Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського
ТНУ імені В. І. Вернадського
Будівля університету в Києві
44°57′3.9999960999977″ пн. ш. 34°6′16.999992099998″ сх. д. / 44.95111° пн. ш. 34.10472° сх. д. / 44.95111; 34.10472
Країна	Україна
Гасло	лат. Nosce Te Ipsum (укр. Пізнай самого себе)
Назва на честь	Вернадський Володимир Іванович
Засновано	14 жовтня 1918 (104 роки тому)
Ректор	Валерій Бортняк
Студентів	1945 (2022 р.)[1]
Випускники	Категорія:Випускники Таврійського національного університету
Адреса	Київ, вулиця Джона Маккейна, 33
Сайт	tnu.edu.ua
Tavrida National V.I. Vernadsky University у Вікісховищі

Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського (крим. V. İ. Vernadskiy adında Tavriya Milliy Universiteti, англ. V.I. Vernadsky Taurida National University; у простій мові — Таврійський) — заклад вищої освіти України, розташований нині в Києві. Спочатку, від свого заснування у 1918 році, розташовувався в Сімферополі, після тимчасової окупації Криму заклад у 2016 році відновив свою діяльність в Києві^[2].

Одним із ідейників Таврійського університету був підприємець та вчений Соломон Крим, який 15 серпня 1916 року виступив на зборах Таврійського губернського земства з докладом «про нагальність відкрити вищий навчальний заклад у Таврійській губернії»^[a][3]. Проте вищу школу не було організовано за часів Російської імперії, а створено окремою Постановою Кримського Крайового Уряду № 23 від 3 вересня 1918 року «Про заснування Таврійського університету». Згодом, 5 вересня, затвердили статут ТУ, а через місяць, 14 жовтня, зчинилось офіційне відкриття, про що повідомляли й українські газети, до прикладу «Нова Рада»: «Відбулось урочисто відкриття Таврійського університету в присутності краєвого правительства та вищих німецьких властей»^[4]. Першим ректором став доктор медицини Роман Гельвіг (1918 — 1920).

Опісля смерти Романа Гельвіга університет очолює український учений-натураліст Володимир Вернадський, відмовившись від еміграції^[5]. У 1920-их остаточно утверджується радянська влада в Криму й реорганізовує заклад у Кримський університет імені М. В. Фрунзе, ліквідує деякі факультети, зменшує фінансування. Про ці події Володимир Вернадський розмірковував так:

«Я вважаю Таврійський університет єдиним вільним університетом на всій території Росії, оскільки в ньому повністю втілений принцип свободи й автономії, до якого завжди прагнули університети. Та політика, яку проводить до університетів радянська влада, — це позбавлення їхньої автономії та погибель для них»^[b][6].

У 1921 році В. Вернадський покидає посаду ректора і його заміняє металург і хімік Олександр Байков. Незважаючи на нестабільність у країні, тоді в університеті працюють видатні вчені та дослідники, зокрема Володимир Обручев, Володимир Палладін, Борис Греков, Євген Павловський, Абрам Йоффе тощо.

У зв’язку з реформами освіти в 1920–1930-х роках на базі університету було створено три вищі навчальні заклади, серед яких Кримський державний педагогічний інститут (1925). І тільки в 1972 році інститут перетворено на Сімферопольський державний університет імені М. В. Фрунзе.

На початку 90-их університет зберігав радянське найменування, однак Указом Президента України № 1073/99 від 26 серпня 1999 року повернуто історичну назву та призначено статус національного університету^[7].

23 квітня 2013 року, за участю голови Ради Міністрів та голови Верховної Ради АР Крим, Міністра освіти і науки України, біля входу до центрального корпусу Таврійського університету було відкрито пам'ятник Володимиру Вернадському, автором якого став заслужений художник України Сергій Нікітін^[8]. Тодішній ректор університету Микола Багров назвав відкриття пам'ятника «епохальною подією» та «відновленням історичної справедливості».

Станом на 2013 рік в університеті навчались понад 12000 студентів з України та світу, працювали 88 докторів і 303 кандидати наук, 6 академіків АН Криму, 60 професорів і 272 доценти. Заклад володів центром комп’ютерних технологій, зоологічним музеєм, науковою бібліотекою тощо, а в Севастополі функціонувала філія — економіко-гуманітарний інститут.

Ювілейна монета НБУ присвячена ТНУ

З окупацією Криму російська влада реорганізовує Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського в так званий Кримський федеральний університет імені В. І. Вернадського та розпускає факультет української філології та українознавства. Разом із тим Міністерство освіти і науки України достроково розриває контракт із ректором Миколою Багровим через його співпрацю з окупаційною владою, а у 2016 році якісно поновлює роботу ТНУ ім. В. І. Вернадського в Києві^[9] з новим ректором Володимиром Казаріном.

Здобути вищу освіту можна серед гуманітарних наук: середня освіта, філологія (українська, кримськотатарська, польська, англійська, німецька, французька, арабська, турецька, іврит), журналістика, історія та археологія, культурологія, філософія; з технічних: комп’ютерні науки та інженерія, теплоенергетика тощо. Також у закладі вивчають менеджмент, психологію, готельно-ресторанну справу, економіку, право; практикують музичне мистецтво^[15].

Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського має іншу, порівняно з доокупаційним станом, структуру. До складу закладу, окрім різних керівних відділів, входять: Навчально-науковий гуманітарний інститут, Навчально-науковий інститут філології та журналістики, Навчально-науковий інститут управління, економіки та природокористування, Навчально-науковий інститут муніципального управління та міського господарства, Навчально-науковий інститут «Академія мистецтв імені С. С. Прокоф’єва» й Загальновузівська кафедра фізичного виховання, спорту та здоров’я людини^[16]. Саме ці підрозділи навчають студентів рівня бакалаврату, магістратури чи аспірантури.

В університеті планують ввести підготовку фахівців за новою освітньою програмою «Японська, англійська мови та переклад»^[17].

До складу Таврійського національного університету також входить Київський фаховий коледж міського господарства. Спочатку коледж постав у 1946 році як технікум, коли в післявоєнних умовах «не вистачало приміщень, не було ні підручників, ні обладнання, ні зошитів»^[18]. Учні навчались і працювали на відбудові міста, зокрема в царині міського електротранспорту. Тривалий період (1946 — 1951 рр.) заклад не мав власного приміщення, згодом у 1951 році на Бастіонній, 6, у 1962 році на Боєнській, 33 (нині — вул. Джона Маккейна) були виділені окремі будівлі, де освітяни змогли практикуватись у постійних кабінетах. У 1998 році технікум було реорганізовано в Київський коледж міського господарства Академії муніципального управління, а після тимчасової окупації Криму у 2016 році приєднують до ТНУ імені В. І. Вернадського, як відокремлений структурний підрозділ^[19].

Нині в коледжі можна здобути освіту технічного спрямування: комп'ютерна інженерія, будівництво та цивільна інженерія, електроенергетика, архівна справа тощо^[20].