Збройні сили Пакистану
پاک مسلح افواج
Пакистан
Засновані	1947
Види збройних сил
Сухопутні війська (включаючи Національну гвардію) Військово-морські сили (включаючи морську піхоту) Військово-повітряні сили Берегова охорона
Командування
Командувач	Халід Шамім Вінн
Людські ресурси
Вік	17-23 років[1]
Населення у призовному віці	45 829 360 ч., віком 16–49 (оц. 2010), 41 716 682 ж., віком 16–49 (оц. 2010)
Придатних для військової служби	35 774 936 ч., віком 16–49 (оц. 2010), 34 572 451 ж., віком 16–49 (оц. 2010)
Щорічно досягають призовного віку	2 144 574 ч. (оц. 2010), 2,000,479 ж. (оц. 2010)
Активні службовці	1 451 000[2] (46 місце)
Витрати
Відсоток у ВВП	3 % (2006)[3]
Збройні сили Пакистану у Вікісховищі

Пакиста́нські збройні си́ли (урду پاک مسلح افواج) — військова організація Ісламської Республіки Пакистан, призначена для оборони Республіки, захисту свободи й незалежності Пакистану, одне з найважливіших знарядь політичної влади. Збройні сили Пакистану займають 7 місце у світі за чисельністю^[4]. Пакистанські збройні сили було утворено після того, як країна здобула незалежність від Британської імперії 1947 року.

З моменту набуття незалежності збройні сили Пакистану брали участь у 4 війнах із сусідньою Індією та в прикордонному конфлікті з Афганістаном. Пакистанські дивізії та бригади були присутніми у деяких арабських країнах під час арабо-ізраїльських війн, а також брали участь у збройних діях на боці коаліції в першій війні у Перській затоці^[5]. Нині тривають бої проти талібів на північному заході Пакистану. В цьому регіоні проводились крупні військові операції, такі як Взяття Вани і Наступ в Оракзаї.

Окрім конфліктів, збройні сили Пакистану беруть активну участь у місіях ООН та відіграли важливу роль у порятунку американських солдат із Могадишо 1993 року.

Президент Пакистану є верховним головнокомандувачем збройних сил Пакистану.

• Сухопутні війська Пакистану
  • Пакистанський спецназ, чисельність близько 2100 ос. (3 батальйони).^[6]
  • 2 бронетанкові дивізії.^[7]
  • 19 механізованих/піхотних дивізій.^[7]
  • 7 окремих бронетанкових бригад.^[7]
  • 6 окремих механізованих/піхотних дивізій.^[7]
  • 9 артилерійських бригад.^[7]
  • 7 інженерних бригад.^[7]

• Корпуси: корпус у сухопутних війська Пакистану складається з двох та більше дивізій. Ним командує генерал-лейтенант. Нині пакистанська армія налічує 9 корпусів.
• Дивізії: кожна дивізія знаходиться під командуванням генерал-майора та має у своєму складі три бригади. Піхота, артилерія, сапери та підрозділи зв'язку йдуть у доповнення до логістики (постачання й обслуговування) з метою забезпечення незалежної діяльності. За винятком дивізій, що діють у горах, всі дивізії мають, принаймні, одну танкову частину, деякі з них навіть більше — залежно від роду їхньої діяльності. Піхотна дивізія — найбільша за чисельністю. До складу дивізії, як правило, входять три піхотні бригади. Разом у сухопутних військах Пакистану є 19 піхотних дивізій, дві бронетанкові та 1 артилерійська дивізія.
• Бригади: бригада перебуває під командуванням бригадного генерала і складається з 3-х чи більше батальйонів різних родів військ. Окрема бригада складається з артилерійських, піхотних, механізованих підрозділів та підрозділів підтримки й забезпечення. Така бригада не може бути частиною дивізії та перебуває під безпосереднім командуванням корпусу.
• Полки: кожним полком командує полковник і має у своєму складі приблизно від 600 до 900 солдат. Ця цифра змінюється залежно від роду діяльності полку. Полк складається з трьох або чотирьох батарей, кожною з яких командує майор і складається з окремих підрозділів (які у свою чергу поділяються на взводи та дружини).^[8]

• Бронетанковий корпус^[9]
• Артилерія^[9]
• Армійська ППО^[9]
• Інженерія^[9]
• Армійський авіакорпус^[9]
• Піхота^[9]
  • Панджабський полк^[9]
  • Белудзький полк^[9]
  • Полк прикордонних сил^[9]
  • Полк Вільного Кашміру^[9]
  • Сіндський полк^[9]
  • Північний легкопіхотний полк^[9]

• Військово-морські сили Пакистану

Пакистанський флот налічує близько 24000 чоловік персоналу і ще 5000 перебувають у резерві^[10]. ВМС включають до свого складу невеликий відділ військово-морської авіації 2-тисячний загін воєнізованої берегової охорони, який захищає виняткову економічну зону Пакистану^[10]. ВМС включають до свого складу також Групу спеціального призначення командос, а також підрозділ морської піхоти, які розміщуються в місті Карачі. Бійці спецназу та морські піхотинці разом налічують близько 2000 особового складу. Пакистанський флот, останнім часом, почав задіяти жінок на бойових позиціях та на адміністративних посадах, ставши одним з небагатьох флотів ісламських республік, які пішли на це.^[11]

• Військово-повітряні сили Пакистану

У ВПС служать 65000 солдат та офіцерів (включаючи 3000 пілотів). Є близько 925 бойових, транспортних та навчальних літаків^[12].

• Берегова охорона Пакистану

На чолі батальйонів берегової охорони стоять офіцери у званні підполковників, прикомандировані з армії. Батальйони дислокуються у таких містах:

• 1-й батальйон, Утхал
• 2-й батальйон, Корангі
• 3-й батальйон, Гвадар
• 4-й батальйон, Пасні

Відповідно до конституції Пакистану армія відповідає за проведення військових операцій. Глава 2, частина XII конституції таким чином визначає мету і призначення збройних сил:^[13]

• Під управлінням федерального уряду збройні сили мають захищати Пакистан від зовнішньої агресії чи загрози війни.
• За необхідності, збройні сили Пакистану зобов'язані надати допомогу цивільній владі в межах правових норм.

Після розподілу Британської Індії Пакистан отримав шість танкових, вісім артилерійських і вісім піхотних полків, Індія ж отримала 12 танкових, 40 артилерійських і 21 піхотний полк.^[14] Остерігаючись, що Індія захопить Кашмір — іррегулярні сили кашмірців: скаути й племінні групи виступили проти Магараджі Кашміру 1947 року. Це призвело до індо-пакистанської війни 1947 року. Регулярні частини збройних сил Пакистану почали брати участь у конфлікті пізніше, але були зупинені після того, як начальник штабу Армії, британський офіцер Френк Мессерві, відмовився підкорятись наказам пакистанського лідера Джинни.^[14] Після припинення вогню до конфлікту втрутилась ООН. Пакистан зайняв північно-західну частину Кашміру, а Індія всі решту.

У травні 1954 року в Карачі між США і Пакистаном було підписано двосторонню угоду про військову допомогу^[15].

У 1950-х роках після підписання зі Сполученими Штатами та Великою Британією двох угод про взаємну оборону збройні сили Пакистану отримали значні обсяги військової та економічної допомоги.

1954 року Пакистан вступив у блок під назвою Багдадський пакт, який згодом отримав назву Організація центрального договору. Також Пакистан вступив до Організації договору Південно-Східної Азії^[16].

Вперше збройні сили захопили владу в Пакистані 1958 року, коли генерал Айюб Хан прийшов до влади в результаті безкровного перевороту. Напруженість у стосунках з Індією тривала й у 1960-х, коли почали відбуватись перестрілки на кордоні. 1965 року Пакистан розпочав Операцію Гібралтар, це була спроба захопити Кашмір, яка за підсумком вилилась у Індо-пакистанську війну 1965 року.^[17] Після того, як збройні сили Пакистану проникли на територію сусідньої держави, Індія почала масштабний контрнаступ і в результаті тритижневих боїв втрутилась ООН. Між Індією та Пакистаном була підписана Ташкентська декларація, в результаті війни не відбулось жодних територіальних змін.

1969 року сталось повстання проти генерала Айюб Хана, в результаті останній залишив свій пост пост президента на користь генерала Яхья Хана.

За часів правління генерала Яхья Хана бенгальський народ Східного Пакистану протестував проти різних політичних та економічних умов, які були встановлені для них Західним Пакистаном. Зрештою у Східному Пакистані спалахнули масові громадянські заворушення. Хоча збройні сили намагались придушити повстання і припинити убивства кількох десятків тисяч громадян бенгальськими повстанцями^[18], проте кількість інцидентів, пов'язаних із порушеннями прав людини, не зменшувалась. Індія надала допомогу борцям за незалежність Бангладеш і здійснила вторгнення до Східного Пакистану у грудні 1971 року.^[19] Положення пакистанських військовиків у Східному Пакистані було вкрай важким, 16 грудня 1971 року близько 90 тисяч солдат і державних службовців Західного Пакистану здались у полон Індійській Армії. Серед них було близько 55 тисяч військовослужбовців та близько 35 тисяч державних і цивільних службовців. Східний Пакистан відколовся від Західного, і став незалежною державою під назвою Народна Республіка Бангладеш.

1977 року збройні сили Пакистану здійснили ще один державний переворот і до влади прийшов генерал Мухаммед Зія-уль-Хак. Зульфікар Алі Бхутто був визнаний винним в убивстві політика на ім'я Касурі. Зрештою Зульфікара повісили, а його дочку Беназір посадили до в'язниці. Зія-уль-Хак не дотримався своєї обіцянки щодо проведення демократичних виборів упродовж 90 днів, і керував країною як військовий диктатор до самої своєї смерті в авіакатастрофі 1988 року.

Збройні сили Пакистану також допомогли уряду Саудівської Аравії у відновленні контролю над Кааба за допомогою французьких командос. Також пакистанці допомогли саудитам відбити у повстанців мечеть, в ході боїв було вбито 250 терористів і 600 було поранено^[20]. Пакистанці взяли участь у цій операції після того, як Саудівська Аравія провалила штурм власними силами, втративши 127 солдат^[20].

В середині 1970-х років збройні сили Пакистану брали участь у боротьбі з повстанням в Белуджистані. Різні угрупування белуджів прагнули незалежності або принаймні більшої автономії в Пакистані. Проти сепаратистів було розпочато воєнні дії за наказом уряду Зульфікара Бхутто, але збройні сили зазнали чималих втрат. Коли Бхутто було усунуто, повстання було остаточно придушено і провінція повернулась до нормального життя^[21].

1981 року США надали Пакистану військово-економічну допомогу в обсязі 3,2 млрд доларів^[22].

У жовтні 1999 року збройні сили Пакистану, вже вчетверте у своїй історії, скинули демократично обраний уряд. Це потягнуло за собою додаткові економічні санкції відносно до Пакистану. В результаті безкровного перевороту до влади прийшов генерал Первез Мушарраф. Мушарраф пішов з посту президента в серпні 2008 року. 30 липня 2009 року Верховний суд Пакистану постановив, що запровадження генералом Мушаррафом режиму надзвичайного стану 2007 року, було неконституційним.^[23]

Після 11 вересня 2001 року Пакистан приєднався до очолюваної США війни з терором і допоміг збройним силам Сполучених Штатів у боротьбі з «Талібаном» — негайно відрядивши 72 000 солдат на західний кордон Пакистану з метою взяти у полон чи ліквідувати бойовиків Талібану й Аль-Каїди, які втекли з Афганістану.

На північно-західному фронті Пакистан тримав гарнізон військ на військових базах і фортах в районах проживання племен. У травні 2004 року відбулись сутички між пакистанськими військами та Аль-Каїдою, до якої приєднались інші бойовики з числа місцевих жителів. Тим не менше, наступ Пакистану проти талібів у Вазиристані було погано скоординовано і збройні сили зазнали значних втрат, до того ж Пакистан не форсував події й надавав слабку фінансову підтримку наступу.

Війна з Талібаном залишалась позиційною до 2009 року. Тоді пакистанська армія перейшла у фазу активного наступу й він дав свої плоди. Таліби залишали один укріплений форт за іншим і зазнавали важких втрат. 30-тисячне угрупування збройних сил висунулось у трьох напрямках на Південний Вазиристан. Таліби виявились неспроможними протистояти пакистанцям і програли битву за цей регіон. Південний Вазиристан повернувся до конституційного поля країни^[24]. У березні 2010 року почались важкі бої за іншу повсталу провінцію — Оракзай. Талібан втратив уже понад 2000 бойовиків і відступив з Оракзаї в бік останньої частини своєї самопроголошеної держави — Північного Вазиристану^[25]. Нині збройні сили Пакистану намагаються вибити талібів з усієї території Пакистану.

У Белуджистані 2005 року відбулись невеликі сутички між сепаратистами і військами Пакистану. Белуджі та їхній вождь Наваб Акбар Бугті вимагали більшої автономії для Белуджистану, більшої компенсації за ресурси, які використовує Пакистан і критикували уряд за відсутність фінансування регіону. В результаті спецоперацій пакистанського спецназу практично всі лідери белуджів були знищені, нині конфлікт не має загострень, збройні сутички є вкрай рідкими.^[21]

• Національна гвардія Пакистану — 185.000^[7]
• Прикордонний корпус — 80 000^[7]
• Пакистанські рейнджери — 35 000^[7]

Зброя	Примітки
Пістолети
Glock 17
Glock 26
HK P7
ТТ
Пістолет-кулемети й карабіни:
Heckler & Koch MP5	Випускається Пакистаном за ліцензією.
FN P90
Автомати
Type 56	Китайський автомат на базі АКМ.[26]
АК-101
АК-103
FN F2000
M4
Гвинтівки
Heckler & Koch G3
Гранати
M67 grenade
Снайперські гвинтівки
HK PSG1	[26]
Barrett M82
SSG69	[26]
IST Істіглал
Кулемети
FN MAG
FN Minimi
MG3	Випускається Пакистаном за ліцензією.[27]
РПД
Гранатомети
Carl Gustaf M2
Mk 19 grenade launcher
РПГ-7	Випускається Пакистаном за ліцензією.
РПГ-29
РПГ-2

Бронетехніка на озброєнні сухопутних військ Пакистану
Найменування	Тип	Країна- виробник	Роки випуску	На озброєнні з	Кількість на озброєнні	Станом на	Примітки
Танки
«Аль-Халід»	основний бойовий танк	/			45[28]	2010	Al Khalid II — з часом стане основним бойовим танком Пакистану[29]
Т-80УД	основний бойовий танк				320[28]	2010	Закуплені у період між 1997 і 2002 роками[30]
Тип 85-IIAP / Тип 85-III	основний бойовий танк				275+[28]	2010
«Аль-Заррар»	середній танк				400[12]	2010	Модернізація танків Тип 59
Тип 69-II	середній танк	/			400[28]	2010	Вироблявся Пакистаном за ліцензією[31]
Тип 63	легкий плаваючий танк				50[32]
Тип 59	середній танк				1100[28]	2010	Всі у резерві/на консервації[33]
Т-54/55	середній танк				51[28]	2010	1300 в резерві/на консервації[34]
M48A5	середній танк				270[28]	2010	Всі в резерві/на консервації[28]
Т-80 Тип 85 «Аль-Заррар» Тип 69-II
Бойові машини піхоти та бронетранспортери
«Аль-Хамза»	бойова машина піхоти				немає даних
«Аль-Фахд»	бойова машина піхоти				немає даних
M113	бронетранспортер				1100[28]	2010
«Талха» / «Саад»	бронетранспортер				2000[35]	2010
БТР-70[36]	бронетранспортер				120[28]	2010
UR-416	бронетранспортер				46[28]	2010
M113 БТР-70 UR-416

•  — NORINCO Red Arrow 8^[37]
• BGM-71 TOW^[38]
• MILAN^[39]

Назва	Калібр	Кількість у строю	Примітки
Самохідна артилерія
M110 (САУ)	203 мм	60	Гусеничні шасі[12]
M109 (САУ)	155 мм	200	Гусеничні шасі[40]
M109А4	155 мм	350	Гусеничні шасі[40]
M109A5	155 мм	115	Гусеничні шасі[41][42] 48 одиниць техніки було поставлено в лютому 2010 року.[43]
NORINCO SH1	155 мм	~90	6х6 колісне шасі[44]
Реактивні системи залпового вогню
A-100	300 мм	52[12]
WS-1B	400 мм		6х6 колісне шасі[45]
KRL 122	122 мм		6х6 колісне шасі[46]
Буксована артилерія
M115	203 мм	28[12]
Panter Howitzer	155 мм	?[47]
M198	155 мм	148[12]	119 було поставлено Пакистану 1997 року.[48]
M114	155 мм	144[12]
Type 59I	130 мм	410[12]
Тип 54	122 мм	490[12]
Type 60	122 мм	200[12]
М101	105 мм	216[12]
Тип 56	85 мм	200[12]

Марка вертольота	Кількість у строю	Примітки
AH-1F/S Cobra	~16[49]	Одна ескадрилья була закуплена Пакистаном 2010 року.[50]
AH-1S Cobra	17[49]
AH-1F Cobra	18[49][51]
Aérospatiale SA.330 Puma	30[52]
Мі-171	92[49]
Bell 206	10-12[49][52]
Bell 407	45[49]
Bell 412	26[53]
Bell UH-1 Iroquois	40[49]
Sud-Aviation Alouette III	7[54]
Eurocopter Aérospatiale SA 315B Lama II	15[55]

Переносні зенітно-ракетні комплекси

• Anza
• Стріла-2
• FIM-92 Stinger
• FIM-43 Redeye
• RBS 70

Пересувні зенітно-ракетні комплекси

• С-75
• RBS 23

Автоматичні зенітні гармати

• Ерлікон GDF-005
• Зенітна гармата Bofors 40 мм

Дані про техніку та озброєння ВПС Пакистану взято зі сторінки журналу Aviation Week & Space Technology.^[56]

Тип	Виробництво	Призначення	Кількість	Примітки
Бойові літаки
Shenyang FT-5	КНР	навчальний винищувач	25
Shenyang FT-6	КНР	навчальний винищувач	8
Chengdu F-7P Chengdu F-7PG GAIC FT-7P GAIC FT-7PG	КНР  КНР  КНР  КНР	винищувач винищувач навчальний винищувач навчальний винищувач	104 57 15 6
Chengdu JF-17 Pakistan Aeronautical Complex JF-17	КНР  Пакистан	багатоцільовий винищувач Багатоцільовий винищувач	6 2
Dassault-Breguet Mirage III-DP Dassault-Breguet Mirage III-EP Dassault-Breguet Mirage III-O Dassault-Breguet Mirage III-OD Dassault-Breguet Mirage III-RP	Франція  Франція  Франція  Франція  Франція	навчальний винищувач багатоцільовий винищувач багатоцільовий винищувач навчальний винищувач розвідувальний літак	2 18 43 7 12	колишні австралійські літаки колишні австралійські літаки
Lockheed F-16A Lockheed F-16B	США  США	багатоцільовий винищувач навчальний винищувач	22 13
Dassault-Breguet Mirage 5-PA Dassault-Breguet Mirage 5-DPA	Франція  Франція	винищувач-бомбардувальник навчально-бойовий	2 49
Nan Chang A-5	КНР	штурмовик	40
Транспортні літаки
Airbus A310-300	Європейський Союз	транспортний літак	1
Airtec-Aircraft Tech Ind. CN-235	Іспанія	транспортний літак	2
Beech Baron 55	США	загального призначення	1
Boeing 707-300B Boeing 707-340C	США  США	транспортний літак транспортний літак	1 1
Cessna 560	США	VIP транспорт	1
Dassault-Breguet Falcon 20E	Франція	VIP транспорт	3
Fokker F27-200	Нідерланди	транспортний літак	1
Harbin Y-12	КНР	транспортний літак	2
IPTN CN-235	Іспанія	транспортний літак	4
Lockheed C-130B Lockheed C-130E	США  США	транспортний літак транспортний літак	5 1
Lockheed L-100-20	США	транспортний літак	1
Piper PA-34	США	VIP транспорт	2
Навчальні літаки
Cessna T-37B Cessna T-37C	США  США	навчально-тренувальний навчально-тренувальний	7 6
HAIG/PAC K-8	КНР  Пакистан	навчально-бойовий	12
Pakistan Aeronautical Complex Mushshak	Пакистан	навчально-тренувальний	20
Pakistan Aeronautical Complex Super Mushshak	Пакистан	навчально-тренувальний	16
Вертольоти
Aerospatiale SA 316A Aerospatiale SA 316B	Франція  Франція	багатоцільовий вертоліт багатоцільовий вертоліт	6 14
Aerospatiale SA 330J	Франція	транспортний вертоліт	25

Тип	Номер вимпелу	Найменування	У складі флоту	Стан	Примітки
Підводні човни[57]
підводний човен типу «Агоста» 70	S135	PNS/М «Хашмат»	з 19 лютого 1979 года[58]	в строю	колишня «Astrant»
підводний човен типу «Агоста» 70	S136	PNS/М «Хурмат»	з 18 лютого 1980 року[58]	в строю	колишня «Adventurous»
підводний човен типу «Агоста» 90Б	S137	PNS/М «Халід»	з 6 вересня 1999 року[59]	в строю
підводний човен типу «Агоста» 90Б	S138	PNS/М «Саад»	з 13 грудня 2003 року[59]	в строю
підводний човен типу «Агоста» 90Б	S139	PNS/М «Хамза»	з 26 вересня 2008 року[59]	в строю
Фрегати (у ВМС Пакистану класифікуються як «ескадрені міноносці»)[60][61]
фрегати типу 21	D181	PNS «Тарік»	немає даних	в строю	колишній  Велика Британія HMS «Ambuscade» (F172)
фрегати типу 21	D182	PNS «Бабур»	немає даних	в строю	колишній  Велика Британія HMS «Amazon» (F169)
фрегати типу 21	D183	PNS «Хайбар»	з 1994 року[60]	в строю	колишній  Велика Британія HMS «Arrow» (F173)
фрегати типу 21	D184	PNS «Бадр»	немає даних	в строю	колишній  Велика Британія HMS «Alacrity» (F174)
фрегати типу 21	D185	PNS «Тіппу Султан»	немає даних	в строю	колишній  Велика Британія HMS «Avenger» (F185)
фрегати типу 21	D186	PNS «Шах Джахан»	немає даних	в строю	колишній  Велика Британія HMS «Active» (F171)
Фрегати
Фрегати класу F-22P	F251	PNS «Зульфікар»	з 30 липня 2009 року[62]	в строю
Фрегати класу F-22P	F252	PNS «Шамшир»	з 23 січня 2010 року[63]	в строю
Фрегати класу F-22P	F253	PNS «Саїф»	немає даних	на ходових випробуваннях
Фрегати класу F-22P	F254	немає даних	немає даних	будується
Мисливці за мінами[64]
мисливець за мінами типу «Tripartite»	M166	PNS «Мунсіф»	з 26 жовтня 1992 року[64]	в строю	колишній  Франція «Sagittaire» (M650)
мисливець за мінами типу «Tripartite»	M167	PNS «Мухафіз»	з 18 вересня 1996 року[64]	в строю
мисливець за мінами «Tripartite»	M168	PNS «Муджахід»	з 9 липня 1998 року[64]	в строю
Ракетне озброєння[65][66]
Балістична ракета	Zulfiquar	«SMASH»	з 2024 року	немає даних	на випробуваннях

Бойовий склад:^[67]

• Есмінець
  • MSS NAZIM^[68] — флагман пакистанського флоту.
• Корвети (все були збудовані у Китаї)
  • MSS VEHDAT
  • MSS NUSRAT
  • MSS REHMAT
  • MSS BARKAT
• Патрульні катери
  • MSS SADAQAT
  • MSS RAFAQAT
  • MSS SABQAT
• Літаки
  • 4 Britten-Norman Defender

Пакистанські збройні сили зробили найбільший за чисельністю військовослужбовців внесок до миротворчих місій ООН. Понад 10 000 пакистанських військовослужбовців були відряджені до гарячих точок у всьому світі^[69].

В таблиці подано колишні та нинішні дислокації Пакистанських збройних сил з підтримки миру в місіях ООН.

• 
  Військово-морський флот Пакистану
• 
  Кавалерійська Гвардія
• 
• 
• 
• 
  Пакистанська версія MG3
• 
  Офіцери Росії та Пакистану в Нігерії

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Збройні сили Пакистану

• Офіційний сайт ISPR [Архівовано 3 вересня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
• Офіційний сайт IDEAS [Архівовано 17 березня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
• ЗСП (англ.)
• ГлобалСек'юріті [Архівовано 23 серпня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
• defence.pk — Оборона Пакистану [Архівовано 8 серпня 2010 у Wayback Machine.] (англ.)