Кардинал Анджело Комастрі | ||
Гасло: | Deus caritas est | |
---|---|---|
| ||
5 лютого 2005 — 20 лютого 2021 | ||
Обрання: | 5 лютого 2005 | |
Попередник: | Франческо Маркізано | |
Наступник: | Мауро Ґамбетті | |
| ||
31 жовтня 2006 — 20 лютого 2021 | ||
Обрання: | 31 жовтня 2006 | |
Попередник: | Франческо Маркізано | |
Наступник: | Мауро Ґамбетті | |
Альма-матер: | Папський Латеранський університет | |
Діяльність: | католицький священник, католицький єпископ | |
Народження: | 17 вересня 1943 (81 рік) Сорано, Провінція Гроссето, Тоскана, Італія | |
Священство: | 11 березня 1967 | |
Єп. хіротонія: | 12 вересня 1990 | |
В сані кардинала: | 24 листопада 2007 | |
Нагороди: | ||
А́нджело Комáстрі (італ. Angelo Comastri; нар. 17 вересня 1943, Сорано) — італійський кардинал, генеральний вікарій Папи Римського для Держави-Міста Ватикану і президент Фабрики святого Петра (2005—2021), архіпресвітер Собору Святого Петра (2006—2021).
Біографія
Анджело Комастрі отримав початкову освіту в школі в своєму рідному місті, згодом навчався в семінарії Пітільяно та в регіональній семінарії «Санта-Марія-делла-Кверча» у Вітербо. Продовжив навчання в Римі, в Папському Латеранському університеті (де він отримав ступінь ліценціата богослов'я) та у Папській римській семінарії.
11 березня 1967 року прийняв священиче рукоположення з рук єпископа Луїджі Боккадоро. Після рукоположення призначений віце-ректором семінарії в Пітільяно. Одночасно він здійснював душпастирську діяльність при парафії святого Кирика.
У 1968 році розпочав працю в Конгрегації в справах єпископів, був духівником римської малої семінарії і помічником капелана римської в'язниці «Реджіна Челі». У 1971 році повернувся до своєї дієцезії і був призначений ректором семінарії в Пітільяно. У 1979 році призначений парохом парафії святого Стефана в Порто-Санто-Стефано.
Єпископ
25 липня 1990 року Папа Римський Іван-Павло II призначив Комастрі єпископом дієцезії Маса Маріттіма-Пйомбіно. Єпископська хіротонія відбулася 12 вересня того ж року в парафіяльній церкві святого первомученика Стефана в Порто-Санто-Стефано (головним святителем був кардинал Бернарден Ґантен, а співсвятителями — архієпископ Ґаетано Бонічеллі і єпископ Еудженіо Бініні). 3 березня 1994 року він подав у відставку з посади правлячого єпископа за станом здоров'я. Після свого одужання він був призначений президентом Національного італійського комітету з ювілейного 2000 року, а також очолив Національний центр покликань італійської єпископської конференції.
Архієпископ
9 листопада 1996 року Анджело Комастрі був призначений прелатом територіальної прелатури Лорето, з особистим титулом архієпископа. 5 лютого 2005 року Іван Павло II призначив архієпископа Комастрі своїм генеральним вікарієм для держави-міста Ватикану, президентом Фабрики Святого Петра і коад'ютором архіпресвітера собору Святого Петра. У 2003 році він проповідував духовні вправи для Папи Римського Івана Павла II і Римської курії, а також відредагував медитації для хресного ходу під головуванням Папи Бенедикта XVI в Колізеї у Страсну п'ятницю 2006 року. 31 жовтня 2006 року, після відставки кардинала Франческо Маркізано, Комастрі змінив його на посту архіпресвітера собору Святого Петра.
Кардинал-диякон
На консисторії, що відбулася 24 листопада 2007 року, Папа Бенедикт XVI підніс архієпископа Комастрі до рангу кардинал-диякон з титулом Сан Сальваторе ін Лауро. На додаток до своїх основних обов'язків, він також є віце-президентом Папської академії Непорочного Зачаття і членом Конгрегація з канонізації святих.
2 квітня 2012 року Папа Бенедикт XVI призначив кардинала Комастрі своїм спеціальним легатом для участі в заключних богослужіннях Національного Євхаристійного Конгресу в Україні, що відбулися 3 червня 2012 року у Львові, з нагоди 600-річчя утворення архієпископського та митрополичого осідку латинського обряду у Львові.[1]
20 лютого 2021 року Папа Франциск прийняв зречення кардинала Анджело Комастрі зі служіння Генерального Вікарія Його Святості для Ватикану, Архипресвітера папської базиліки Святого Петра у Ватикані та Президента Фабрики святого Петра, призначивши на ці служіння кардинала Мауро Ґамбетті, колишнього настоятеля монастиря святого Франциска в Ассізі.[2][3]
Примітки
- ↑ Папа Венедикт XVI призначив легата для участі в закритті І Всеукраїнського Євхаристійного Конгресу та в святкуваннях 600-річчя львівського римо-католицького митрополичого осідку. Архів оригіналу за 8 квітня 2012. Процитовано 2 квітня 2012. [Архівовано 2012-04-08 у Wayback Machine.]
- ↑ Rinunce e nomine. press.vatican.va. Архів оригіналу за 20 лютого 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
- ↑ Кардинал Мауро Ґамбетті – новий Вікарій Папи для Ватикану - Vatican News. www.vaticannews.va (укр.). 20 лютого 2021. Архів оригіналу за 21 червня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
Посилання
- Біографія на сайті Святого Престолу [Архівовано 19 січня 2012 у Wayback Machine.]
- Біографія в словнику кардиналів С. Міранди [Архівовано 24 січня 2018 у Archive.is]
- Короткі біографічні дані в базі www.catholic-hierarchy.org [Архівовано 24 січня 2018 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття про католицького клірика. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Випускники Папського Латеранського Університету
- Народились 17 вересня
- Народились 1943
- Уродженці провінції Гроссето
- Кавалери ордена Святої Анни 1 ступеня
- Кавалери Великого Хреста Ордена «За заслуги перед Польщею»
- Незавершені статті про католицьких кліриків
- Кардинали з Італії
- Римська курія
- Кардинали, призначені папою Бенедиктом XVI