Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (лютий 2019) |
село Кузьмин | |||
---|---|---|---|
| |||
Країна | Україна | ||
Область | Хмельницька область | ||
Район | Хмельницький район | ||
Тер. громада | Щиборівська сільська громада | ||
Код КАТОТТГ | UA68040510030059373 | ||
Облікова картка | картка | ||
Основні дані | |||
Засноване | 1480 | ||
Населення | 1894 | ||
Площа | 5,01 км² | ||
Густота населення | 404,79 осіб/км² | ||
Поштовий індекс | 31047 | ||
Телефонний код | +380 3855 | ||
Географічні дані | |||
Географічні координати | 49°41′54″ пн. ш. 27°04′41″ сх. д.H G O | ||
Середня висота над рівнем моря |
269 м | ||
Водойми | р. Случ | ||
Найближча залізнична станція | з. п. Кузьмин | ||
Місцева влада | |||
Адреса ради | 31070, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Щиборівка, вул. Центральна, 12 | ||
Карта | |||
Мапа | |||
|
Кузьми́н — село в Україні, у Щиборівській сільській громаді Хмельницького району Хмельницької області. Населення становить 1894 особи. Село розташоване на березі річки Случ.
Історія
На околицях села виявлено сліди давньоруського поселення XI-XIII ст. Перша писемна згадка про село датується 1462 р.
Село було засновано у 1480 . З 1517 р. містечко отримує магдебурзькі права. З того ж року проводиться кузьминський ярмарок. Входило до складу заснованої Янушем Острозьким Острозької ординації.[1]
Власниками села були послідовно:
- до 1517 року — великий литовський князь,
- з 1517 до 1620 рр. — князі Острозькі
- з 1620 до 1673 рр. — князі Заславські
- з 1675 по 1720 рр. — князі Любомирські
- з 1720 по 1776 рр. — князі Санґушки
- з 1776 по 1778 рр. — К. Шидловський
- з 1778 по 1800 рр. — князі Любомирські
- з 1800 по 1821 рр. — графиня К. Жевуська
- з 1821 до 1854 рр. — комісія по боргах графині Жевуської
- з 1854 до 1902 рр. — барони де Шодуари
- з 1902 по 1905 рр. — В. А. Римський-Корсаков
- з 1905 по 1917 р.р. — В.А Римський-Корсаков та його спадкоємці і Е. Маньковський.
У 1629 році в Кузьмині було 125 дворів. У 1703 р. за участь у повстанні Семена Палія був арештований війт Кузьмина.
У 1778 році в містечку налічувалося 282 будинки, діяло 6 корчем. У 1825 р. тут діяла підпільна група «Товариства об'єднаних слов'ян».
У XIX ст. в містечку проводилося 12 ярмарків, працювало З водяні млини, кілька вітряків, ґуральня, цегельня, 3 корчми та трактир. З 1869 р. функціонувало однокласне народне училище, з 1892 р. — жіноча церковно-парафіяльна школа. Духовні запити населення задовольняли православна церква та єврейська синагога. З 1905 року в селі діяв дитячий притулок.
Населення Кузьмина у 1913 р. становило 4262 особи. У 1919 р. на березі кузьминського ставка червоними козаками В. Примакова було розбито дивізію військ УНР.
У роки НЕПу тут діяли сільськогосподарське, кредитно-кооперативне, бурякове, рибоводне, споживче, скотарсько-молочарське товариства. В 1924 р. в Кузьмині було створено комуну і сільгоспартіль, які швидко розпалися. Функціонували олійня, декілька крупорушок та круподерток, дві вапнярки, дві цегельні, ковбасня, водяний та паровий млини тощо. Населення у містечку налічувалось більше 4600 людей. У 1930 р. у Кузьмині пройшла «волинка». Розкуркулено 68 дворів. Село (з 1935 р.) відоме своїми п'ятисотеницями. Репресовано понад 20 чоловік.
На фронтах Німецько-радянської війни загинуло 208 чол., жертви серед мирного населення склали 268 чол. З кінця 50-х до початку 90-х р.р. колгосп «Росія» — одна з найстабільніших сільгоспартілей району.
На початку 90-х років жителі Кузьмина взяли активну участь у Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року та президентських виборах. Більше 90 % виборців сказали «так» існуванню незалежної Української держави. З початку російсько-української війни у 2014 році деякі кузьминці брали участь в АТО/ООС. А з початку повномасштабного вторгнення росії в 2022 році, багато кузьминців пішли боронити Батьківщину.
Сьогодення
В сьогоденні, у селі діє СК «Кузьминський», ССТ, рибна дільниця, медамбулаторія, середня школа, 7 магазинів, аптека, пошта, АТС. Неподалік від села розташований Кузьминський заказник.
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 2020 | 99.61% |
російська | 7 | 0.35% |
інші/не вказали | 1 | 0.04% |
Усього | 2028 | 100% |
Символіка
Герб
Затверджений в листопаді 1998 року рішенням сесії сільської ради. Автор — В. Ільїнський.
Щит поділений перекинуто-вилоподібно. У першій частині в червоному полі срібний лапчастий хрест; у другій — в лазуровому полі золоте сонце. В третій — в зеленому полі золотий напнутий лук з золотою стрілою, обернений донизу. Щит обрамований декоративним картушем і увінчаний червоною міською короною з трьома вежами.
Відомі люди
- Бенюк Василь Олексійович (* 1959) — доктор медичних наук професор, заслужений діяч науки і техніки України.[3]
- Веселовський Сергій Феофанович — член Української Центральної Ради.
- Глібчук Валентина Антонівна — Член Національної спілки журналістів України. Народилася 11.02.1950 р., с. Кузьмин Городоцького району Хмельницької області. Закінчила факультет журналістики Львівського ордена Леніна держуніверситету ім. Івана Франка. Працювала у редакції райгазети «Радянські Карпати» (смт Путила Чернівецької області). Навчалася у ВПШ у Києві. Продовжила журналістські діяльність у редакції незалежного тижневика «Вільна бесіда» (м. Чернівці), відтак на посаді редактора телекомпанії ТВА.
Примітки
- ↑ Chynczewska-Hennel T. Ostrogski Janusz książę (ok. 1554—1620) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979. — T. XXIV/3, zeszyt 102. — S. 485. (пол.)
- ↑ Указ президента України 254—2020. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 3 січня 2021.
Посилання
- Погода в селі Кузьмин [Архівовано 27 травня 2017 у Wayback Machine.]
- Kuźmin // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 9. (пол.)
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |