Конклав 2025
Країна	Ватикан
Місце розташування	Сикстинська капела
Юрисдикція	Ватикан
Попередник	Конклав 2013
Момент часу	2025
Час/дата початку	7 травня 2025
Час/дата закінчення	8 травня 2025
Учасник(и)	Mauro Gambettid, Карлос Осоро Сьєрра, Dominique Mathieud, Charles Maung Bod, François-Xavier Bustillod, Stephen Chowd, Chibly Langloisd, Ángel Sixto Rossid, Клаудіо Гуджеротті, Baldassare Reinad, Francis Leod, Daniel Sturlad, Конрад Краєвський, Dieudonné Nzapalaingad, Emil Paul Tscherrigd, Oscar Cantonid, Désiré Tsarahazanad, George Jacob Koovakadd, Vicente Bokalic Iglicd, Kriengsak Kovitvanitd, Fernando Chomalíd, Paulo César Costad, Francesco Montenegrod, Фрідолен Амбого Бесунгу, Маріо Дзенарі, Sebastian Francisd, Giuseppe Petrocchid, Жан-Марк Авелін, Гжегож Ришd, Gérald Lacroixd, Peter Ebere Okpaleked, Ángel Fernández Artimed, Rolandas Makrickasd, Маріо Ауреліо Полі, Ignace Bessi Dogbod, Jaime Spenglerd, Жан-Клод Голлеріх, John Ribatd, Jose Advinculad, Кевін Фаррелл, Manuel José Macário do Nascimento Clemented, Lazarus You Heung-sikd, Luis Cabrera Herrerad, Luis José Rueda Apariciod, Марчелло Семераро, Augusto Paolo Lojudiced, Pablo Virgilio Siongco Davidd, П'єрбаттіста Піцабалла, Angelo De Donatisd, William Gohd, Timothy M. Doland, Virgílio do Carmo da Silvad, Soane Patita Paini Mafid, Tarcisio Isao Kikuchid, Томас Акіно Маньо Маеда, Domenico Battagliad, Álvaro Leonel Ramazzini Imerid, Jean-Paul Vescod, Arlindo Gomes Furtadod, Луїс Антоніо Гокім Тагле, James Michael Harveyd, Базеліос Клееміс Тоттункал, Майкл Черні, Fabio Baggiod, Маріо Грек, Петер Ерде, Adalberto Martínez Floresd, Йосип Бозанич, Sérgio da Rochad, Андерс Арбореліус, Louis Raphaël I Sakod, Казимир Нич, Reinhard Marxd, Жозе Толентіно Мендонса, Joseph Couttsd, Герхард Людвіг Мюллер, Курт Кох, Віллем Ейк, Райнер Марія Велькі, Cristóbal López Romerod, José Cobo Canod, Vinko Puljićd, Вілтон Грегорі, Раймонд Лео Берк, Francisco Robles Ortegad, John Dewd, Станіслав Рилко, Leonardo Ulrich Steinerd, Ignatius Suharyo Hardjoatmodjod, Пітер Кодво Аппіах Тарксон, Робер Сара, Protase Rugambwad, Christophe Pierred, Robert W. McElroyd, Orani Tempestad, Stephen Brislind, Juan García Rodríguezd, Philippe Nakellentuba Ouédraogod, Blase J. Cupichd, Albert Malcolm Ranjith Patabendige Dond, Anthony Poolad, П'єтро Паролін, Antoine Kambandad, Маттео Дзуппі, Jean-Pierre Kutwad, Stephen Ameyu Martin Mullad, Хуан Хосе Омелья Омелья, Carlos Castillo Mattasogliod, António Augusto dos Santos Martod, Лев XIV, Віктор Мануель Фернандес, Домінік Мамберті, Амеріко Агіар, Fernando Filonid, Thomas Christopher Collinsd, Жуан Брас де Авіс, Daniel DiNardod, Odilo Schererd, Filipe Neri Ferrãod, Arthur Roched, Philippe Barbarind, Leopoldo Brenesd, Joseph William Tobind, Vincent Nicholsd, László Németd, Roberto Repoled, Berhaneyesus Demerew Souraphield, Микола Бичок, Giuseppe Betorid, Giorgio Marengod, Jozef De Keseld, Timothy Radcliffed і Carlos Aguiar Retesd
Кількість учасників	133
Виборна посада	Папа Римський
Обраний кандидат	Лев XIV
Описано за адресою	20minutos.es/internacional/ahora-que-asi-es-protocolo-vaticano-tras-fallecimiento-un-papa-eleccion-sucesor-silla-san-pedro-5685298/​(ісп.)
Регуляторний документ	Universi Dominici Gregisd
Конклав 2025 у Вікісховищі

41°54′11″ пн. ш. 12°27′16″ сх. д. / 41.903055555556° пн. ш. 12.454444444444° сх. д. / 41.903055555556; 12.454444444444

Конкла́в 2025 року — вибори 267-го Папи Римського, наступника Папи Франциска, який помер 21 квітня 2025 року. Конклав розпочався 7 травня 2025 року^[1] і тривав 2 дні, завершившись 8 травня обранням кардинала Роберта Френсіса Прево новим Папою Римським Левом XIV^[2].

Папа Франциск помер о 7:35 ранку 21 квітня 2025 року у віці 88 років^[3]. У висновку про смерть головний лікар Ватикану Андреа Аркангелі засвідчив, що у Папи стався інсульт, який призвів до коми і, як наслідок, зупинки серця^[4].

За день своєї смерті, 20 квітня, Франциск взяв участь у великодніх заходах. Хоча він і не проводив великоднє богослужіння, делегувавши цей обов'язок кардиналові Анджело Комастрі, проте він з'явився на площі Святого Петра у папамобілі, щоб привітати вірян, а після меси звернувся до вірних з благословенням Urbi et Orbi з балкону собору Святого Петра^[5]. Пізніше Франциск прийняв віце-президента США Джей Ді Венса в своїй резиденції Будинку Святої Марти; зустріч тривала кілька хвилин, під час якої папа та американський віце-президент обмінялися великодніми привітаннями^[6].

Протягом останніх років свого понтифікату Папа Франциск страждав від проблем медичного характеру.

14 лютого Франциска було госпіталізовано до університетської клініки Агостіно Джемеллі в Римі через бронхіт. Напередодні госпіталізації, вранці, він провів аудієнції з прем'єр-міністром Словаччини Робертом Фіцо та CEO CNN Марком Томсоном, хоча й мав утруднене диханням і не міг довго говорити^[7].

Після госпіталізації Франциск вперше з'явився на публіці 23 березня, в день своєї виписки з лікарні, де протягом 38 днів лікувався від двосторонньої пневмонії^[8]. Лікарі Папи зауважили, що хоча Франциск вилікувався від пневмонії, проте його відновлення може затягнутися до двох місяців; лікар Сержіо Алф'єрі зауважив, що під час лікування двічі мали місце «дуже критичні епізоди», які могли поставити життя Франциска під загрозу^[9].

Колегія кардиналів має зібратися невдовзі після смерті Папи Франциска в Сікстинській капелі для проведення дебатів та голосування за нового очільника Католицької церкви. Вибори проводяться таємно, і на час конклаву кардинали лишаються замкненими в Сікстинській капелі без контактів із зовнішнім світом, окрім переміщень на автобусі між місцем свого тимчасового розміщення в Будинку Святої Марти та Сікстинською капелою^[10].

Кардинали-виборники приносять присягу дотримуватись секретності виборів Папи так само, як і обслуговуючий їх персонал: лікарі, кухарі, водії та покоївки^[10].

Право голосу мають лише кардинали віком до 80 років. Голосування відбувається двічі на день (уранці та вдень) і триває доти, доки одну з кандидатур не підтримає щонайменше дві третини учасників голосування. Після кожної сесії виборчі картки спалюються в комині з додаванням речовини, яка забарвлює дим у чорний, що сигналізує про необрання Папи, чи білий колір, який свідчить, що церква отримала нового голову.

Якщо після 30 сесій голосування жодна з кандидатур не отримує належної підтримки, то Папа обирається простою більшістю голосів. Після кожних семи сесій голосування конклав переривається на день відпочинку, проте кардинали не полишають Сікстинської капели^[11].

Папабілі — неофіційний термін, яким називають кардиналів, які є фаворитами на те, щоб стати Папою. Після смерті Папи Франциска світова преса прогнозує, що один з нижче наведених ієрархів очолить Католицьку церкву^[12]:

Перелік папабілів

Портрет	Ім'я	Громадянство	Посада	Коли і ким призначений кардиналом	Вік	Примітки
	Крістоф Шенборн	Австрія	архієпископ Відня	21 лютого 1998 (Іван Павло II)	22 січня 1945 (80 років)	[13]
	Пітер Тарксон	Гана	голова Папської академії наук	21 жовтня 2003 (Іван Павло II)	11 жовтня 1948 (76 років)	[14]
	Робер Сара	Гвінея	префект Дикастерії богослужіння і дисципліни таїнств у 2014—2021 роках	20 жовтня 2010 (Бенедикт XVI)	15 червня 1945 (79 років)	[15]
	Фрідолен Амбого Бесунгу	Демократична Республіка Конго	архієпископ Кіншаси	5 жовтня 2019 (Франциск)	24 січня 1960 (65 років)	[16]
	Хуан Хосе Омелья Омелья	Іспанія	архієпископ Барселони	28 червня 2017 (Франциск)	21 квітня 1946 (65 років)	[17]
	Клаудіо Гуджеротті	Італія	префект Дикастерії у справах східних церков	30 вересня 2023 (Франциск)	7 жовтня 1955 (69 років)
	Маттео Дзуппі	Італія	архієпископ Болоньї	5 жовтня 2019 (Франциск)	11 жовтня 1955 (69 років)	[18]
	П'єтро Паролін	Італія	Державний секретар Святого Престолу	22 лютого 2014 (Франциск)	17 січня 1955 (70 років)	[19]
	П'єрбаттіста Піццабалла	Італія	Латинський патріархат Єрусалима	30 вересня 2023 (Франциск)	21 квітня 1965 (60 років)	[18]
	Марк Уелле[en]	Канада	префект Дикастерії у справах єпископів у 2010—2023 роках	21 жовтня 2003 (Іван Павло II)	8 червня 1944 (80 років)	[13]
	Жан-Клод Голлеріх	Люксембург	архієпископ Люксембурга	5 жовтня 2019 (Франциск)	9 серпня 1958 (66 років)	[20]
	Маріо Грек	Мальта	генеральний секретар Синоду єпископів	28 листопада 2020 (Франциск)	20 лютого 1957 (68 років)	[21]
	Чарльз Маун Бо[en]	М'янма	архієпископ Янгона	14 лютого 2015 (Франциск)	29 жовтня 1948 (76 років)
	Рейнгард Маркс[en]	Німеччина	єпископ Мюнхена і Фрайзінга	20 листопада 2010 (Бенедикт XVI)	21 вересня 1953 (71 рік)	[13]
	Жозе Толентіно Мендонса	Португалія	префект Дикастерії культури і освіти	5 жовтня 2019 (Франциск)	15 грудня 1965 (59 років)	[15]
	Тімоті Долан[en]	США	архієпископ Нью-Йорка	18 лютого 2012 (Бенедикт XVI)	6 лютого 1950 (75 років)
	Роберт Френсіс Прево	США	префект Дикастерії у справах єпископів	30 вересня 2023 (Франциск)	14 вересня 1955 (69 років)	[22] обраний Папою римським
	Джозеф Тобін[en]	США	архієпископ Ньюарка	19 листопада 2016 (Франциск)	3 травня 1952 (73 роки)	[17]
	Петер Ерде	Угорщина	архієпископ Естергом-Будапешта та примас Угорщини	21 жовтня 2016 (Іван Павло II)	25 червня 1952 (72 роки)	[23]
	Луїс Антоніо Гокім Тагле	Філіппіни	про-префект секцій Першої євангелізації Дикастерії євангелізації	24 листопада 2012 (Бенедикт XVI)	21 червня 1957 (67 років)	[24]
	Жан-Марк Авелін	Франція	архієпископ Марселя	27 серпня 2022 (Франциск)	26 грудня 1958 (66 років)	[25]
	Андерс Арбореліус	Швеція	єпископ Стокгольма	28 червня 2017 (Франциск)	24 вересня 1949 (75 років)	[23]

^[26]

До участі у конклаві допущено 133 кардинали, вік яких становить менше 80 років. ЗМІ називають конклав найбільш різноманітним за всю історію, адже кардинали-виборники представлятимуть 70 країн світу^[27].

Проблеми зі здоров'ям завадили кардиналам Антоніо Каньїсаресу Льовері з Іспанії та Джону Нджуе з Кенії взяти участь у конклаві, що зменшило кількість учасників до 133^[28][29]. Таким чином, для отримання необхідної більшості у дві третини голосів потрібно 89 голосів^[30]. Це найбільша кількість виборців, яка коли-небудь брала участь у конклаві.

З-поміж 133 кардиналів 52 представляють Європу (у тому числі 17 Італію), 23 — Азію, 21 — Центральну та Південну Америку, 17 — Африку, 16 — Північну Америку та 4 — Океанію^[31].

Разом кардинали-виборці представлятимуть 71 країну всіх п’яти континентів, а саме 18 країн Європи, 17 — Азії, 23 — Азію, 17 — Африки, 17 — Америки та 4 — Океанії^[26]. Зі 133 кардиналів-виборців, присутніх на конклаві, 5 є кардиналами-єпископами, 108 – кардиналами-священиками та 20 – кардиналами-дияконами; 5 були посвячені в кардинали Папою Іваном Павлом II, 20 – Папою Бенедиктом XVI та 108 – Папою Франциском; 29 працюють на службі Святого Престолу (наприклад, у Римській курії), 79 виконують пастирське служіння за межами Риму, а 26 – на пенсії. Найстаршим кардиналом-виборцем, який має право на участь, є Карлос Осоро Сьєрра, якому 79 років, а наймолодшим – Микола Бичок, якому 45 років. Ще 116 кардиналів не мають права брати участь у конклаві через свій вік^[30][32]. З-поміж кардиналів-електів є 33 особи, що належать до 17 чернечих орденів. Зокрема: 5 – до Ордену Салезіанців, 4 – до Братів Менших (францисканців), 4 – єзуїтів, 3 – францисканців конвентуальних, 2 – домініканців, 2 – лазаристів, 2 – редемптористи (серед них і українець кардинал Микола Бичок); 2 – вербісти, по 1 кардиналу-електу будуть представлені 9 орденів – августинці, капуцини, кармеліти, цистерціанці, Світського Інституту Пія Х, Інституту Місіонерів Консолатів, Місіонерів Святого Серця Христового, скалабрініанців і спірітуалістів^[26].

Кардинал Джованні Анджело Беччу, який не досяг віку 80-ти років, не бере участь у конклаві: 2022 року він був засуджений до п'яти з половиною років позбавлення волі за звинуваченнями у фінансових зловживаннях^[31][33].

Конклав розпочався 7 травня. О 10:00 за місцевим часом у соборі Святого Петра за участі кардиналів-виборників декан Колегії кардиналів Джованні Баттіста Ре провів урочисту службу, яка ознаменувала початок виборів Папи Римського^[27]. За підсумками першого дня конклаву кардинали не досягли консенсусу щодо кандидатури нового Папи^[34].

Конклав продовжився наступного дня. Ранкове голосування знову не завершилося обранням понтифіка^[35], а вже після пообідньої сесії з димаря Сікстинської капели знов пішов білий дим, що засвідчило обрання нового Папи. На підтвердження завершення конклаву дзвони собору Святого Петра забили в набат^[36].

Новим 267-м Папою Римським був обраний американський кардинал Роберт Френсіс Прево, який взяв собі ім'я Лев XIV^[2].

• Harriet Sherwood (21 квітня 2025). Conclave: the Vatican’s secret process for choosing a new pope. The Guardian. Процитовано 21 квітня 2025.(англ.)