Гуцульщина
Країна	Україна
Розташовується на водоймі	Прут, Черемош, Серет, Сучава

Гуцу́льщина, або Гуцу́лія (рум. Huțulșcina, пол. Huculszczyzna, словац. Huculsko) — український етнокультурний регіон, край українських верховинців — гуцулів, який розташований у Західній Україні.

Гуцульщина розташована в південно-східній частині Українських Карпат на частинах історичних територій Мармарощини, Покуття та Буковини, в сточищі річок Прута з Черемошем і Серетом, горішньої Сучави, горішньої Надвірнянської Бистриці та горішньої Тиси.

Південні та північні межі Гуцульщини утворюють перші вищі хребти й різко звужені долини річок. Південна межа проходить вододільними хребтами Ґорґанів, через Свидовець, Гуцульські Альпи і північні схили Чивчинських гір; північна етнографічна межа пролягає лінією Зелена — Делятин — Яблунів — Пістинь — Косів — Кути (Косівський район) — Вижниця, іноді межі Гуцульщини ширять аж до Коломиї, Надвірної, Солотвина й Старої Гути; на південному заході гуцули заселяють усю долину Тиси на північ та південь від Рахова; східна межа Гуцульщини — лінія Вижниця — Берегомет — Мигове — Банилів-Підгірний. Частина Гуцульщини залишилась в теперішній румунській частині Мармарощини та південній Буковині.

Гуцульщина до 1770 р. входила до складу Османської імперії, Молдовського князівства, Речі Посполитої, Угорського королівства; згодом до Австрійської імперії (Австро-Угорщини); у 1920—1939 роках — до Румунського королівства, Польської республіки й Першої Чехословацької Республіки. Попри штучне адміністративне управління, гуцули віками творили старозвичаєві порядки, гірські умови, побут, волоське пастуше право, полонинське тваринництво, спільну матеріальну й духовну культуру, говірки. Взаємообмінові поміж гуцулами сприяло розташування у глибині гір, далеко від шляхів сполучення. Тепер уся Гуцульщина, за винятком 8 сіл на румунській Буковині та кількох сіл на Мармарощині, знаходиться в Україні.

Перші історичні відомості про Гуцульщину з'явилися в польських джерелах XIV — початку XV століть; у 1424 році — перша згадка про Жаб'є; історичні дані про населення скупі, очевидно, на Гуцульщині довго не було панщини, тільки оплата грішми й натурою для відкупу від сусідніх володарів.

У середині XVII — XVIII століть на всій Гуцульщині діяли ватаги опришків (найвідоміший з них Олекса Довбуш); супроти панщини були скеровані повстання 1840 років, які очолив на буковинській Гуцульщині Лук'ян Кобилиця.

1913 року стараннями товариства «Сільський господар» у Львові, заснований «Комітет рятункової Гуцульщини» в Кутах, у зв'язку з неврожаєм та великою осінньою повінню попереднього 1912 року і голодом. Комітет збирав пожертви, подавав прохання, клопотався для здобуття грошової помочі або роботи нужденним^[1].

Найважливішими виявами національно-громадського життя Гуцульщини були організація Української радикальної партії на початку XX століття й Січі Кирила Трильовського, бої Українських Січових Стрільців 1914—1915 рр., активна участь у визвольних змаганнях 1918—1920 рр. У 1918—1919 роках, трохи більше ніж пів року, у центральній частині Мармарощини існувала Гуцульська Республіка, яка згодом була окупована румунськими військами в ході румуно-угорської війни за Семигород.

На Гуцульщині створений особливий стиль народного іконопису. Ікони писалися на смерекових дошках, які для захисту від жуків-короїдів покривали часниковим соком. Фігури святих переважно вертикальні, але динамічні; обличчя в основному білого кольору, очі промальовані через усе обличчя. Велика збірка гуцульських домашніх образів XVIII—XIX ст. знаходиться в фондах і експозиції Музею української домашньої ікони в історико-культурному комплексі «Замок Радомисль».

Своєрідним явищем був організований 1911 р. Гнатом Хоткевичем аматорський народний Гуцульський театр (режисери Олекса Ремез, Лесь Курбас), де селяни грали п'єси гуцульським говором.

• Гуцульська церква
• Гуцульська кераміка
• Гуцульський кінь

• Гуцульщина [Архівовано 30 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — 672 с. — ISBN 966-7492-00-X.

Гуцульщина у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Україна»
	Портал «Галичина»
	Гуцульщина у Вікімандрах?

• Гуцульщина // Kosivart [Архівовано 8 липня 2006 у Wayback Machine.]
• Гуцульщина. Населені пункти // Kosivart [Архівовано 6 липня 2006 у Wayback Machine.]
• Вершини Гуцульських Карпат // Kosivart [Архівовано 8 липня 2006 у Wayback Machine.]
• Найбільші річки Гуцульщини // Kosivart [Архівовано 8 липня 2006 у Wayback Machine.]
• Гуцульщина на сайті «Життя Українських Карпат» [Архівовано 24 травня 2011 у Wayback Machine.]
• Файна Гуцулія: архівні фото і розповідь про бринзю
• Осип Залеський. Вражіння з мандрівки по Гуцульщині. // «Діло», чч. 184—188, 23-27 серпня 1938 [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.]
• Етнографічна колекція «Кровець» — Гуцульщина
• Етнографічна колекція «Кровець» — Гуцульщина. Світлини
• Історія Прикарпаття (бібліографія) [Архівовано 13 січня 2017 у Wayback Machine.]