Друга англо-афганська війна
Англо-афганські війни Велика гра
Горяни з 92-го[en] в Кандагарі. Малюнок маслом Річарда Кейтона Вудвіля[en].
Дата: 1878—80 Місце: Емірат Афганістан Результат: Перемога Британської імперії Сполучене Королівство досягло своїх політичних цілей через Гандамакский договір. За умовами договору Афганістан перетворювався на залежне від Великої Британії володіння. Захоплення афганської прикордонної племінної зони і приєднання її до Британської Індії. Виведення британських військ з Афганістану Створення лінії Дюранда
Сторони
Емірат Афганістан	Британська імперія Сполучене Королівство  Британська Індія
Командувачі
Шир Алі Мухаммед Аюб-хан	Сем Браун[en] Фредерік Робертс Дональд Стюарт[en]
Втрати
5+ тис. вбитих у великих битвах Загалом невідомо	1,850 тис. вбитих у бою або померлих від ран 8 тис. загиблих внаслідок хвороб

Друга англо-афганська війна 1878 — 1880 років — колоніальна війна Англії з метою встановлення контролю над Афганістаном. Після запеклої збройної боротьби Англія вивела свої війська, досягши лояльності кабульського уряду.

Як і в Першу англо-афганську війну 1838–1842 років, англійці почали вторгнення в Афганістан внаслідок невдоволення його орієнтацією на Росію. У 1878–1879 роках англо-індійські війська під командуванням генерал-майора Фредеріка Робертса, розгромивши у кількох селищах афганців, захопили Джелалабад, Кандагар і Кабул. Зазнавши поразки, емір Шир-Алі, залишивши владу своєму сину Якуб-хану, втік у 1878 році до російських володінь.

Якуб-хан, ставши новим еміром Афганістану, уклав Гандамакську угоду 1879 року, за якою поступився Англії частиною своєї території й допустив у Кабул англійського резидента, сера Луї Каван'ярі. За кілька місяців резидента було вбито разом з його свитою, що потягнуло за собою нову війну. Якуб-хан зрікся престолу й утік під захист британців до Індії; Кабул і Кандагар були зайняті англійськими військами, а повстання афганців, що загрожували британському гарнізону в Кабулі, відбито сером Фредеріком Робертсом.

З кінця 1879 року в Афганістані розрослось народне повстання, в якому взяло участь до 100 тисяч чоловік. У липні 1880 року війська Аюб-хана, рушивши від Герата до Кандагара, завдали англійцям поразки у битві поблизу села Майванд. Проте під стінами Кандагара Мухаммед Аюб-хан був розбитий військами Робертса, що підійшли з Кабула, й утік назад у Герат. У 1881 році він знову вирушив на Кандагар, але, зазнавши поразки, втік у Персію.

У цей час Абдур Рахман, який втік від Шир-Алі до генерала Абрамова до Самарканда у 1870 році, але продовжував стежити за подіями на батьківщині, вирішив знову шукати щастя у боротьбі за престол. Навесні 1880 року він залишив Самарканд і з'явився в Афганському Туркестані, де невдовзі зібрав значну кількість прибічників.

На пропозицію командування британської армії для перемовин з Абдур Рахманом було відряджено англійського чиновника Лепела Гріффіна. В ході перемовин Абдур Рахман домігся від британців визнання правителем всього Афганістану, а не лише його східної частини, як первинно передбачалось. 22 липня 1880 року князі Східного і Середнього Афганістану проголосили Абдур Рахмана новим еміром. Встановивши у Кабулі новий уряд, англійці залишили країну.

• Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)
• Военная энциклопедия Сытина, частина 1
• A. Forbes, «The afghan wars, 1839-42 and 1878-80», Лонд., 1891
• Ковалевський, «Всемирная военная история», Москва, 2005 р., Олма-Пресс.