село Завадівка
Герб Завадівки (Самбірський район) Прапор Завадівки (Самбірський район)
Країна	Україна
Область	Львівська область
Район	Самбірський район
Тер. громада	Турківська міська громада
Код КАТОТТГ	UA46080190060041573
Основні дані
Засноване	1630
Населення	1056
Площа	1,5 км²
Густота населення	619,33 осіб/км²
Поштовий індекс	82540
Телефонний код	+380 3269
Географічні дані
Географічні координати	49°8′35″ пн. ш. 23°3′48″ сх. д. / 49.14306° пн. ш. 23.06333° сх. д. / 49.14306; 23.06333
Середня висота над рівнем моря	558 м
Водойми	Стрий
Місцева влада
Адреса ради	82500, Львівська обл., Самбірський р-н, м.Турка
Карта
Завадівка
Завадівка
Мапа

Зава́дівка — село, в Україні, у Самбірському районі Львівської області. Населення станом на 1 січня 2024 р. становить 1056 осіб. Орган місцевого самоврядування - Турківська міська рада. До 27.11. 2020 року органом місцевого самоврядування була Завадівська сільська рада, Турківського району, Львівської області. З 2021року на території села розміщений Завадівський старостинський округ до якого входять: с. Завадівка, с. Лосинець і с. Мельничне

Завадівка - село, яке розкинулася в долині річки Стрий, де з обох боків навхрест впадають річки Брусна і Мельничанка, у підніжжя гір Звіринець 930м., Кичерка 813м. та Шименька 812,9м. на середній висоті 566 м. над рівнем моря. До центру м.Турка від с. Завадівка 3,9 км., до ж/д станції 4,6км. Через село пролягають дві дороги районного значення: дорога С 141907 Турка-Ільник протяжністю 13,7 км., та дорога С 141931 сполученням Завадівка-Мельничне протяжністю 4,8 км., які з'єднюються з трасою Н13.

Перша письмова згадка про село датована 1431 роком тоді воно називалось Звіринець і було частиною Турки. Назва села походить від слова "завада" і суфікса "івка". Це означає, що колись на її місці була "завада", з якою змушені були рахуватись люди. Одні кажуть, що посередині дороги з Турки на Ільник росла велика липа, яка заважала і її приходилось обїзжати над крутим берегом Стрия. Як проклали дорогу з твердим покриттям липу зрізали, а назва залишилась. Міг бути завадою в цьому випадку і зсув гори. В 1729 році Звіринець і дві третини Турки купує від збанкрутілих Турецьких Ян Калиновський. Часто в документах згадується як Нижня (Долішня) Турка, або як нижня Турка і Звіринець, до якого входили Завадівка, Слобода і Стрий. він мав свою гміну і печатку, на якій зображено стріляючого по оленю Мисливця з надписом "Гміна Звіринець" В.1820 році тут господарювало 46 дворів. За розповідями та літературними джерелами до 1848 року на Звіринці жив пан, який мав ставок, гуральню, цегельню. Погостювати в маєтку було приємно і весело для панів із Львова і Самбора . Тому не дивно, що тут перебував відомий польський революціонер-демократ Юліан Госляр і диктував довіреним особам "Євангіліє до селян", проводив революційну агітацію в шлахетських селах. В 1900 році в Звіринці проживало в 16 дворах 103 особи на Слободі у 14 дворах 118. Отже в сім'ї проживало більше 7 осіб. В присілку Звіринця на Завії єврей Вайгартен побудував тартак, де працювало кілька місцевих робітників. У 1928 році внаслідок великої повені його затопило водою, а готовий матеріал забрала вода. Відновити роботу тартака йому так і не вдалося. Щоб повернути втрачене, він застрахував його і скоро тартак згорів. В селі працювали два млини один Івана Сакаля другий родини Стахнів. Також олійниця Івана Павлички та еврейська корчма. Через село проходила вузько колійка по якій доставляли деревину з Ільника в Турку. В 1995 році через річку Стрий на Звіринець було побудовано красивий міст.

На боці СРСР у радянсько-німецькій війні брали участь 67 селян, 13 з них загинули. Не повернулись в рідне село,

Копитчак Іван

Малетич Степан Іванович 1922р.н., пропав безвісти у лютому 1945р.

Малетич Степан Сидорович 1922р.н. пропав безвісти 18.12.1944р.

Мамчак Гаврило Олександрович 1901р.н. пропав безвісти 30.03.1945р.

Місько Михайло Олексійович 1901р.н. пропав безвісти в березні 1945р.

Місько Онуфрій Михайлович 1910р.н. пропав безвісти влютому 1945р.

Павлик Микола

Сакаль Володимир Васильович 1924р.н. пропав безвісти в березні 1945 р.

Самар Яким Данилович 1923 р.н. пропав безвісти в 1945р.

Хомик Омельян Васильович 1903р.н. помер від ран 17.03.1945р. похований в Угорщині.

Шалабавка Омельян

Яворський Іван Андрійович 1905р.н. загинув 17.03.1945р. Похований в Угорщині.

Пам'ять про них не згасає в серцях односільчан, в 1967 році у пам'ять про загиблих встановлено обеліск Слави.

Після повернення окупаційної влади СРСР у селі відбулася примусова колективізація.

Назви навколишніх місцевостей:

Звіринець - гора покрита лісом, заселена звіриною,

Сакалівка - поле від власника,

Копиня - поле від мурашкових копинь,

Кузьмаків верх - поле від власника і місця положення.

Осовня - поле від сувів землі

Завій - поле від вітру (вітрове поле)

Клива - поле, висока залісена гора

Франикова розтока - поле від власника

Буковина - ліс і поле від породи дерев

Вершки - гора і корчі від місця положення

Голошийка - поле вульке і довге на схилі гори

Гуча - місце відпочинку, скрут води на річці яка голосно гуде

Вуглярка - колись там випалювали ліс на вуголь

Червона калюжа - поле в лісі від заболоченості

Кабача - пороги на річці де вирує і пінеться вода

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[1]:

Спершу село Завадівка належало до парафії міста Турка. Але у 1991 році сільська громада розпочала будівництво власного православного храму за проектом турківських архітекторів Михайла Лофія та Івана Бесєдіна. Освячено церкву святого архангела Михаїла у 1995 році. Розташована вона на горбі поблизу села. Мурована з білої силікатної цегли, з дерев'яними верхами, орієнтована вівтарем на південний схід. Хрещата в плані, з прямокутним вівстарем,бабинцем та укороченими бічними раменами. До вівтаря по боках прилягають прямокутні ризниці, а до бабинця на чільному фасаді - напівзакрите піддашшя. Наву на низькому дерев'яному світловому восьмерику вінчає приплюснута баня. Дві менші бані на невеликих сліпих восьмериках вінчають двосхилі дахи бабинця і вівтаря, а по гребенях двосхилих дахів бічних рамен встановлені ліхтарі з маківками і хрестами. В 2021році в місцевий меценат зробив капітальний ремонт Храму і цвинтаря.

У 2010 році в селі розпочали будувати церкву Успіння Пресвятої Богородиці. Храм з одним куполом. Вівтарня частина пряма. Іконостас виготовив різьбяр Богдан Дем'ян, Малював художник Петро із Тернополя. Кожну ікону офірували парафіяни.

В 1946році в селі був організований колгосп ім. Шевченка який проіснівав з цією назвою аж до 1961року. Головою його призначено Степана Павлика, а пізніше Володимира Яворського. В 1955 відбулось об'єднання з колгоспом Червоний прапор (с. Лосинець і Ясінка-Стецьова) А в 1961 році після об'єднання з колгоспом ім. 9 Травня (с. Мельничне) була утрворена сільськогосподарська артіль ім. Б.Хмельницького. Яку в 1964р. перейменували в колгосп імені Маяковського за яким було закріплено 3506 га землі, в тому числі 723 га ріллі, 1045 га сінокосів і пасовищ та 1201 га лісів і який проіснував до незалежності України. У виробничих цілях використовувались 23 трактори, 15 вантажних автомобілів, агрегат по виробництву травяного борошна. Колгосп вважався одним із передових в районі. За участю всіх господарств району був збудований в Завадівці комбікормовий завод. У 1988 році колгосп виробив 637,3 т. м'яса, 709 т. молока, 35т. льоноволокна і 87т. картоплі.

Основний напрямок господарства — м'ясо-молочне тваринництво. У селі був міжколгоспний комбікормовий завод, швейна майстерня^[2].

Також була Державна сортувальна дільниця Львівської інспектури по сортовипробовуванню, яка проводила досліди в с. Завадівка (1947 - 1988рр.)

У 1989 році відкрито восьмирічну школу в приміщенні яке будував голова колгоспу М.Й.Денькович під адміністративний будинок. А в 2019 році громадською організацією "Агенція місцевого розвитку с. Завадівка" спільно з Завадівською сільською радою та з допомогою Турківської районної та Львівської обласних рад був збудований спортивний майданчик з штучним покриттям. В селі працює народний дім, бібліотека, поштове відділення. На території села розміщена КНП "Турківська центральна міська лікарня" Турківської міської ради.

• Сакаль Іван Володимирович (27.06.1994—06.05.2019) — Командир взводу розвідки 137-го Батальйону морської піхоти старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена "За мужність ІІІ ступеня". Нагороджений відзнакою Міністерства оборони України — "За військову доблесть", " За зразкову службу". Медаллю " Учасник АТО". У ніч з 1 на 2 травня 2019 р. був важко поранений в бою з ворожою ДРГ поблизу с. Миколаївка Волноваського району на Донеччині. Терміново був доправлений до обласної клінічної лікарні ім. Мечнікова в м. Дніпро, де лікарі протягом п’яти діб намагалися врятувати йому життя. Помер 6 травня, не виходячи з коматозного стану. Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 11, ряд 6, місце 12.
• Сакаль Михайло Володимирович (22.10.1995—15.10.2022)— головний сержант, командир міномета мінометного відділення, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена "За мужність ІІІ ступеня", почесною відзнакою " Учасник бойових дій" народний герой України. Загинув неподалік населеного пункту Стельмахівка, Сватівського району, Луганської області, в наслідок підриву на міні.
• Павлик Ганна - ланкова колгоспу ім. Маяковського кавалер "Ордена Леніна"
• Кузан Анастасія Іллівна - ланкова колгоспу ім. Маяковського кавалер "Ордену Жовтневої революції"

• Погода в селі Завадівка [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Інформація про храми Турківського району на сайті РДА [Архівовано 6 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
• Турківщина; Історія населених пунктів (Гайда Ю.І., Шуптар В.Д.)
• Храми Турківщини
• Турківщина: від перших згадок до наших днів (Юрій Гайда)
• Топоніміка Турківщини (Зборовський Петро Андрійович)

Це незавершена стаття з географії Львівської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.