Lifestyle Khazanah Profil Baru Dram Lists Ensiklopedia
Technopedia Center
PMB University Brochure
Faculty of Engineering and Computer Science
S1 Informatics S1 Information Systems S1 Information Technology S1 Computer Engineering S1 Electrical Engineering S1 Civil Engineering

faculty of Economics and Business
S1 Management S1 Accountancy

Faculty of Letters and Educational Sciences
S1 English literature S1 English language education S1 Mathematics education S1 Sports Education





  2. Weltenzyklopädie
  3. Густав Бізанц — Вікіпедія
Густав Бізанц — Вікіпедія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бізанц.
Густав Бізанц
пол. Gustaw Bisanz
Народження30 серпня 1848(1848-08-30)
Смерть3 жовтня 1925(1925-10-03) (77 років)
ПохованняЛичаківський цвинтар
Країна
(підданство)		 Польська Республіка
НавчанняНаціональний університет «Львівська політехніка»
Діяльністьархітектор
Праця в містахЛьвів
Архітектурний стильісторизм
CMNS: Густав Бізанц у Вікісховищі

Густав Бізанц (нім. Gustav Bisanz, 30 серпня 1848, Кути — 3 жовтня 1925, Львів) — архітектор, педагог, ректор Львівської політехніки.

Будівля Промислової школи у Львові. 1892 рік
Власний будинок на вул. Чупринки, 72 у Львові. 1900 рік

Біографія

Народився 30 серпня 1848 року в селі Кавчий Кут (тепер Кути під Стриєм). У Львові закінчив реальну школу.[1] Протягом 1868—1873 років навчався у Технічній академії у Львові (нині Національний університет «Львівська політехніка»). Серед викладачів був зокрема архітектор, майбутній ректор політехніки Юліан Захаревич. Ще будучи студентом, 1872 року влаштувався асистентом Захаревича на кафедру будівництва.[2] Від 1876 — завідувач новоствореною «кафедрою архітектури II» (пізніше відома як «кафедра наземного будівництва»). 9 жовтня 1878 року отримав звання професора надзвичайного, а від 1883 — звичайного. 1879 року з метою навчання відвідав Італію і Німеччину, а 1882 року — Бельгію і Францію.[1] Протягом 1883—1898 і 1901—1903 років обирався деканом архітектурного факультету. Десятиліттями очолював комісію так званого «другого державного екзамену» на відділі будівництва.[2] Після смерті ректора Політехніки Домініка Зброжека, від 1 липня 1889 року до кінця вересня виконував обов'язки ректора.[1] Знову обраний ректором на 1898—1899 навчальний рік.[2]

Поза навчальним закладом був членом екзаменаційних комісій авторизованих архітекторів, будівельних інженерів та «інженерів культури», член екзаменаційної комісії майстрів-будівничих.[3] 1877 року став членом Політехнічного товариства у Львові.[4] 1910 року був одним з організаторів, створеної товариством виставки польських архітекторів у Львові.[5] Взяв участь у публічній дискусії на шпальтах фахової преси щодо критики виставки краківськими архітекторами.[6] Взяв участь у П'ятому з'їзді техніків, який відбувався 8—11 вересня 1910 року у Львові, де зачитав реферат «Про законодавче регулювання посади архітектора в Австрії».[7] Член Кола польських архітекторів — об'єднання, яке виникло в рамках Політехнічного товариства. 1912 року обраний другим заступником президента Кола.[8]

В архітектурній творчості Бізанц застосовував різноманітні стилі історизму — неоренесанс, необароко, неоготику, неороманський стиль. Є автором низки громадських та культових споруд, прибуткових будинків, особняків.[9] Автор статей з питань будівництва в часописах «Allgemeine Bauzeitung» та «Czasopismo Techniczne». Член редакції останнього з них у 1889—1890 роках.[10] Автор підручника «Budownictwo», активно використовуваного в Галичині до 1920-х років, кілька разів перевиданого. Книга являла собою літографський відбиток рукописного тексту. Видання 1908 року складається з двох томів і містить 1500 ілюстрацій. Підручник є унікальною польськомовною хрестоматією будівельних матеріалів, технологій, конструкцій, які були актуальні до впровадження індустріальних методів будівництва, масового використання стальних і залізобетонних конструкцій.[11] Серед зацікавлень Бізанца були також питання стандартизації розмірів цегли. З його ініціативи фабрика Кароля Шульца у Львові почала випускати цеглу тричетвертного розміру.[12]

Був членом журі архітектурних конкурсів, зокрема у конкурсі проєктів гуртожитку Політехніки на вулиці Горбачевського, 18 у Львові (1894)[13], будинку Політехнічного товариства у Львові (1905)[14], каплиці в Хоминцях (1905)[15], нової ратуші у Стрию (1906)[16], будинку Торгівельно-промислової палати у Львові (1907)[17], прибуткового дому Бромільських у Львові на проспекті Шевченка (1909)[18], казино у Львові (1910)[19], прибуткових будинків на вулицях Коперника і Банківській (1910)[20], дому управління залізниці на вулиці Листопадового чину (1911)[21], будівлі Львівського університету (1913)[22], ратуші в Дрогобичі (1913).[23]

Вийшов на пенсію 1910 року.[24] 5 березня того ж року з цієї нагоди відбулись урочисті проводи у приміщенні Політехнічного товариства.[25] Помер 3 жовтня 1925 року. Похований у Львові на Личаківському цвинтарі.[26]

Родина

Густав Бізанц народився в сім'ї німецьких колоністів у селі Кавчий Кут (тепер Кути під Стриєм). Батько — Йоган Бізанц, орендар землі. Мати Зузанна, до шлюбу Валентін.[27] Коріння Бізанців походило з околиць французького міста Безансон. Звідти, переслідувані як гугеноти, представники родини перебрались до Швейцарії, пізніше на захід Німеччини. В Галичині з'явились на початку XVIII століття з першою хвилею німецьких колоністів. Bisanz — германізований варіант цього прізвища.[28]

У Львові Густав Бізанц проживав спочатку на вулиці Липовій (тепер Устияновича). Пізніше збудував для родини віллу на вулиці Кшижовій, 72 (тепер Генерала Чупринки).[29] 28 квітня 1896 року одружився з Марією з дому Гроссе, родом із Кракова[27] з родини німецьких купців.[29] Мав двох доньок — Софію (нар. 2 травня 1897 року) і Зузанну (нар. 23 липня 1899 року), а також сина Юліуса (нар. 9 квітня 1904 року).[27] 1924 року Софія одружилася з архітектором Адамом Мсцівуєвським.[30]

Архітектурні проєкти

  • Ескіз курзалу в Цехоцинку. Здобув перше місце на конкурсі ескізів, оголошеному Товариством заохочення красних мистецтв 1875 року.[1]
  • Участь у проєктуванні головного корпусу Львівської політехніки під керівництвом Юліана Захаревича у 1872—1876.[31] Пізніше, у 1903—1904 роках керівництво спорудженням двох додаткових крил.[32]
  • Мурована греко-католицька церква Покрови Пресвятої Богородиці в Задарові (1881).[33]
  • Житловий будинок на нинішній вулиці Устияновича, 10 у Львові (близько 1890).[9]
  • I місце на конкурсі проєктів будівлі Міського промислового музею у Львові 1890 року.[34] Стилістично проєкт відносився до неоренесансу. Загальний уклад фасаду був близький до Музею мистецтва і промисловості у Відні і мав деякі паралелі з будинком Львівської політехніки.[35] Для реалізації однак обрано позаконкурсний спільний проєкт Юзефа Каетана Яновського і Леонарда Марконі.[36]
  • Будівля Промислової школи на нинішній вулиці Театральній, 17. Проєкт Бізанца обрано на конкурсній основі. Реалізовано у 1890—1892 роках. Триповерхова споруда з високим цоколем, у плані являє собою чотирикутник 48×46 м із внутрішнім двором. Система планування — коридорна, із розміщенням приміщень по один бік коридору. У підвалах запроєктовано квартири службовців, майстерні, котельні. Фасад вирішено у формах необароко та неоренесансу. Перший його ярус обшитий каменем, другий і третій — нетиньковані, з червоної цегли. В радянський час фасад від проспекту Свободи перебудовано.[37] Втрачено мансардний дах.[24]
  • Дерев'яна каплиця для санаторію у Брюховичах під Львовом[1] (1893).
  • Власна вілла на нинішній вулиці Генерала Чупринки, 72 (1900—1903). Фасади оздоблено у стилі модернізованого бароко німецького зразка.[38]
  • Конкурсний проєкт будівлі реальної школи у Стрию (ІІ місце, співавтор Вінцент Равський-молодший).[39]
  • Каплиця закладу для душевнохворих на Кульпаркові.[40]

Друковані праці

  • Ekonomia budownicza / spisał K. Stelzer. — Lwów : Tow. wzaj. pom. nauk. słuch. Pol., 1878.
  • Budownictwo lądowe / spisał J. Bałaban. — Cz. I i II. — Lwów, 1884.
  • Studie über ein Zellengewölbe // Allgemeine Bauzeitung. — Wien, 1888.
  • Budownictwo lądowe część I i II / spisali A. Zachariewicz i K. Teodorowicz. — Lwów, 1893.
  • Budownictwo lądowe część III i IV / spisali A. Kühnel, T. Obmiński i M. Teodorowicz. — 1896.

Примітки

  1. ↑ а б в г д Zajączkowski W. C. K. Szkoła Politechniczna we Lwowie. Rys historyczny jej założenia i rozwoju, tudzież stan jej obecny. — Lwów : nakł. Szkoły Politechnicznej, 1894. — S. 142.
  2. ↑ а б в Жук І. Професор Густав Бізанц (сторінка з родинної саги) // Німецькі колонії в Галичині: Історія — архітектура — культура. Матеріали, доповіді та повідомлення. — Львів : Манускрипт, 1996. — С. 143—144. — ISBN 5-7707-9809-2.
  3. ↑ Czterdzieści lat pracy nauczycielskiej! // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 5. — S. 49.
  4. ↑ Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877—1902. Pamiętnik jubileuszowy / pod red. E. Grzębskiego. — Lwów, 1902. — S. 86.
  5. ↑ Sprawozdanie Komitetu Wystawy Architektów polskich // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 24. — S. 386.
  6. ↑ Lewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893—1918. — Warszawa: Neriton, 2005. — S. 123—125. — ISBN 83-88372-29-7.
  7. ↑ V-ty Zjazd Techników Polskich we Lwowie // Przegląd Techniczny. — 1910. — № 43. — S. 528.
  8. ↑ Kronika // Architekt. — 1912. — № 3—4. — S. 34; Kronika // Architekt. — 1912. — № 5. — S. 55.
  9. ↑ а б Тимофієнко В. І. Бізанц Густав // Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник. — К. : НДІТІАМ, 1999. — С. 41. — ISBN 966-7452-16-6.
  10. ↑ Kucharzewski F. Piśmiennictwo techniczne polskie // Przegląd Techniczny. — 1908. — № 31. — S. 380.
  11. ↑ Жук І. Професор… — С. 144—145.
  12. ↑ Жук І. Професор… — С. 145.
  13. ↑ Księga pamiątkowa Towarzystwa «Bratniej Pomocy» Słuchaczów Politechniki we Lwowie. — Lwów, nakładem Towarzystwa «Bratniej Pomocy» Słuchaczów Politechniki, 1897. — S. 172.
  14. ↑ W. Ż. Konkurs na budowę domu Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie // Przegląd Techniczny. — 1906. — № 3. — S. 27.
  15. ↑ Lewicki J. Między tradycją… — S. 189.
  16. ↑ Konkurs na projekt nowego ratusza w Stryju // Gazeta Lwowska. — 28 marca 1906. — № 71. — S. 4; Konkurs na projekt nowego ratusza w Stryju // Słowo Polskie. — 27 marca 1906. — № 132. — S. 3.
  17. ↑ Budowa gmachu Izby handlowej i przemysłowej // Gazeta Lwowska. — 19 lutego 1907. — № 40. — S. 4; Budowa gmachu Izby handlowej i przemysłowej // Nowa Reforma. — 18 lutego 1907. — № 80. — S. 3.
  18. ↑ Konkurs na dom Bromilskich // Czasopismo Techniczne. — 1909. — № 20. — S. 247; Konkurs na dom czyszowy we Lwowie // Architekt. — 1909. — № 7. — S. 133—134.
  19. ↑ Konkurs na gmach Kasyna miejskiego we Lwowie // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 7. — S. 93; Konkurs na gmach kasyna we Lwowie // Architekt. — 1910. — № 1. — S. 20.
  20. ↑ Rozmaitości // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 13. — S. 192; Konkurs na szkice domów czynszowych we Lwowie // Architekt. — 1910. — № 6, 7, 8. — S. 126.
  21. ↑ Konkurs na szkice gmachu dyrekcyi kolei państw. we Lwowie // Architekt. — 1911. — № 1. — S. 17; Rozstrzygnięcie konkursu na szkice gmachu administr. kolei państw. we Lwowie // Architekt. — 1911. — № 3. — S. 49.
  22. ↑ Konkurs na budowę nowego gmachu uniwersyteckiego we Lwowie // Architekt. — 1912. — № 11—12. — S. 134; Rozstrzygnięcie konkursu na gmach uniwersytetu we Lwowie (wyciąg z protokołu) // Architekt. — 1913. — № 5—6. — S. 69.
  23. ↑ Konkurs na projekt ratusza w Drohobyczu // Architekt. — 1913. — № 5—6. — S. 90; Konkurs architektoniczny // Czasopismo Techniczne. — 1913. — № 16. — S. 187; Protokół Sądu konkursowego dla planów ratusza w Drohobyczu // Czasopismo Techniczne. — 1913. — № 31. — S. 368; Konkurs na projekt ratusza // Przegląd Techniczny. — 1913. — № 22. — S. 308.
  24. ↑ а б Жук І. Професор… — С. 149.
  25. ↑ Czterdzieści lat… — S. 51.
  26. ↑ Nicieja S. Lwów. Ogród snu i pamięci. Dzieje Cmentarza Łyczakowskiego oraz ludzi tam spoczywających w latach 1786—2010. — Opole: Wydawnictwo MS, 2011. — S. 276. — ISBN 978-83-61915-07-2.
  27. ↑ а б в Degener L. Bisanz Gustav // Wer ist's? — 1911. — T. 5. — S. 117.
  28. ↑ Жук І. Професор… — С. 142.
  29. ↑ а б Wajda L. O Hance i jej rodzinie. Wspomnienia ciąg dalszy // Cracovia Leopolis. — 2007. — № 2 (50). — S. 25. — ISSN 1234-8600.
  30. ↑ Ćwiklińska B. Konkurs architektoniczny na pensjonat w Krynicy (1926). Jego postaci i pokłosie // Almanach Muszyny. — 2005. — S. 162. — ISSN 1234-6276.
  31. ↑ Czterdzieści lat… — S. 50.
  32. ↑ Жук І. Професор… — С. 147; Czterdzieści lat… — S. 51.
  33. ↑ Księga pamiątkowa Towarzystwa… — S. 200; Zajączkowski W. C. K. Szkoła Politechniczna… — S. 142.
  34. ↑ Gazeta Warszawska. — 19 lutego 1890. — № 46. — S. 3.
  35. ↑ Жук І. Професор… — С. 149; Lewicki J. Między tradycją… — S. 141.
  36. ↑ Сьомочкін І. В. Будинок Художньо-промислового музею у Львові (до питання про авторство проєкту) // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 1995. — № 3. — С. 30; Gazeta Narodowa. — 25 sierpnia 1898. — № 235. — S. 2.
  37. ↑ Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 291—293, 590. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  38. ↑ Архітектура Львова… — С. 352.
  39. ↑ Śp. Inż. Wincenty Rawski // Czasopismo Techniczne. — 1927. — № 19. — S. 305.
  40. ↑ Дорош А. Ю. Мешканці Нового Світу // Галицька брама. — 2007. — № 3-4 (147—148). — С. 17.

Джерела

Pusat Layanan

UNIVERSITAS TEKNOKRAT INDONESIA | ASEAN's Best Private University
Jl. ZA. Pagar Alam No.9 -11, Labuhan Ratu, Kec. Kedaton, Kota Bandar Lampung, Lampung 35132
Phone: (0721) 702022
Email: pmb@teknokrat.ac.id