Еме де Рівері
фр. Aimée du Buc de Rivery
Народилася	4 грудня 1776(1776-12-04)[1][2] Ле-Робер
Померла	не раніше серпень 1788
Країна	Франція
Знання мов	французька[3]
Медіафайли у Вікісховищі

Еме дю Бюк де Рівері (фр. Aimée Du Buc de Rivéry; нар. 4 грудня 1776, Ла Робер, Мартиніка^[4] — дата смерті невідома) — дочка французького плантатора з Мартиніки, далека родичка Жозефіни де Богарне.

Батьком Еме був Анрі-Жакоб дю Бюк де Рівері (1748—1808), член Директорії колоніальної асамблеї Мартиніки; матір'ю — Марія-Анна д'Арбуссе-Бофон (фр. d'Arbousset-Beaufond, 1739—1811). 1785 року у віці 9 років Еме вступила на виховання в один з монастирів сестер-візитанток у Нанті. Влітку 1788 року Еме покинула Францію на кораблі, який безслідно зник у морі.

Існує легенда, що Еме захопили пірати, продали її в гарем османського султана Абдул-Гаміда I і вона стала матір'ю султана Махмуда II. Вперше цю версію висловив 1923 року Б. Мортон, який у книзі «Прихована імператриця» ототожнив Еме дю Бюк із Накшиділь Султан^[5], сьомою дружиною султана Абдул-Гаміда I^[6]. Однак відомо, що Накшиділь народилася 1766 року^[7] і була на десять років старшою від Еме. Накшиділь потрапила до Стамбула в ранньому дитинстві і її виховувала в одному з палаців султанської сім'ї^[8] Есма-султан^[en], сестра Абдул-Гаміда I^[9]. Крім того, всі троє дітей Накшиділь — Мурад (1783^[6]—1784^[9]/1785^[6]), Махмуд (1785^[10]—1839) і Саліха (1786—1787^[7]) — народилися за кілька років до того, як корабель з Еме пропав у морі.

Легенді про «кузину» імператриці Жозефіну де Богарне, яка стала «царицею Сходу» на зразок Роксолани, присвячено декілька історичних романів (наприклад, «Маріанна у вогняному вінку» Жульєтти Бенцоні^[11]). Еме часто показують як французьку патріотку і католичку, яка заради високих ідеалів заточила себе в гаремі. Принц Михайло Грецький^[ru] (онук Георга I) видав 1983 року роман «Султана», який кілька років по тому екранізовано під назвою «Сила пристрасті^[ru]».

• Список матерів султанів Османської імперії

• Alderson, Anthony Dolphin. The Structure of the Ottoman Dynasty. — Oxf. : Clarendon Press, 1956.
• Sakaoğlu, Necdet. [1] — İstanbul : Oğlak Yayıncılık, 2008. — 574 p. Архівовано з джерела 13 квітня 2022
• Sarıcaoğlu, Fikret. Nakşidil Sultan // Islam Ansiklopedisi. — İslâm Araştırmaları Merkezi, 2006. — Т. 32. — P. 343—344.
• Süreyya Mehmed Bey. Sicill-i Osmani / ed. Nuri Akbayar. — Istanbul : Tarih Vakfi Yurt Yayınlar, 1996. — Т. 1. — ISBN 975-333-049-5, 975-333-038-3.
• Uluçay, M. Çağatay. [2] — Türk Tarih Kurumu, 1985. — 220 p. — ISBN 9754378401, 9789754378405. Архівовано з джерела 31 березня 2022