Йожеф Буденц
нім. Josef Budenz
Народився	13 червня 1836(1836-06-13)[1][2][3] або 13 (25) червня 1836[4]  Расдорф, Фульда, Кассель, Гессен, Німеччина[5]
Помер	15 квітня 1892(1892-04-15)[1][2][3] (55 років) або 15 (27) квітня 1892[4] (55 років)  Будапешт, Австро-Угорщина[5]
Поховання	Керепеші[6]
Країна	Німеччина  Угорщина
Діяльність	бібліотекар, викладач університету
Alma mater	Геттінгенський університет
Галузь	мовознавство
Заклад	Будапештський університет
Вчителі	Теодор Бенфей
Членство	Петербурзька академія наук Угорська академія наук Російська академія наук
Йожеф Буденц у Вікісховищі

Йожеф Буденц (нім. Josef Budenz; 13 червня 1836, Расдорф — 15 квітня 1892, Будапешт) — німецький мовознавець; член-кореспондент Санкт-Петербурзької академії наук.

Займався в Марбурзі і Геттінгені класичною філологією; але незабаром, завдяки Теодору Бенфею, присвятив себе переважно порівняльному вивченню індуської та німецької мов.

У Геттінгені ознайомився спочатку з угорською мовою, а потім був введений роботами Антона Боллера з питань угорської та споріднених з нею фіно-угорської та алтайської мовами в нову, ще мало досліджену область порівняльного мовознавства. У 1858 році подався до Угорщини, щоб перш за все ґрунтовно вникнути в індивідуальні особливості мов алтайської групи, і при цьому зайнявся вивченням інших мов її, взявшись спершу саме за тюркські мови, а потім за найближчі до угорського — фінно-угорські.

У 1868 році він почав читання в Будапештському університеті з порівняльного алтайського і угро-угорському мовознавства, а в 1872 році заснував спеціальну кафедру цього предмета. У тому ж році стояв біля витоків лінгвістичного журналу Magyar Nyelvőr («Угорська мова»).