Андрій Сергійович Дрьомін
Рядовий
Загальна інформація
Народження	3 січня 1982(1982-01-03) с. Великий Глибочок, Тернопільський район, Тернопільська область, Україна
Смерть	10 серпня 2014(2014-08-10) (32 роки) під Іловайськом, Донецька область, Україна
Поховання	Великий Глибочок
Псевдо	Світляк
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	МВС
Рід військ	Спеціальна міліція
Формування	«Азов»
Війни / битви	Війна на сході України Іловайський котел
Нагороди та відзнаки
Дрьомін Андрій Сергійович у Вікісховищі

Андрі́й Сергі́йович Дрьо́мін (псевдо «Світляк»; 3 січня 1982, с. Великий Глибочок Тернопільського району Тернопільської області — 10 серпня 2014, с. Третяки Іловайської міської громади Донецького району Донецької області^[1]) — український коваль, громадський активіст, член УНА-УНСО. Учасник російсько-української війни у чині рядового міліції, боєць-гранатометник батальйону «Азов».

Народився 1982 року в селі Великий Глибочок Тернопільського району Тернопільської області. Єдиний син у батьків-учителів, одружитися не встиг. Тривалий час проживали в Нововолинську^[2][3], а потім перебралися до Великого Глибочка, де живуть батьки матері. Працював у кузні, займався художнім ковальством.

Був членом УНА-УНСО.^[4]

Брав участь в акції «Україна без Кучми» — від УНА-УНСО. Згодом — учасник Євромайдану з перших днів.

На російсько-український фронт поїхав добровольцем. Служив у одній чоті з чоловіком Тетяни Чорновол Миколою Березовим, з яким зналися давно. Також більш як 14 років був знайомий з Андрієм Юркевичем, обоє планували служити в одному батальйоні, але не сталося.

Загинув 10 серпня 2014 року під Іловайськом у ході зіткнення з терористами при комплексному обстрілі позицій українських військових: гармату й кулемет заклинило, заглух двигун БМП, по вояках почали стріляти з кулемета «Утьос» та снайпери, в ході бою двох військовиків убито, п'ятьох — поранено. Андрій Дрьомін отримав п'ять куль. Загинув разом із Миколою Березовим: той кинувся рятувати Андрія, але й сам потрапив під обстріл. Смертельних поранень зазнав Роман Сокуренко.

Похований у родинному селі на цвинтарі біля церкви Різдва Пресвятої Богородиці.

• 14 серпня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[5];
• почесний громадянин Тернопільської області (26 серпня 2022, посмертно)^[6];
• «Почесний громадянин міста Тернополя» (2015, посмертно) — за особисту мужність і високий професіоналізм, який виявлений у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України^[7].

24 грудня 2014 року на будівлі Нововолинської ЗОШ № 4, де навчався майбутній воїн, було встановлено меморіальні дошки на честь Андрія Дрьоміна та іншого загиблого героя війни — Павла Попова, який загинув у бою під Волновахою.^[3]

9 квітня 2015 року у Нововолинську відбулось урочисте відкриття Стели Героям, на якій розміщені фотографії усіх жителів міста, які полягли під час Революції Гідності та війни на сході України: Сергія Байдовського, Романа Бірюкова, Сергія Бугайчука, Андрія Задорожнього, Ігоря Кантора, Андрія Комаристого, Павла Попова, Володимира Пушкарука, Олександра Свинчука та Андрія Дрьоміна.^[2]

3 січня 2016 року в Тернополі, на будинку № 51 по вулиці Соломії Крушельницької, де жив український Герой, відкрито й освячено меморіальну гранітну дошку.^[8]

У 2018 році у Миргороді виготовили кований сонячний годинник з присвятою воїну-ковалю^[9].^{[джерело?]}

Андрій Дрьомін став прототипом казки Дзвінки Торохтушко^[10] «Світлячок-охоронець». Події в казковому світі дуже нагадують українське сьогодення, а впевнений, щирий і з веселим норовом Світлячок разом з павучками, пташками, жучками та іншими мешканцями житнього поля борються із сараною, що хотіла зжерти посіви.^[11]

• Список тернопільців, які загинули в російсько-українській війні (з 2014)
• Список загиблих у боях за Іловайськ
• Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (1 серпня — 23 серпня 2014)

• Оксана Смільська, Під снайперським вогнем, рятуючи один одного, загинули Микола Березовий і Андрій Дрьомін // Нова Тернопільська газета. — 2014. — № 30 (13–19 серп.). — С. 1, 11.
• Ябченко, І. Відлітають не тільки птахи // Вільне життя плюс. — 2014. — № 67 (20 серп.). — С. 7 — (Втрата).
• Ковальський вогник світла тане: Навіки будем у небеснім батальйоні // Вільне життя плюс. — 2014. — № 82 (10 жовт.). — С. 4.

Зовнішні відеофайли
	батальйону «Азов» Микола Ляхович про Березового, Світляка і війну на YouTube // Громадське ТБ Приазов'я, 12 серп. 2014

• Дзвінка Торохтушка. Війна забирає найкращих // Погляд, 10 серпня 2014.
• Світлий воїн Андрій Дрьомін («Світляк») повернувся додому… Героєм!.. // Місто, 13 серпня 2014.
• Служили два товариша [Архівовано 20 грудня 2014 у Wayback Machine.] // Обозреватель, 14 серпня 2014. (рос.)

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.