Lifestyle Khazanah Profil Baru Dram Lists Ensiklopedia
Technopedia Center
PMB University Brochure
Faculty of Engineering and Computer Science
S1 Informatics S1 Information Systems S1 Information Technology S1 Computer Engineering S1 Electrical Engineering S1 Civil Engineering

faculty of Economics and Business
S1 Management S1 Accountancy

Faculty of Letters and Educational Sciences
S1 English literature S1 English language education S1 Mathematics education S1 Sports Education





  2. Weltenzyklopädie
  3. Жінки у війні на сході України — Вікіпедія
Жінки у війні на сході України — Вікіпедія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Військова батальйону Айдар, Луганська область, 2014
Частина серії
Жінки і війна
Збройні сили
Формування
За війною
Насильство
Політика
В культурі
Портал Проєкт Стиль
Див. також: Жінки в Збройних силах України, Жінки в російсько-українській війні (з 2014) та Жінки під час російського вторгнення в Україну 2022 року
Російсько-українська війна
Передумови та причини
Основні теми
Схожі теми
Проєкт і портал
Проєкт • Портал

Жінки у війні на сході України виконують як військові, так і в цивільні завдання.[1][2][3][4]

Жінки в армії

Під час війни кількість військовослужбовиць в українській армії значно зросла. Їм стали доступні посади, які раніше займали лише чоловіки.[5][6][7] До 2016 року 8,5% українських військових становили жінки, а в березні 2021 року їх кількість зросла до понад 15%.[8][9]

Український центр розвідки дронів, який створює безпілотники для української армії та проводить навчальні курси для ведення війни з використанням безпілотних пристроїв, заснувала Марія Берлінська, яка після університету добровільно пішла на фронт.[10][11]

Значна кількість жінок-солдатів досягли публічної популярності під час війни. Льотчиця Надія Савченко, доброволиця батальйону «Айдар» після того, як її регулярний батальйон не було відправлено на фронт, удостоєна звання Героя України та обрана до ВРУ після повернення з полону.[12][13][14]

У боях між українськими та проросійськими збройними силами чи ополченнями жінки борються як бойові медики, водії, дозорні та патрульні, а також у першій лінії бойових дій, як снайпери.

Українські жінки-комбати відрізняються особливою мотивацією брати участь у війні. Військовослужбовиці відстоюють українську національну ідею, в той час як проросійські жінки воюють з більш особистих причин, наприклад, "захищаючи" сім’ї чи домівки. Українські військові активно обирали позицію «йти на фронт», а ті, що воюють на боці ворога, відчувають, що фронт прийшов до них.[15]

Дискримінація

Жінки в українській армії досі стикаються зі значним рівнем дискримінації та стигматизації. До військовослужбовиць однослужбовці ставляться упереджено, приписуючи їм ярлики проституйованих жінок. А[16] домагання та сексуальне насильство проти військових є поширеними, і рідко повідомляються чи розслідуються.[17]

Одна військовослужбовиця розповіла Громадському телебаченню про дискримінацію, з якою зіткнулася: «Я звільнила 11 міст, брала участь у звільненні полонених, але, тим не менш, більшість людей скажуть, що я «карпатка, яка воювала в перші місяці вагітності», без урахування мого військового досвіду».[18] За даними Atlantic Council (2020):

Жінки служили як в українських військових, так і в добровольчих батальйонах. У процесі вони зазнали сексуальних домагань на передовій і зіткнулися з сексуальною дискримінацією після повернення додому. Багатьох військовослужбовиць критикували за те, що вони залишили дітей і сім’ї на час служби, стереотипізували як сексуально безладних, або навіть розслідували соціальними службами та забирали їхніх дітей. Дискримінація часто настільки серйозна, що ветеранки не носять уніформу. Жінкам рекомендують ігнорувати свої травми. Як сказала одна волонтерка: «Чоловіки ходять у паби з іншими чоловіками, але жінки повинні повернутися на роботу й піклуватися про своїх дітей».[19]

У липні 2021 року суспільство розкритикувало планований марш військовослужбовиць на високих підборах на параді до 30-річчя незалежності.[20] У Міноборони України заявляили, що дрес-код військових 2017 року передбачав високі підбори[21], проте публічна критика домоглася маршу у зручному взутті.

Військовослужбовиці тимчасово окупованих територій залучені у воєнну пропаганду з сексистськими наративами.[22] У травні 2014 року міністр оборони так званої «ДНР» Ігор Гіркін опублікував відео із закликом до новобранців, що «якщо чоловіки на це не здатні, то доведеться звертатися до жінок».[23] У березні 2015 року, до Міжнародного жіночого дня, так звана «ДНР» провела пропагандистський конкурс краси, в якому взяли участь усі військові.[24]

Цивільні жінки

Див. також: Воєнні злочини під час війни Росії проти України (2022) та Воєнне сексуальне насильство

Жінки-цивільні, особливо в районах найбільш інтенсивної війни, переживають низку проблем[25], які не висвітлюють у медія, оскільки «деякі журналісти, які приїжджають в Україну у пошуках військових дій, часто їдуть розчарованими, не звертаючи уваги на досвід цивільних, тому що війна просто не є динамічною або досить захоплюючою».[26][27]

Внутрішньо переміщені жінки часто залишаються наодинці з дітьми та з різними видами дискримінації біженців, такими як відсутність умов для людей з інвалідністю та звинувачення, що біженці з Донецька підтримують просепаратистські настрої.[28][29]

Ромки переживають особливий рівень дискримінації: часто їм відмовляють у статусі ВПО і проявляють расизм.[30] Авдит ООН-Жінки 2017 року в Краматорську виявив, що «обізнаність місцевих постачальників послуг про потреби жінок з інвалідністю обмежена або зовсім не поінформована».[31]

Війна також призвела до погіршення освіти жінок у деяких областях. Проте також зростають патріотичні молодіжні організаці, які навчають дітей навичок бою і виживання.

У грудні 2020 року ООН в Україні запустила ініціативу щодо розширення участи жінок у мирних процесах у країні.[32]

Насильство проти жінок

Насильство проти жінок (як цивільних, так і військових) пережило сплеск під час війни: рівень зґвалтувань та домашнього насильства стрімко збільшився.[33] У 2014 році рівень сексуального насильства зріс майже вдвічі порівняно з 2007 роком.[34] Загострилися всі проблеми насильства та дискримінації жінок.[35]

У 2015 році Управління Верховного комісара ООН з прав людини висловило глибоку стурбованість швидким погіршенням ситуації щодо насильства проти жінок в Україні.[36] У звіті Amnesty International за 2020 рік зазначено, що «ґендерне насильство посилюється для тих, хто живе в постраждалих від конфлікту Донецькій та Луганській областях», а жінки зазнають сексуальних домагань на військових блокпостах і в місцях ув’язнення, від військовослужбовців та поліції. На окупованих територіях, що звільнені від положень Адміністративного кодексу проти домашнього насильства, відмовляють жінкам від офіційних повідомлень і скарг про насильство, а засоби для забезпечення фінансової незалежності жінок відсутні.[37]

Пандемія COVID-19 в Україні також загострила насильство проти українок: у 2020 році в зоні бойових дій на 50% побільшало дзвінків на телефони довіри щодо домашнього насильства.[38] Див. Вплив пандемії COVID-19 на домашнє насильство.

У донецькій катівні-концтаборі «Ізоляція» три з восьми камер були зарезервовані для жінок. Крім того, ув’язнених жінок змушували прибирати катівельні кімнати, а також катували та ґвалтували.[39][40]

У липні 2021 Human Rights Watch повідомила, що кілька жінок, у тому числі вагітних, було заарештовано та позбавлено медичної допомоги на тимчасово окупованих територіях через звинувачення у шпигунстві.

Жіночі організації

Під час війни жінки заснували низку організацій громадянського суспільства, зосереджених як на проблемах жінок, так і на загальних.[41][42]

  • «Слов’янське серце» заснували у 2014 внутрішньо переміщені жінки у Святогірську як мережу гуманітарної підтримки.[35][43]
  • «Невидимий Батальйон» засновано Марією Берлінською в 2015 для промоції ґендерної рівності в ЗСУ після оприлюднення результатів дослідження, за якими більшість військовослужбовиць війни на Донбасі не були офіційно призваними, через що не мали доступу до соціальних чи військових пільг, військових нагород, соціального статусу і можливостей кар’єрного зростання в ЗСУ.[44][45]
  • Український жіночий ветеранський рух створений під час війни для захисту ветеранок в Україні. В час пандемії COVID-19 група керувала дослідженням впливу пандемії на ветеранок, за заявою Юлії Кирилової «встановили, що 14% [ветеранок] втратили роботу під час карантину, а 53% повідомили про значне зниження доходів за цей час».[46]
  • Спілку учасників та ветеранів АТО заснували три учасниці Євромайдану, жінки-водії вантажівок, щоб доставити військову техніку на передову.[19]
  • Українська Жіноча Варта заснована в 2014 Оленою Білецькою як освітня програма для навчань цивільних жінок основам виживання у випадку воєнних дій та для підтримки бізнесу ветеранок.
  • Медичний батальйон «Госпітальєри» заснований 2014 та незмінно очолюється Яною Зінкевич (17-річною на момент заснування).

В культурі

Див. також

Посилання

  • Подобна Євгенія. Дівчата зрізають коси. Книга спогадів / російсько-українська війна. Укр. Ін-т нац. пам'яті. — К.: Люта справа, 2018. — 346 с. ISBN 978-617-7420-39-1
  • «Невидимий батальйон»: участь жінок у військових діях в АТО (соціологічне дослідження) / за заг. ред. Тамари Марценюк. — К.: ФОП Клименко, 2016. — 80 с. ISBN 978-966-2717-20-4.

Примітки

  1. ↑ The female frontline in Ukraine's war. inews.co.uk. 15 грудня 2016. Архів оригіналу за 3 квітня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
  2. ↑ Chauvin, Guillaume (10 грудня 2020). The Slavic Women at War in Eastern Ukraine » Eastern Europe Insight. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 27 березня 2022.
  3. ↑ Shukan, Ioulia (17 липня 2021). Bluhm, Katharina; Pickhan, Gertrud; Stypinska, Justyna; Wierzcholska, Agnieszka (ред.). Gender and Power in Eastern Europe: Changing Concepts of Femininity and Masculinity in Power Relations. Springer International Publishing. с. 83—105. doi:10.1007/978-3-030-53130-0_7 — через Springer Link.
  4. ↑ Mathers, Jennifer G. (1 листопада 2020). Women, war and austerity: IFIs and the construction of gendered economic insecurities in Ukraine. Review of International Political Economy. 27 (6): 1235—1256. doi:10.1080/09692290.2020.1725903. S2CID 216178381 — через Taylor and Francis+NEJM.
  5. ↑ Ex-Military Cartographer On Women On Donbas Frontline, LGBT Activism, and Nationalism. en.hromadske.ua. Архів оригіналу за 23 квітня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
  6. ↑ Women Warriors of the Ukraine. the Story INSTITUTE. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 27 березня 2022.
  7. ↑ Wendle, John. Ukraine women's battalion. www.aljazeera.com. Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
  8. ↑ Women are changing the face of armed forces in Ukraine. UN Women | Europe and Central Asia (англ.). Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 17 липня 2021.
  9. ↑ Ukraine's military starts walking back plan for women to parade in pumps after backlash. Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Архів оригіналу за 7 лютого 2022. Процитовано 17 липня 2021.
  10. ↑ Woman in war. The story of Maria Berlinska, a volunteer in the Ukrainian Army. en.hromadske.ua. Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
  11. ↑ Meet Maria Berlinska: founder of the Ukrainian Centre for Drone Intelligence, 21-06-2015. 19 червня 2015. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 27 березня 2022.
  12. ↑ The Many Faces Of Nadia Savchenko. Radio Free Europe. July 2016. Архів оригіналу за 25 серпня 2016. Процитовано 27 березня 2022.
  13. ↑ Oliphant, Roland (11 січня 2015). Nadia Savchenko: The most controversial prisoner of the war in Ukraine. The Telegraph. Архів оригіналу за 12 січня 2015. Процитовано 11 січня 2015.
  14. ↑ Ukraine arrests war hero over 'coup plot'. 22 березня 2018. Архів оригіналу за 22 березня 2018. Процитовано 22 березня 2018 — через www.bbc.com.
  15. ↑ Darden, Jessica Trisko; Henshaw, Alexis; Szekely, Ora (2019). Insurgent Women: Female Combatants in Civil Wars (англ.). Georgetown University Press. с. 18—21. ISBN 978-1-62616-666-0. Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
  16. ↑ A Two-Front Battle: How Ukrainian Military Women Are Fighting For Equality. ukraineworld.org (англ.). Архів оригіналу за 9 березня 2022. Процитовано 17 липня 2021.
  17. ↑ Invisible in an invisible war. 21 жовтня 2019. Архів оригіналу за 12 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
  18. ↑ What It's Like to Be a Female in the Ukrainian Army. en.hromadske.ua. Архів оригіналу за 15 квітня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
  19. ↑ а б The trip from Donbas: Ukraine's pressing need to defend its veterans. 21 вересня 2020. Архів оригіналу за 13 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
  20. ↑ 'Mockery': Backlash after Ukraine women troops march in heels. www.aljazeera.com. Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
  21. ↑ Peltier, Elian; Varenikova, Maria (3 липня 2021). 'Why?' Ukrainian Army Faces Criticism for Making Women March in Heels. Архів оригіналу за 10 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022 — через NYTimes.com.
  22. ↑ Regamey, Amandine (25 лютого 2016). Falsehood in the War in Ukraine: the Legend of Women Snipers. The Journal of Power Institutions in Post-Soviet Societies. (17). doi:10.4000/pipss.4222. Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022 — через Centre pour l'Édition Électronique Ouverte.
  23. ↑ Darden, Jessica Trisko; University, ContributorAssistant Professor with the School of International Service at American (19 травня 2016). For a Stronger Military, Draft Women Too. HuffPost. Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
  24. ↑ Taylor, Alan. Beauty in the Ceasefire: A Pageant in Donetsk - The Atlantic. www.theatlantic.com. Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
  25. ↑ Carden, James (6 квітня 2015). The Least Among Us: The War in the Donbas Is Terrorizing Ukraine's Most Vulnerable Citizens. Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022 — через www.thenation.com.
  26. ↑ The Strange Unreality of Life During Eastern Ukraine's Forgotten War. Time. Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
  27. ↑ Q&A with Alisa Sopova, Harvard's First Ukrainian Nieman Fellow. huri.harvard.edu. Архів оригіналу за 29 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
  28. ↑ Ukrainian women find themselves bearing the cost of endless war. The World from PRX. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 27 березня 2022.
  29. ↑ Nidzvetska, Svitlana; Rodriguez-Llanes, Jose M.; Aujoulat, Isabelle; Gil Cuesta, Julita; Tappis, Hannah; van Loenhout, Joris A. F.; Guha-Sapir, Debarati (9 січня 2017). Maternal and Child Health of Internally Displaced Persons in Ukraine: A Qualitative Study. International Journal of Environmental Research and Public Health. 14 (1): 54. doi:10.3390/ijerph14010054. PMC 5295305. PMID 28075363.
  30. ↑ Roma women and girls in war zones need special protection. 7 квітня 2021. Архів оригіналу за 16 квітня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
  31. ↑ Gender Accessibility Audit of the city of Kramatorsk Donetsk Oblast. UN Women | Europe and Central Asia. Архів оригіналу за 22 січня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
  32. ↑ UN calls for increased participation of women in Ukraine's peacebuilding | KyivPost - Ukraine's Global Voice. KyivPost. 17 грудня 2020. Архів оригіналу за 18 травня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
  33. ↑ Ukrainian Women Face Tough Battle for Equality in Military | Voice of America - English. www.voanews.com. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 27 березня 2022.
  34. ↑ Capasso, Ariadna; Skipalska, Halyna; Guttmacher, Sally; Tikhonovsky, Natalie G.; Navario, Peter; Castillo, Theresa P. (24 квітня 2021). Factors associated with experiencing sexual violence among female gender-based violence survivors in conflict-afflicted eastern Ukraine. BMC Public Health. 21 (1): 789. doi:10.1186/s12889-021-10830-9. PMC 8067375. PMID 33894760.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  35. ↑ а б In eastern Ukraine, women tackle domestic violence amid conflict. openDemocracy. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 27 березня 2022.
  36. ↑ OHCHR publishes alarming report on increased violence against women in Ukraine [Архівовано 12 жовтня 2018 у Wayback Machine.] (2 March 2015)
  37. ↑ 'Failed By The System': Women In Eastern Ukraine At 'Heightened Risk' Of Gender-Based Violence. RadioFreeEurope/RadioLiberty. Архів оригіналу за 23 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
  38. ↑ Domestic Violence in Ukraine: Lessons from COVID-19. Chatham House – International Affairs Think Tank. 23 липня 2020. Архів оригіналу за 22 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
  39. ↑ Fear and torture: Story of most terrifying prison in occupied Donbas. www.unian.info. Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
  40. ↑ "Isolation": Donetsk's Torture Prison. Harvard International Review. 4 грудня 2020. Архів оригіналу за 31 травня 2021. Процитовано 27 березня 2022.
  41. ↑ Ukraine: Women of the War. Pulitzer Center. Архів оригіналу за 13 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
  42. ↑ Jarymowycz, Christina Olha (1 листопада 2020). Guardians and Protectors: The Volunteer Women of the Donbas Conflict. Feminist Review. 126 (1): 106—122. doi:10.1177/0141778920944373. S2CID 225047097 — через SAGE Journals.
  43. ↑ BF "Slavic heart". Peace Insight.
  44. ↑ Calendar "Invisible Battalion" won at the National Festival of Social Advertising. www.uwf.org.ua. Архів оригіналу за 15 липня 2021. Процитовано 27 березня 2022.
  45. ↑ Invisible battalion: film about war in Donbas through Ukrainian women's eyes - UACRISIS.ORG. 9 червня 2017. Архів оригіналу за 14 квітня 2018. Процитовано 27 березня 2022.
  46. ↑ Women veterans in Ukraine strengthen their movement amid the COVID-19 pandemic. UN Women | Europe and Central Asia. Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
  47. ↑ 'Anna' Film about Women in Donbas Shortlisted for BAFTA. UATV. 12 грудня 2019. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 27 березня 2022.
Pusat Layanan

UNIVERSITAS TEKNOKRAT INDONESIA | ASEAN's Best Private University
Jl. ZA. Pagar Alam No.9 -11, Labuhan Ratu, Kec. Kedaton, Kota Bandar Lampung, Lampung 35132
Phone: (0721) 702022
Email: pmb@teknokrat.ac.id