Віталій Коломійцев
Народився	12 грудня 1925(1925-12-12) Паплинці, УРСР
Помер	15 грудня 2018(2018-12-15) (93 роки) Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР  Україна
Національність	українці
Діяльність	науковець, педагог, військовий лікар
Alma mater	Київський медичний інститут (1949)
Галузь	медицина (оториноларингологія)
Заклад	Київський медичний інститут (1949—1992)
Посада	клінічний ординатор, доцент, завідувач кафедри оториноларингології
Вчене звання	доцент
Науковий ступінь	кандидат медичних наук
Науковий керівник	Яків Шварцберг
Членство	секретар Київського міського ЛОР-товариства, член правління Наукового медичного товариства лікарів-отоларингологів України
Війна	Друга світова війна
Військове звання	майор
Відомий завдяки:	розробці нової класифікації синуситів, розробці блокади відієвих нервів, дослідженням широкого спектру проблем оториноларингології
Нагороди

Віталій Петрович Коломійцев (12 грудня 1925, Паплинці — 15 грудня 2018, Київ) — український науковець-оториноларинголог, педагог. Кандидат медичних наук, доцент. Розробник нової класифікації синуситів, блокади відієвих нервів, дослідник широкого спектра проблем оториноларингології. Автор близько 80-ти наукових робіт, учень професора Якова Шварцберга.

Учасник Німецько-радянської війни, майор медичної служби. Воював у складі 23-ї гвардійської мотострілецької бригади, пройшов шлях від заходу України до Чехії, брав участь у захопленні Берліна. Після завершення війни, протягом майже 45-ти років — доцент Київського медичного інституту (1949—1992), декілька місяців виконував обов'язки завідувача кафедри оториноларингології^[1].

Народився 12 грудня 1925-го року у селі Паплинці на Хмельниччині у сім'ї педагогів.

З квітня 1944-го року по січень 1946-го року — на військових теренах. Воював у складі 23-ї гвардійської мотострілецької бригади, пройшов шлях від заходу України до Чехії, брав участь у захопленні Берліна. Закінчив війну у Празі у званні майора медичної служби. Нагороджений декількома бойовими орденами та медалями, зокрема орденом Вітчизняної війни I ступеня.

Після демобілізації вступив до Київського медичного інституту, який закінчив у 1949-му році. Відтоді ж — клінічний ординатор кафедри отоларингології під керівництвом професора Якова Шварцберга. Пізніше — доцент, відповідав за навчально-методичну роботу кафедри. Захистив дисертацію та здобув науковий ступінь кандидата медичних наук^[2].

Під час роботи у медичному інституті розробив нову класифікацію синуситів, блокаду відієвих нервів, досліджував широкий спектр проблем оториноларингології. Через незалежну від себе причину не став доктором медичних наук, хоча й написав докторську дисертацію на тему «Синуиты и роль нейротрофических нарушений в их патогенезе». Декілька місяців виконував обов'язки завідувача кафедри оториноларингології^[2].

Автор близько 80-ти наукових робіт, декількох авторських свідоцтв на винаходи. Секретар Київського міського ЛОР-товариства, член правління Наукового медичного товариства лікарів-оториноларингологів України.

У 1992-му році вийшов на пенсію, віддавши медичному інститутові 43 роки праці. До кінця життя займався роботою в комітеті ветеранів війни при інституті^[1].

Помер через три дні після 93-го дня народження, 15 грудня 2018-го року. Похований на Байковому кладовищі разом із матір'ю.

• «Методика обследования и комплексное лечение больных хроническим гайморитом» [Текст]: Метод. рекомендации / М-во здравоохранения УССР ; [Сост. В. П. Коломийцев]. — Киев: [б. и.], 1979. — 11 с.; 20 см.

• 1984 — «Способ лечения полипозного этмоидита»

• 2015 — почесна грамота Вченої ради Національного медичного університету імені О. О. Богомольця — за значні трудові здобутки та внесок у розбудову університету
• орден Вітчизняної війни I ступеня
• медаль «За відвагу»
• медаль «За взяття Берліна»