| село Дністрове | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський район |
| Тер. громада | Мельнице-Подільська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA61060290090099279 |
| Облікова картка | Дністрове |
| Основні дані | |
| Засноване | 1542 |
| Населення | 757 |
| Територія | 2.951 км² |
| Густота населення | 256.52 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48757 |
| Телефонний код | +380 3541 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°32′13″ пн. ш. 26°13′51″ сх. д. / 48.53694° пн. ш. 26.23083° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
155 м |
| Водойми | Дністер |
| Відстань до обласного центру |
150 км |
| Відстань до районного центру |
38 км |
| Найближча залізнична станція | Іване-Пусте |
| Відстань до залізничної станції |
15 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48751, Тернопільська обл, Чортківський р-н, смт Мельниця-Подільська, вул Кудринецька, буд 1 |
| Карта | |
  Дністрове | |
 Дністрове | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Дністрове́ — село в Україні, у Мельнице-Подільській селищній громаді Чортківського району Тернопільської области. Розташоване на схилах річки Дністер, на півдні району.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Мельнице-Подільської селищної громади.[1]
До 1961 — Вовківці над Дністром.
Село знане неповторними краєвидами Дністровського каньйону, водоспадом «Гуркало», унікальні еталони відслонень Силуру і Девону (етап у геохронології, коли рослини перейшли у тварини); фольклорно-етнографічним ансамблем «Дзумбалик» та написаною малярем Андрієм у 1764 чудотворною Городоцько-Кулаківською іконою.
Знайдено знаряддя праці епохи: палеоліту – кам’яні сокири, скребки, різці, рубила з кременю, який легко було відшукати на березі Дністра, мезоліту – шліфовані знаряддя праці, вироби з дерева й кості: шила, голки, проколки, наконечники списів та стріл, лук і лучковий дриль; на території Дністрового на лівому схилі яру Студена, що неподалік лісу Нерест, знайдено рештки примітивного і грубого світло-оранжевого гончарного посуду зі шорсткою поверхнею – ймовірно, це рештки посуду трипільців.
Усі знахідки зберігаються в шкільному краєзнавчому музеї, тут представлені експонати від найдавніших часів до наших днів – різноманітні речі побуту, етнографічні предмети й архівні матеріали, фотоколекції.
Село відоме від 1760 р. За переказами, вовчі зграї облюбували вкриту густими, дрімучими лісами долину Дністра, де рили нори і виводили потомство; за іншою леґендою, збудоване під опікою галицького боярина Вовка. Звідси й колишня назва села – Вовківці.
Село розташоване осторонь від давніх шляхів, неподалік від сумнозвісного Чорного «Килиїмського шляху», яким турки гнали ясир у далекий Крим. У родині старожительки М. Касіян від покоління до покоління передавали кисет невідомого походження, ймовірно, татарський або турецький: на темно-синьому атласі вишито позолотою рослинний орнамент із обох боків; виділялося стилізоване зображення серця (можливо, це подарунок дівчини коханому). Протягом 1901–1935 рр. у селі діяли читальня М. Качковського і «Рускі дружини», що їх організував старший син о. Н. Куриловича. Також працювали філії товариств «Просвіта» (голова Василь Грушка), «Луг» (організатор і комендант старшина УГА Мирон Левицький), «Сільський господар», «Відродження»; кооператива «Згода» об’єднувала 177 осіб (голова Микола Сокирка).
За Австро-Угорщини в мурованому будинку діяла школа з українською мовою навчання, за Польщі – двомовна. Перед Першою світовою війною селяни купували землю у ґрафа Козебродського, займалися хліборобством, але у Вовківцях проживали й будівельники, і майстри, які виробляли вози, тож село було порівняно заможним.
У 1924 р. розпарцельовано для польських колоністів 200 морґів двірського поля. Проте багато жителів, переважно чоловіків, еміґрували на заробітки до Канади. Від 1939 р. Вовківці – під радянською владою. Від 8 липня 1941 р. до 6 квітня 1944 р. село – під німецькою окупацією.
Чимало місцевих жителів боролися в ОУН та УПА; радянська влада почала переслідувати їх, зокрема заарештували Дмитра Малиника (псевда “Потап”, “Мартин”; 1921 р. н.; надрайоновий провідник ОУН, Борщівський районовий провідник), підрайонову УЧХ Стефанію Яворську (з Чортківської тюрми її вивезли у сибірські концтабори).
У 1944–1953 рр. органи НКДБ заарештували 21 борця ОУН і УПА, засудили до ув’язнення у концтаборах у Сибіру на 10–25 років; туди потрапляли навіть фронтовики, які повернулися з війни. Всього із села загинуло 7 борців ОУН і УПА. На фронти Другої світової війни мобілізовано багато чоловіків, 27 загинули, у т. ч. 10 пропали безвісти.
Назва
Первинна назва села Волківці над Дністром. Проте з проведенням адміністративної реформи, що відбувалася у 1961 р. (об'єднання районів Мельниця-Подільського і Борщівського) було село перейменовано на Дністрове.
Географія
Село розташоване на відстані 375 км від Києва, 122 км — від обласного центру міста Тернополя та 32 км від міста Борщів.
Клімат
Для села характерний помірно континентальний клімат. Дністрове розташоване у «теплому Поділлі» — найтеплішому регіоні Тернопільської області.
| Клімат Дністрового | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Середній максимум, °C | −0,8 | 1,1 | 6,5 | 15,0 | 20,7 | 23,7 | 24,7 | 24,2 | 20,3 | 14,1 | 6,7 | 1,7 | 13 |
| Середня температура, °C | −4,3 | −2,4 | 2,3 | 9,6 | 15,1 | 18,3 | 19,5 | 18,8 | 14,9 | 9,3 | 3,4 | −1,3 | 8 |
| Середній мінімум, °C | −7,7 | −5,9 | −1,9 | 4,2 | 9,5 | 12,9 | 14,3 | 13,4 | 9,6 | 4,5 | 0,2 | −4,3 | 4 |
| Норма опадів, мм | 31 | 30 | 31 | 53 | 72 | 99 | 96 | 62 | 52 | 34 | 34 | 36 | 630 |
| Джерело: climate-data.org | |||||||||||||
Історія
Село відоме від XVI століття.
9 травня 1442 року польський король Владислав III Варненчик записав Маху з Підляшшя 50 гривень на селі Вовківці (Wolkowcze) Кам’янецькому повіті Подільської землі, яке розташоване над рікою Дністер біля спустошеного замку Свиняче.[2]
Перша згадка про села датується 1542 роком.
1838 відбулося повстання селян, яке було волевиявленням селян проти свавілля австрійської влади. Очолив його дяк парафіальної церкви.[джерело?]
Діяли товариства «Просвіта», «Луг», «Сільський господар», кооператива.
Чимало місцевих жителів боролися в ОУН та УПА; радянська влада почала переслідувати їх, зокрема заарештували Дмитра Малиника (псевда “Потап”, “Мартин”; 1921 р. н.; надрайоновий провідник ОУН, Борщівський районовий провідник), підрайонову УЧХ Стефанію Яворську (з Чортківської тюрми її вивезли у сибірські концтабори).
У 1944–1953 рр. органи НКДБ заарештували 21 борця ОУН і УПА, засудили до ув’язнення у концтаборах у Сибіру на 10–25 років; туди потрапляли навіть фронтовики, які повернулися з війни. Всього із села загинуло 7 борців ОУН і УПА.
По закінченню Другої світової війни у 1946—1947 роках мешканці села пережили голод.
З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.
Від вересня 2015 року ввійшло у склад Мельнице-Подільської селищної громади.
Увійшло до складу Чортківського району після ліквідації Борщівського 17 липня 2020 року[3].
Населення
У 1810 році в селі було 128 родин, 137 житлових будинків і 684 мешканці[4].
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 761 особа, з яких 348 чоловіків та 413 жінок[5].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 750 осіб[6].
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7][8]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 756 | 99.87% |
| російська | 1 | 0.13% |
| Усього | 757 | 100% |
Село розташоване на території наддністрянського (опільського) говору. До «Наддністрянського реґіонального словника» внесено такі слова та фразеологізми, вживані у Худиківцях:
- а-ціба («уживають, щоб відігнати собаку»),
- билинь («коротка частина ціпа, якою молотять»),
- біль («білий гриб; біляк»),
- бодляк («будяк»),
- бохончик («пампушок, булка»)
- бохонец («буханець хліба»),
- бубнист, бубніст («бубняр»),
- бунт («кілька низок (шарів) тютюну, зв'язаних докупи»),
- бузько («лелека»),
- галунка («крашанка»),
- головка («маточина; середня частина колеса»),
- горн («комин печі у хаті»),
- замисник («полиця для посуду; мисник»),
- кантипуля («рогатка»),
- корито («ночви»),
- коцювилно («держак»),
- лівак («шульга»),
- під («горище над хатою»),
- повонея («півонія»),
- постіль («ліжко»),
- прунька («сорт великих червоних слив»),
- таркатий («рябий, плямистий (про бика чи корову»),
- трачиня («тирса»),
- трепета («осика»),
- трунва («труна»),
- швара («низка тютюну»).
- чиста остилица («ганьба»)
- шоб тебе шляк трафив (побила б тебе лиха година)
Пам'ятки
_-_1.jpg)
Є церква Перенесення мощей святого Миколая (1996), капличка. Дзвениця збудована у 2010 році біля церкви.
Встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини (1848), пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні 1941–1945 років, дзвіниця 1711 р, братська могила воїнів полеглих у бою з НКВДистами, курган-могила пам'яті січових стрільців.
Соціальна сфера
Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, бібліотека, будинок культури і дитячий садок.
При школі діє дитячий фольклорно-етнографічний ансамбль «Дзумбалик», у будинку культури працює народний фольклорний аматорський колектив «Дністряни» та Народний хор с. Дністрового .
Етнографія
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
Народний весільний обряд села Дністрове |
У селі побутує унікальна дівоча прикраса дзумбал.
Відомі люди
Народилися
- журналіст і літератор Ковальчук Петро
- релігійний діяч С. Савчук
- скрипаль-самоучка Баранюк Дмитро
Пов'язані із селом
- о. Соневицький Михайло (1821-1897) — священик УГКЦ, парох села, дід українського мовознавця, літературознавця і педагога Михайла Соневицького.[9]
- о. Чайківський Омелян Володимирович — священик УГКЦ
- Ковальчук Петро Іванович — письменник, журналіст, редактор, Член Національних спілок журналістів та письменників України.
Світлини
-
Церква Перенесення мощей святого Миколая -
Статуя Божої Матері -
Символічна могила Борцям за волю України -
Уціліла дзвіниця на місці згорілої церкви -
Дністер біля Дністрового
.jpg)
Див. також
Примітки
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ Вовківці с (Мельнице-Подільська ТГ).
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Акт передачі Тернопільського краю Австрією Росії (Leschyński Jan. Rzady Rosyjskie w kraju Tarnopolskim. 1809–1815. — Kraków, Warszawa, 1903. — S. 198–204). Лещинський Ян. Російський уряд в Тернопільському краї. 1809–1815. — Краків, Варшава, 1903. — С. 198–204.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Ярема Степан. М. Соневицький, його родина та спогади // Михайло Соневицький. Спогади старого педагога. Львів 2001, с. 96-97.
Література
- Івахів Г., Ковальчук І., Мельничук Б., Мизак, Н. Дністрове // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 500—501. — ISBN 978-966-457-228-3.
- Wołkowce (2), «nad Dniesrtrem» wś, pow. borszczowski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 873. (пол.)