| 49-й окремий штурмовий батальйон «Карпатська Січ» (???) 49-й окремий стрілецький батальйон «Карпатська Січ» Добровольчий батальйон «ОДЧ Карпатська Січ» Окрема зведена штурмова рота «Карпатська Січ» Окрема добровольча чота «Карпатська Січ» (2014) | |
|---|---|
 Нарукавний знак | |
| На службі | червень 2014 — квітень 2016 24.02.2022 — дотепер |
| Країна |  Україна |
| Вид |  Сухопутні війська |
| Чисельність | батальйон |
| У складі |  |
| Війни/битви | Війна на сході України |
| Командування | |
| Визначні командувачі | Куцин Олег |
49-й окремий штурмовий батальйон «Карпатська Січ» імені Олега Куцина — підрозділ Сухопутних військ Збройних сил України.
Підрозділ був створений Олегом Куциним у 2014 р. під час російсько-української війни як добровольча окрема добровольча чота «Карпатська Січ». 2015 року чота увійшла до складу Збройних сил України, у 93-тю механізовану бригаду. 2015 року чота стала ротою, брала участь в боях в районі Донецького аеропорту: бої за Піски, шахту «Бутовка», Водяне, Опитне. Рота була розформована 2016 року.
Після початку російського вторгнення 2022 року, підрозділ було створено заново як добровольчий батальйон «ОДЧ Карпатська Січ». У травні батальйон було переформовано на 49-й стрілецький батальйон «Карпатська Січ», який увійшов до складу Сухопутних військ ЗСУ. Він вів бої під Києвом: в Ірпені, Романівці та на Броварському напрямку. Після деокупації Київщини був передислокований на Харківщину, де вів бої в районі Ізюму. На 2023 рік вів бої під Кремінною.
Підрозділ названий на честь організації народної оборони «Карпатська Січ», яка існувала на Закарпатті у 1930-х.
Історія
З початком військових дій на сході України, наприкінці травня — початку червня 2014 року, Олег Куцин організував волонтерську групу, яка почала збирати та доправляти допомогу українським військовим, які несли службу в районі окупованого Слов'янська Донецької області.[1] Допомагали в основному бійцям Національної гвардії і суміжних підрозділах Збройних Сил України. Спочатку волонтерів було всього півтора десятка чоловік, основу складали хлопці зі Стрия, Закарпаття та Києва.[джерело?]
На початку літа 2014 року волонтерами було прийнято рішення вступити до лав Національної гвардії України.[1] Добровольці пройшли навчання на тренувальній базі в Нових Петрівцях. Було вирішено створити єдиний підрозділ з побратимів-волонтерів, яких на той момент було вже 35 осіб. Так була створена Окрема добровольча чота «Карпатська Січ», яка отримала назву на честь однойменної української парамілітарної організації «Карпатська Січ», яка існувала на Закарпатті у 1938–1939. Місцем постійної дислокації Окремої зведеної штурмової роти «Карпатська Січ» стала Дніпропетровська область.[джерело?]
У жовтні 2014 року «Карпатська Січ» зайняла позиції у селищі Піски, та залишалась там до березня 2016 року.
23 травня 2015 року бійці окремої добровольчої чоти «Карпатська Січ» разом з командиром склали Присягу на вірність Українському народові й влились до складу Збройних сил України.[2]
2015 року чота стала ротою, взяла участь в обороні Донецького аеропорту, боях за Піски, шахту «Бутовка», Водяне, Опитне.[3]
Останні 10 місяців свого існування Окрема зведена штурмова рота «Карпатська Січ» перебувала під постійними обстрілами ворожої артилерії в околицях ДАП.[джерело?] Під час виконання бойових завдань «Карпатська Січ» втратила 7 вояків, 40 вояків отримали поранення.
13 квітня 2016 року Окрема зведена штурмова рота «Карпатська Січ» була розформована.[4]
Російське вторгнення 2022 року
З початком повномасштабної російської агресії 24 лютого 2022 року патріоти без досвіду бойових дій та добровольці з інших країн згуртувалися навколо ядра ветеранів «ОДЧ Карпатська Січ», створивши добровольчий батальйон. Вони обороняли Київ, тримали позиції в Ірпіні, Романівці, Стоянці та на Броварському напрямку.[5]
Після деокупації Київщини підрозділ тримав оборону на Ізюмському напрямку, в районі села Вірнопілля.[6]
19 травня 2022 року частина добровольчого батальйону «ОДЧ Карпатська Січ» увійшла у лави Сухопутних військ ЗСУ як 49-й окремий піхотний батальйон «Карпатська Січ».[7]
19 червня у боях під Ізюмом загинув Олег Куцин, засновник і командувач батальйону, багаторічний керівник «Легіону Свободи».[8][5][1][7][9]
На червень 2023 року батальйон тримав позиції під Кремінною.[10]
В листопаді 2024 батальйон тримав оборону на ділянці між Торецьком і вже окупованим Нью-Йорком в районі сіл Леонідівка та Неліпівка. Носив назву 49-й окремий штурмовий батальйон.[11]
На січень 2025 року батальйон тримав одну з ділянок під Торецьком. Російські війська на той час вже захопили більшу частину міста і намагалися просуватись у бік Костянтинівки. Мінометний розрахунок батальйону, який преребував на другій лінії оборони, рідко виходив з підземних укриттів через постійну загрозу FPV-дронів, оскільки РЕБ уже не діяв, бо росіяни дедалі більше застосовували БПЛА на оптоволоконних кабелях.[12]
Структура
Командування
- (2014—2016; 22.04—19.06.2022†) Олег Куцин[16]
- (19.06.2022—02.07.2022) т.в.о. Марія Чашка[17][18]
Втрати
- 15.04.2015 — Олександр Чирцов («Піонер»), санітарний інструктор. 24.05.1977. Загинув внаслідок прямого влучання артилерійського снаряду у розташування медичної частини.
- 12.05.2015 — Олександр Єрмаков («Генерал»). 26.06.1972.
- 14.06.2015 — Ігор Канаков («Риба»). 20.10.1969.
- 11 липня 2015 — Леонід Москотін «Лаврінович», солдат, старший стрілець.
- 06.08.2015 — Данило Касьяненко («Телефон»), солдат, стрілець. 05.03.1996.
- 06.08.2015 — Олег Костюк («Характерник»), солдат, стрілець. 03.11.1981.
- 05.10.2015 — Євген Голик («Жека»). 31.01.1985.
- 11.12.2015 — Олег Габорак («Сон»), старший солдат, начальник електростанції. 24.06.1997.
2022
- 16 червня 2022 — Селиванов Марк, солдат. Загинув в Ізюмському районі Харківщини: автомобіль підірвався на міні.[19]
- 24 серпня 2022 — Сунак Роман Михайлович («Залужний»). 13 березня 1977, с. Братківці. Загинув на Ізюмському напрямку в Харківській області.[20]
- 24 серпня 2022 — Левченко Роман Васильович («Льова»). 27 січня 1980, м. Канів.[21][20]
- 24 серпня 2022 — Крейґ Макінтош Стенлі («Пайкі»). 30 січня 1974, м. Тетфорд (Саффолк), Велика Британія.[22][23]
- 24 серпня 2022 — Муноз Баразета Хайме Хесус. 14 травня 1984, м. Гірардот Колумбія.[24]
- 24 серпня 2022 — Данахай Джед Вільям («Джед»). 31 грудня 1994, Нананґо, Австралія.[25]
- 28 вересня 2022 — Юник Ярослав («Ярік») 25 квітня 1986, м. Львів [26][27]
- 22 жовтня 2022 — Капаць Василь Степанович. 28 червня 1985, с. Звиняч, Загинув біля села Терни на Донеччині.[28]
- 4 листопада 2022 — Кузьмін Тарас Леонідович, головний сержант.[29]
2023
- 16 червня 2023 — Кондрат Святослав («Кишка»). 21 серпня 1997, м. Болехів. Загинув під час штурму на Південному фронті, прикриваючи відхід своєї бойової групи.[30]
2024
- 25 січня 2024 — Яремко Василь Іванович («Ярий»), старшина, командир штурмової сотні. 11 березня 1973, с. Кротошин. Загинув в районі с. Макіївка Луганської області.[31][32]
- 25 січня 2024 — В'язун Володимир Юрійович («В'язь»), головний сержант сотні «Білі Демони». Загинув в районі села Макіївка Сватівського району Луганської області у ближньому бою з окупантами.[33][34]
- 2 лютого 2024 — Савіта Ваґнер, молодший сержант.[35]
- 28 жовтня 2024 — Романюк Андрій Олександрович («Воробєй»), командир відділення ударних БпЛА. 26 років. Загинув в районі міста Торецьк на Донеччині.[36][37]
Традиції
Після смерті комбата Олега Куцина в 2022 році батальйон називали «Карпатська Січ» імені Олега Куцина.[10][6]
Примітки
- ↑ а б в Загинув командир батальйону «Карпатська Січ» Олег Куцин. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 12 серпня 2022.
- ↑ Бійці «Карпатської Січі» склали присягу й легалізувались в складі Збройних Сил України. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 2 березня 2018. Процитовано 1 березня 2018.
- ↑ У районі ДАП ситуація загострилася, бойовики застосовують артилерію по селах. Архів оригіналу за 23 листопада 2018. Процитовано 23 листопада 2018.
- ↑ Створюється наймана армія, яка не здатна перемагати – командир «Карпатської Січі». «Радіо Свобода». Архів оригіналу за 29 вересня 2017. Процитовано 23 листопада 2018.
- ↑ а б У Києві на Майдані Незалежності попрощались із командиром батальйону «Карпатська Січ» Олегом Куциним. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 12 серпня 2022.
- ↑ а б У Києві вшанували пам’ять командира батальйону «Карпатська Січ» Олега Куцина. Вечірній Київ (укр.). 19 червня 2024. Процитовано 16 березня 2025.
- ↑ а б Івано-Франківщина: Командир батальйону «Карпатська Січ» був легендою ще за життя. www.golos.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 23 червня 2022. Процитовано 12 серпня 2022. [Архівовано 2022-06-23 у Wayback Machine.]
- ↑ На фронті загинув командир батальйону “Карпатська Січ” Олег Куцин. Українська правда (укр.). Процитовано 12 серпня 2022.
- ↑ У війні з росією загинув комбат "Карпатської Січі" та "Легіону Свободи", закарпатець Олег Куцин @ Закарпаття онлайн. Закарпаття онлайн. Процитовано 12 серпня 2022.
- ↑ а б Редакція (20 червня 2023). Батальйон «Карпатська Січ» імені Олега Куцина вшанував полеглого комбата (відео). Трибуна (укр.). Процитовано 16 березня 2025.
- ↑ 49-й батальйон “Карпатська Січ” б'ється за Торецьк і рятує покинутих собак. ВІДЕО. Новинарня. 7 листопада 2024. Архів оригіналу за 16 січня 2025. Процитовано 16 січня 2025.
- ↑ Дим, Нестор (30 січня 2025). “Війна іде під землю. У туалет ходимо в пляшку”: 49-й штурмовий батальйон “Карпатська Січ” під Торецьком. novynarnia.com (укр.). Процитовано 16 березня 2025.
- ↑ Бійців з Київщини нагородили почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий Хрест»
- ↑ Обстріли, дощі, холод і миші: сотня «Білі Демони» показала руки військових після доби на позиціях
- ↑ Побратим. Друг. Рідна душа: у Києві попрощались із загиблою бойовою медикинею Діаною «Снейк» Вагнер. ФОТО
- ↑ Зеленського просять присвоїти звання Героя України двом загиблим бійцям
- ↑ volynua.com. Захопити Харків ворогу ніколи не вдасться, – т.в.о. командира 49-го окремого стрілецького батальйону ЗСУ «Карпатська Січ» «Легіону Свободи». Волинь UA (амер.). Процитовано 12 серпня 2022.
- ↑ Історія училища.
- ↑ Солдат Марк Селиванов загинув на Харківщині. Меморіал жертв війни (укр.). Процитовано 16 березня 2025.
- ↑ а б Гаєвська, Аліна (26 серпня 2022). На Ізюмському напрямку загинули двоє військових із "Карпатської Січі". Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 16 березня 2025.
- ↑ Він віддав своє життя за Україну: на війні загинув захисник із Канева. zmi.ck.ua. 28 серпня 2022. Процитовано 28 серпня 2022.
- ↑ Ukraine war: Briton killed while volunteering in Ukraine, says sister (брит.). 1 вересня 2022. Процитовано 16 березня 2025.
- ↑ Davies, Caroline (1 вересня 2022). British volunteer medic killed in Ukraine, sister says. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 16 березня 2025.
- ↑ В СТРОЮ! МУНОЗ Баразета Хайме Хесус. facebook.com. 13 вересня 2022.
- ↑ Гаєвська, Аліна (6 вересня 2022). У прямому бою на Ізюмському напрямку загинув військовий з Австралії. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 16 березня 2025.
- ↑ Завтра Львів прощається з Героями Ярославом Юником та Євгенієм Солтисом — Львівська міська рада. city-adm.lviv.ua (укр.). 4 жовтня 2022. Процитовано 16 листопада 2022.
- ↑ 36-річний старший прапорщик Ярослав Юник, позивний Ярік, загинув 28 вересня 2022 року при штурмі на Лиманському напрямку Донеччини. Меморіал жертв війни (укр.). Процитовано 16 листопада 2022.
- ↑ Тернопільщина втратила ще одного свого Героя: коли почався бій, він витягнув чотирьох поранених. ПЕРШИЙ онлайн (укр.). Процитовано 16 березня 2025.
- ↑ Голда, Ілона Якимюк, Олена (30 жовтня 2023). Історія родини, яка повернулася з Аргентини, аби захищати Україну. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 16 березня 2025.
- ↑ Каразуб, Ірина (20 червня 2023). Прикриваючи відхід побратимів, загинув воїн "Карпатської Січі" Святослав Кондрат. Суспільне Івано-Франківськ. Архів оригіналу за 3 жовтня 2023. Процитовано 16 січня 2025.
- ↑ Командир штурмової сотні батальйону "Карпатська Січ", старшина Василь Яремко (Ярий) загинув у боях за Україну на Луганщині. ФОТО. censor.net. 29 січня 2024. Процитовано 12 грудня 2024.
- ↑ На фронті загинув воїн з Львівщини Василь Яремко.
- ↑ Зозуля, Катерина (28 січня 2024). На війні загинули Ян Квілінський та Володимир В'язун із Полтавщини. Суспільне Полтава. Архів оригіналу за 28 січня 2024. Процитовано 16 січня 2025.
- ↑ За останній тиждень стало відомо про загибель 25 захисників з Полтавщини. Інтернет-видання «Полтавщина» (укр.). 29 січня 2024. Процитовано 16 березня 2025.
- ↑ На фронті загинула військовий медик, німкеня Вагнер Савіта Діана. Вечірній Київ (укр.). 1 лютого 2024. Процитовано 16 березня 2025.
- ↑ На фронті загинув активіст, командир відділення ударних БпЛА батальйону “Карпатська Січ” Андрій Романюк ➜ ZMINA.
- ↑ Андрій Романюк. Платформа пам'яті Меморіал.
Посилання
- Добровольча чота «Карпатська Січ» припиняє існування — командир [Архівовано 15 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Киевская журналистка стала гранатометчицей добровольческого батальона «Карпатська січ» [Архівовано 26 серпня 2016 у Wayback Machine.] // «Факты и комментарии», 30 січня 2015 (рос.)
Соцмережі
- 49-й окремий штурмовий батальон «Карпатська Січ» у соцмережі «Facebook»
- 49-й окремий штурмовий батальон «Карпатська Січ» у соцмережі "Instagra
- 49-й окремий штурмовий батальон «Карпатська Січ» у соцмережі "YouTube .
.svg)
 | |
|---|---|
| У соціальних мережах | |
| Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
| Нормативний контроль |