Каньчуга Kańczuga | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
Колишня церква | ||||
Основні дані | ||||
50°00′ пн. ш. 22°24′ сх. д. / 50.000° пн. ш. 22.400° сх. д. | ||||
Країна | Польща | |||
Регіон | Підкарпатське воєводство | |||
Столиця для | Gromada Kańczugad (gromada) | |||
Магдебурзьке право | 1427 | |||
Площа | 7,6 км² | |||
Населення | ▼ 3 094 (01.01.2021) | |||
· густота | 420 (2008[1]) осіб/км² | |||
Висота НРМ | 223 м | |||
Телефонний код | (48) 16 | |||
Часовий пояс | UTC+1 і UTC+2 | |||
Номери автомобілів | RPZ | |||
GeoNames | 769591 | |||
OSM | ↑2971332 ·R (Гміна Каньчуга) | |||
SIMC | 0972424 | |||
Поштові індекси | 37-220 | |||
Міська влада | ||||
Вебсайт | kanczuga.internetdsl.pl | |||
Мапа | ||||
| ||||
| ||||
Каньчуга у Вікісховищі |
Каньчу́га (Канчуга, пол. Kańczuga) — місто в Надсянні (південно-східній Польщі). Належить до Переворського повіту Підкарпатського воєводства.
Історія
1498 року місто було дощенту знищене під час нападу татар. 1612 року за сприяння дідички Ярослава Анни де Штангенберґ Острозької — вдови волинського воєводи князя Олександра Острозького — було відновлено парафію РКЦ в місті. Наприкінці 18 століття дідичами були князі Сангушки.
Відповідно до «Географічного словника Королівства Польського» в 1882 р. Каньчуга знаходилась у Ланцутському повіті Королівства Галичини і Володимирії, було 2292 мешканці, з них 1213 римо-католиків, 130 греко-католиків і 949 юдеїв. На той час унаслідок півтисячоліття латинізації та полонізації українці лівобережного Надсяння опинилися в меншості.
27 березня 1934 р. Кальчуга отримала статус міста[2].
Церква
Мурована церква Покрови Пресвятої Богородиці збудована в 1740 р., відновлена в 1911 р., до 1930 р. була дочірньою церквою парохії Кречовичі. Одночасно церква була осідком Каньчузького деканату Перемишльської єпархії УГКЦ до 1920 р., коли було ліквідовано деканат, а більшість парохій віднесені до новоствореного Лежайського деканату. В 1930 р. церква стала парохіяльною, до парохії входили також 10 сіл (Лопушка Мала, Лопушка Велика, Манастир, Нижатичі, Микуличі, Сідлечка, Острів, Жуклин, Журовички, Ужейовичі). Після виселення українців у 1945 р. церква перетворена на склад, у 1995 р. — на костел.
Кількість греко-католиків у місті: 1831 — 186, 1849 — 148, 1869 — 149, 1889 — 130, 1909 — 130, 1928 — 584, 1939 — 241.
Транспорт
Місто має залізничне сполучення вузькоколійкою. У 1904 р. прокладена залізниця Динів — Переворськ зі станцією Каньчуга.
Демографія
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[3][4]:
Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
---|---|---|---|---|
Чоловіки | 1578 | 267 | 1192 | 119 |
Жінки | 1651 | 281 | 1108 | 262 |
Разом | 3229 | 548 | 2300 | 381 |
Примітки
- ↑ Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 27 marca 1934 r. o podniesieniu niektórych miasteczek w województwie lwowskiem do rzędu miast, objętych ustawą gminną z 1889 r. [Архівовано 17 вересня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
Посилання
- Kańczuga (2) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 802. (пол.)
Це незавершена стаття з географії Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |