| Катрін Ґерінґ-Екардт | |
|---|---|
| нім. Katrin Göring-Eckardt | |
.jpg) Катрін Ґерінґ-Екардт. 25 лютого 2019 року | |
| Віцепрезидентка Бундестаґу | |
Нині на посаді | |
| На посаді з | 9 грудня 2021 |
| Президент | Франк-Вальтер Штайнмаєр |
| Прем'єр-міністр | Олаф Шольц |
| Очільниця фракції «Союз 90/Зелені» у Бундестазі | |
| 22 жовтня 2013 — 7 грудня 2021 | |
| Президент | Йоахім Ґаук |
| Прем'єр-міністр | Анґела Меркель |
| Віцепрезидентка Бундестаґу | |
| 18 жовтня 2005 — 8 жовтня 2013 | |
| Президент | Йоахім Ґаук |
| Прем'єр-міністр | Анґела Меркель |
| Очільниця фракції «Союз 90/Зелені» у Бундестазі | |
| 18 жовтня 2005 — 22 жовтня 2013 | |
| Президент | Крістіан Вульфф / Йоахім Ґаук |
| Прем'єр-міністр | Анґела Меркель |
| 22 жовтня 2002 — 18 жовтня 2005 | |
| Президент | Горст Келер |
| Прем'єр-міністр | Анґела Меркель |
| Депутатка Бундестаґу | |
Нині на посаді | |
| На посаді з | з 27 жовтня 1998 року |
| Президент | Роман Герцоґ |
| Прем'єр-міністр | Герхард Шредер |
| Народився | 3 травня 1966[1][2][…] (58 років)  Фрідріхрода, Ерфурт, НДР[1][4] |
| Відомий як | політична діячка, богословка, захисниця довкілля |
| Країна |  НДР Німеччина[4] |
| Національність | німкеня |
| Alma mater | Лейпцизький університет (1988) |
| Політична партія | Союз 90/Зелені |
| Релігія | Євангелічно-лютеранська церкваd[5] |
| Нагороди | |
| Підпис |  |
| goering-eckardt.de | |
 Висловлювання у Вікіцитатах | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Катрін Даґмар Екардт, у шлюбі Ґерінґ-Екардт (нім. Katrin Dagmar Göring-Eckardt; нар. 3 травня 1966, Фрідріхрода, НДР) — німецька політична, державна діячка та громадська активістка, захисниця довкілля. Віцепрезидент Бундестаґу (з 18 жовтня 2005 року по 8 жовтня 2013, та з 9 грудня 2021 року), очільниця фракції партії «Союз 90/Зелені» у Бундестазі (з 27 жовтня 2002 року по 18 жовтня 2005, з 18 жовтня 2005 року по 8 жовтня 2013 року[6], з 22 жовтня 2013 року по 7 грудня 2021 року[7]).
Життєпис
Катрін Даґмар Екардт народилася 3 травня 1966 року у місті Фрідріхрода, земля Тюрингія, у сім'ї вчителів танців[8]. У 1984 році закінчила середню школу, де була активною членкинею Вільної німецької молоді[de][9], та вступила вивчати протестантську теологію у Лейпцизький університет, який залишила в 1988 році[10].
Політична діяльність
Почала свою політичну кар'єру наприкінці 1980-х, у колишній НДР. У 1989 році Катрін Ґерінґ-Екардт стала однією з засновниць політичної організацію «Демократичний прорив», яка об'єднувала переважно протестантів, боролася за демократичний соціалізм. У 1990 році членкиня громадянського руху «Демократія зараз».
З 1990 по 1993 рік Катрін Ґерінґ-Екардт була членкинею керівництва партії «Альянсу 90» землі Тюрингія.
Катрін Ґерінґ-Екардт брала участь у перемовинах про об'єднання «Альянсу 90» та «Зелених», щоб утворити загальнонімецьку партію.
У 1993 році Катрін Ґерінґ-Екардт обрана в ландтаґ Тюринґії[de] від партії «Союз 90/Зелені». З 1998 по 2006 рік також була членкинею ради партії «Союз 90/Зелені».
1998 року Катрін Ґерінґ-Екардт була обрана вперше депутаткою Бундестаґу від Тюрингії за партійним списком «Союз 90/Зелені».
18 жовтня 2005 року Катрін Ґерінґ-Екардт була обрана віцепрезиденткою Бундестаґу від парламентської групи «Союз 90/Зелені», «за» її кандидатуру проголосувало 479 депутати, «проти» — 69 та 39 утрималися.
З 2009 по 2013 рік була головою Синоду Євангелічної церкви Німеччини та членом Ради ЄЦН.
На парламентських виборах до Бундестагу 2013 року була головною кандидаткою від своєї партії разом з Юрґеном Тріттіном.
Разом з Джемом Оздеміром вона очолила передвиборчу кампанію Зелених Yа парламентських виборах до Бундестагу 2017 року[11].
Після Вибори до Бундестагу 2021 року, під час перемовин щодо формування так званої «світлофорної коаліції» (Соціал-демократична партія Німеччини, Вільна демократична партія, Союз 90/Зелені), Катрін Ґерінґ-Екардт очолювала делегацію своєї партії в робочій групі з питань дітей, молоді та сімей.
Політична позиція
У 2016 році Катрін Ґерінґ-Екардт наполягала на посиленні санкцій проти кремлівських чиновників та російських олігархів, а також вимагала звести до мінімуму зустрічі керівництва ФРН із президентом Російської Федерації Путіним.
Катрін Ґерінґ-Екардт підтримала українського режисера Олега Сенцова, незаконно засудженого та ув'язненого в Росії[12].
Особисте життя
У 1988 році Катрін Даґмар Екардт одружилася з лютеранським пастором Міхаелем Ґерінґом. У шлюбі народила двох синів[13]. Розлучилася у 2017 році. Катрін Ґерінґ-Екардт перебуває у цивільному шлюбі з Тісом Ґундлахом[de], теологом та віцепрезидентом Євангелічної церкви Німеччини[14].
Нагороди
Примітки
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #132406322 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Stammdaten aller Abgeordneten des Deutschen Bundestages
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ а б Catalog of the German National Library
- ↑ http://www.bundestag.de/bundestag/abgeordnete18/biografien/G/goering_eckardt_katrin/258372
- ↑ Urwahl: Grünen-Basis macht Trittin und Göring-Eckardt zum Spitzenduo. Spiegel Online. 10 листопада 2012. Архів оригіналу за 27 вересня 2013. Процитовано 23 серпня 2013.
- ↑ Grüne Urwahl: Die Mitglieder entscheiden. Alliance '90/The Greens (нім.). Berlin, Germany. Архів оригіналу за 4 серпня 2017. Процитовано 16 жовтня 2016.
- ↑ Willershausen, Florian (24 травня 2004). Die Mächtigen von morgen. Junge Karriere (нім.). Verlagsgruppe Handelsblatt GmbH. Архів оригіналу за 3 жовтня 2013. Процитовано 23 вересня 2013.
- ↑ Göring-Eckardt und ihre Jugend in der DDR. Das eher aufmüpfige Mädchen und das Mitwirken in der FDJ. Thüringische Landeszeitung (нім.). Thuringia, Germany: Funke Mediengruppe. 10 грудня 2012.
- ↑ Wehner, Markus (26 травня 2013). Ein Makel im Lebenslauf: Deutsche Spitzenpolitiker verschleiern ihre Studienabbrüche. Frankfurter Allgemeine Zeitung (нім.). Frankfurt, Germany: Frankfurter Allgemeine Zeitung GmbH. Архів оригіналу за 17 вересня 2013. Процитовано 23 вересня 2013.
- ↑ Вибори до Бундестагу: соціал-демократи йдуть в опозицію [Архівовано 11 квітня 2022 у Wayback Machine.] // Deutsche Welle, 24.09.2017
- ↑ Зелені закликали Меркель вимагати у Путіна звільнення Сенцова // Deutsche Welle, 18.08.2018
- ↑ Eubel, Cordula; Monath, Hans (10 червня 2012). Interview mit Katrin Göring-Eckardt: 'Bei den Piraten gibt es eine eher elitäre Beteiligung'. Der Tagesspiegel (нім.). Verlag Der Tagesspiegel GmbH. Архів оригіналу за 25 вересня 2013. Процитовано 23 вересня 2013.
- ↑ Göring-Eckardt hat sich von ihrem Mann getrennt - und spricht über ihre neue Liebe. Focus Online (нім.). Focus Online Group GmbH. 16 квітня 2017. Архів оригіналу за 16 червня 2018. Процитовано 22 серпня 2018.
- ↑ Michael Bußer. In: Newsletter der Hessischen Landesregierung, 5. November 2010.(нім.)
Посилання
- Офіційна сторінка Катрін Ґерінґ-Екардт [Архівовано 6 жовтня 2018 у Wayback Machine.](нім.)
- Катрін Ґерінґ-Екардт [Архівовано 10 травня 2022 у Wayback Machine.] на сайті «Parliamentwatch.de»(нім.)
| Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
|---|---|
| Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
| Література та бібліографія | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль | Freebase: /m/082vxr · GND: 132406322 · ISNI: 0000000072617190 · LCCN: nr2007007638 · RERO: 02-A020320834 · SUDOC: 138007713 · VIAF: 13469557 |
|
Це незавершена стаття про німецького політика чи політикиню. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |