село Коровія
Герб Прапор
Країна	Україна
Область	Чернівецька область
Район	Чернівецький район
Тер. громада	Чернівецька міська громада
Код КАТОТТГ	UA73060610020031837
Основні дані
Населення	2992
Поштовий індекс	60410
Телефонний код	+380 3734
Географічні дані
Географічні координати	48°13′34″ пн. ш. 25°58′15″ сх. д. / 48.22611° пн. ш. 25.97083° сх. д. / 48.22611; 25.97083
Середня висота над рівнем моря	232 м
Водойми	р. Коров'я
Місцева влада
Адреса ради	60410, Чернівецька об}л., Чернівецький р-н, с. Коровія
Карта
Коровія
Коровія
Мапа

Корові́я — село в Україні, у Чернівецькій міській громаді Чернівецького району Чернівецької області.

Назва походить від річки Коровії.

На переломі ХІХ-ХХ століть побутувала версія Даніеля Веренки, що ім’я утворене від назви «корова» = спокій (сонливість) . Однак за народним переказом назва села нібито походить від слова «корова» у значенні видолинок. Населений пункт справді лежить у долині однойменного струмка, який обтікає півколом гору Коровала^[1].

Розташоване на річці Коровії (ліва притока річки Дереглую), за 26 км від районного центру, за 2 км від залізничної станції в селі Валя Кузьмина. Сільраді підпорядковане с. Валя Кузьмина.

У XIV - XVIII століттях територія Коровії разом із землями Чагра і Молодії входила до складу села (громади) Козмин, що розташувалося між населеними пунктами Кучур (Великий Кучурів), Чернівці і Луковиця. Це підтверджується межовим описом села Козмин від 3 квітня 1488 року, коли господар Молдавського князівства Штефана Великий подарував «питоме» (власне) село на ім’я «Козминул» Путнянському монастиреві^[2].

В районі нинішньої Коровії у документі згадуються «велика дорога», що вела з Чернівців, присілок Вільховець (нині Годилів), що належав до села Кучур (Великий Кучурів), долини Переєм (Перейма) і Коровієва, потік Коровія, Плючкова пасіка. Від потоку Коровія межа пролягала через лози і вела на камінь, розміщений на верху Хлубокої (Глибокої) долини, а відтак через долину до річки Дереглуй…. Згадані межові знаки загалом співпадають з межею села Коровія, зафіксованою на мапах ХVIII–XIX століть.

Найдавніша згадка про Козмин (Cusminen) – населений пункт між Снятином і Серетом – датується 1334 роком. Це пов’язано з розміщенням в цьому поселенні місіонерської місії католицького чернечого Ордену братів менших (міноритів), що належала до вікаріату Русі (vicaria Russiae)^[2]. В латиномовних джерелах XIV століття Руссю, або ж королівство Русь (лат. Regnum Russiae), називали Галицьке князівство.

Згадка про Коровію як окремий населений пункт є в писемних джерелах XVIII століття.

У 1497 році поблизу с. Валі Кузьминої молдавський господар Стефан ІІІ розбив військо польського короля Альбрехта.

В околицях села виявлено залишки поселення трипільської культури (ІІІ тисячоліття до н. е.), доби бронзи (ІІ тисячоліття до н. е.) та слов'ян (VIII-Х століття н. е.)^[3].

Станом на 1904 р. населення Коровії складало 1659 осіб. На той час селище належало до Чернівецького повіту Герцогства Буковини і було власністю православного релігійного фонду. Громада селища мала власну печатку з зображенням корови («називним» гербом) і написом німецькою мовою «Gemeinde Korowia».

У 1774 році в Коровії проживало 29 сімей (близько 150 осіб)^[4].

Згідно з австрійським переписом 1890 року громада села Коровія складалася з 1481 мешканця. За віросповіданням 1448 осіб були православними, 17 осіб — католиками, у тому числі 8 осіб — греко-католиками, а ще 15 осіб сповідувала юдаїзм.

За національним складом, що визначався на основі розмовної мови, Коровія була поліетнічною сільською громадою, у якій румуни та українці становили абсолютну більшість. Третю етнічну групу представляли євреї, які за розмовною мовою записували себе німцями^[5].

Національний склад населення за даними перепису 1930 року у Румунії^[6]:

Мовний склад населення за даними перепису 1930 року^[6]:

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[7]:

• Чередарик Людмила Флорівна (* 1 січня 1953 року.) — український журналіст, редактор. Член Національної спілки журналістів України (НСЖУ). В 1976 році закінчила факультет журналістики Львівського ордена Леніна державного університету імені Івана Франка. Стажувалася у Швеції. Працювала кореспондентом, зав відділом районної газети «Ленінським шляхом» (м. Новоселиця Чернівецької області), оглядачем чернівецької обласної газети «Молодий буковинець», нині шеф-редактор газети «Версії». Готувала авторські передачі на радіо і телебачення, її матеріали передруковувались англійськими, канадськими, ізраїльськими засобами масової інформації (ЗМІ). Друкується у всеукраїнських газетах «Київські відомості», «Ваше здоров'я». Лауреат обласної журналістської премії імені Володимира Бабляка. Нагороджена медаллю «Нестор-літописець» у номінації «Економіка очима журналіста»^[8].

• Квасецький А. Старий Берладський шлях: Краєзнавчі нариси з історії Буковини. — Чернівці : Місто, 2023. — 252 с.
• Die Bukowina. Eine allgemeine Heimatkunde = Буковина. Загальне краєзнавство. / Переклад з нім. Ф.С. Андрійця, А.Т. Квасецького; наук. редактори В. М. Ботушанський, О.М. Масан, В.Ю. Іванюк]. — Чернівці: Зелена Буковина, 2004. — 488 с.
• Werenka D. Topographie der Bukowina zur Zeit ihrer Erwerbung durch Oesterreich (1774-1785). — Czernowitz : Selbstverlag, 1895. — 272 S.

• Коровійська ЗОШ І-ІІІ ступенів [Архівовано 1 грудня 2020 у Wayback Machine.]
• Погода в селі Коровія [Архівовано 8 жовтня 2008 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.