org. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 1 травня 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

• Cron, Hermann (2002) [1937]. Imperial German Army 1914–18: Organisation, Structure, Orders-of-Battle. Helion & Co. ISBN 1-874622-70-1.
• Ellis, John; Cox, Michael (1993). The World War I Databook. Aurum Press. ISBN 1-85410-766-6.
• Hanns Möller: Geschichte der Ritter des Ordens pour le mérite im Weltkrieg. Band 2: M-Z. Verlag Bernard & Graefe, Berlin 1935, S. 375—376.
• Залесский К. А. Кто был кто в Первой мировой войне. — М.: АСТ; Астрель, 2003. — 896 с. — 5000 экз. — ISBN 5-17-019670-9. — ISBN 5-271-06895-1.
• Rangliste der Königlich Preußischen Armee und des XIII. (Königlich Württembergischen) Armeekorps für 1914, Hrsg.: Kriegsministerium, Ernst Siegfried Mittler & Sohn, Berlin 1914, S. 553