Олександр Гуменюк
Особисті дані
Повне ім'я	Олександр Анатолійович Гуменюк
Народження	6 жовтня 1976(1976-10-06)
	Хмельницький, УРСР
Смерть	4 січня 2025(2025-01-04) (48 років)
Зріст	190 см
Вага	76 кг
Громадянство	Україна
Позиція	Воротар
Юнацькі клуби
до 1990 1990—1992	ДЮСШОР «Поділля» (Хмельницький) ДЮСШОР «Динамо» (Київ)
Професіональні клуби*
Роки	Клуб	І (г)
1992—1993 1993—1994 1994—1996 1996—1998 1997 1997—1998 1998 1998 1998—1999 1999—2003 1999—2003 2003—2005 2004 2005—2007 2007 2007 2008	«Поділля» (Хмельницький) «Борисфен» ЦСКА (Київ) «Дніпро» (Дніпропетровськ) →  «Металург» (Новомосковськ) →  «Кремінь» (Кременчук) →  «Дніпро-2» «Чорноморець» (Новоросійськ) «Дніпро» (Черкаси) «Чорноморець» (Одеса) →  «Чорноморець-2» «Волинь» (Луцьк) →  «Іква» (Млинів) «Металіст» (Харків) «Сталь» (Дніпродзержинськ) «Поділля-Хмельницький» «Кримтеплиця»	0 (0) 10 (-4) 40 (-27) 1 (-2) 1 (-1) 13 (-20) 2 (-3) 1 (-1) 17 (-17) 42 (-33) 11 (-10) 48 (-69) 1 (-2) 7 (-11) 4 (-6) 7 (-3) 2 (-1)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 2008 «Кримтеплиця» (ворот.) 2011 «Динамо» (Київ) (ДЮФШ) 2011—2012 «Зірка» (Кіровоград) (ворот.) 2012 «Ворскла» (ворот.) 2014 «Буковина» (ворот.) 2014 «Полтава» (фізпідг.) 2014—2015 «Буковина» (ворот.) 2015 «Буковина» (в.о.) 2015—2016 «Буковина» U-19 2017 «Інгулець-2» 2023—2025 «Діназ» (ворот.)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Олекса́ндр Анато́лійович Гуменю́к (6 жовтня 1976, Хмельницький — 3 січня 2025) — український футболіст, воротар. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Народився 6 жовтня 1976 року у Хмельницькому. Почав грати в ДЮСШОР «Поділля» (Хмельницький). Перший тренер — Микола Васильович Гриневич. У 1990 році перейшов до юнацької команди «Динамо» (Київ) на запрошення юнацького тренера Олександра Шпакова. Згодом тренувався під керівництвом іншого відомого динамівського тренера юнаків Віктора Кащея. В цій команді він грав пліч о пліч-о-пліч з такими гравцями як Андрій Шевченко, Ігор Костюк, Олександр Голоколосов, а його конкурентом на воротарській позиції був В'ячеслав Кернозенко. Він був першим номером, а Гуменюк був другим голкіпером, тому на дорослому рівні за київську команду так і не зіграв.

У сезоні 1992/93 був у заявці першолігового «Поділля» (Хмельницький). Тут він працював під керівництвом знаменитих тренерів Віктора Антоновича Матвієнка та Євгена Пилиповича Лемешка. На той час у команді було два голкіпери високої кваліфікації ‒ Ігор Шуховцев і Аркадій Баталов, досвідчений на той час голкіпер, який ще в 1982 році був чемпіонському складі мінського «Динамо». В результаті Гуменюк був лише третім воротарем і на поле не виходив.

У 1993 році він перейшов у «Борисфен», куди молодого воротаря запросив тодішній головний тренер бориспільців Віктор Михайлович Колотов, інший колишеій «динамівець», капітан зоряної команди 1975 року. Тут Гуменюк і дебютував 30 серпня 1993 року у віці 16 років 10 місяців в матчі з «Дружбою» (Бердянськ) у другій лізі. Бориспільці здобули впевнену перемогу з рахунком 3:0, таким чином дебют Гуменюка вийшов «сухим», тобто без пропущених голів. Згодом клуб був перетворений у «ЦСКА-Борисфен», який потім став ЦСКА (Київ), де і продовжив грати молодий воротар.

З 1997 року був гравцем «Дніпра» (Дніпропетровськ) і 30 травня 1997 року дебютував у Вищій лізі у матчі проти «Прикарпаття» «Івано-Франківськ» (2:2). Це був його єдиний матч у складі першої команди. Весь інший час Олександр грав у другій команді, а також в оренді в клубах «Металург» (Новомосковськ) та «Кремінь» (Кременчук).

Влітку 1998 року Гуменюк відправився в Росію, де виступав у вищій лізі за «Чорноморець» (Новоросійськ). За пів року Олександр вийшов на поле в чемпіонаті тільки один раз, через що повернувся в Україну, де став захищати кольори «Дніпра» (Черкаси).

На початку 2000 року він був запрошений в вищоліговий «Чорноморець» (Одеса), де зміг закріпитись, а також з'явився в другій команді. Загалом у складі «моряків» провів 45 матчів (11 — Вища ліга, 31 — Перша ліга , 3 — кубок), також провів 11 матчів і за другу команду одеситів.

Під час зимової перерви 2002/03 перейшов в «Волинь» (Луцьк), де також був основним воротарем. У Гуменюка з командою було кілько знакових матчів — 17 травня 2003 року в Донецьку, в якому лучани під керівництвом тренера Віталія Кварцяного здобули яскраву виїзну перемогу над донецьким «Шахтарем». Поразка з рахунком 1:3 на своєму полі фактично позбавила донеччан шансів на здобуття чемпіонства. Того ж року «волиняни» здобули перемогу і над «Динамо», після чого Кварцяний видав команді ящк горілки^[1]. Всього у складі «хрестоносців» протягом двох з половиною років провів 51 матч (48 — Вища ліга України , 3 — кубок)

Влітку 2005 року Гуменюк переїхав до «Металіста» (Харків)^[2], проте в основі не закріпився. У серпні 2007 року він грав за «Сталь» (Дніпродзержинськ), а у вересні повернувся у своє рідне місто, захищаючи кольори «Поділля-Хмельницького». Після закінчення осінньої частини сезону 2007/08 він вирішив завершити футбольну кар'єру, але як помічник тренера «Кримтеплиці»^[3] у 2008 році двічі виходив на поле в офіційних матчах.

У 2008 році він почав свою тренерську кар'єру, ставши тренером воротарів у клубі «Кримтеплиця», після чого працював у тренерському штабі Вадима Євтушенка у клубах «Зірка» (Кіровоград) та «Ворскла».

1 березня 2014 року став тренером воротарів у «Буковині»^[4]. У червні 2014 року став тренером у клубі «Полтава»^[5], але незабаром повернувся до «Буковини». 4 червня 2015 року головний тренер чернівчан Юрій Гій покинув команду і Гуменюк став виконувачем обов'язків головного тренера команди^[6]. Проте вже в кінці місяця повноцінним головним тренером «Буковини» став Віктор Мглинець і Гуменюк покинув посаду та був назначений головним тренером юнацької команди, з якою пропрацював до закінчення 2016 року.

Паралельно у цей же час у 2011—2016 роках 5 років працював у юнацькій збірній України, яку в той час очолював Олександр Васильович Петраков. В тренерському штабі збірної він відповідав за роботу з воротарями і працював зокрема із Богданом Сарнавським, Романом Підківкою та Вадимом Солдатенком.

Восени 2017 року працював старшим тренером в клубі «Інгулець-2» (Петрово), а грудні 2017 року, по завершенні роботи з клубом, я перемикнувся на роботу з дітьми. В нього була приватна дитяча футбольна школа, в якій займалися діти віком від 3 до 8-ми років, та школа воротарів.

У серпні 2023 року, перебуваючи на курсах ліцензування тренерів, Гуменюк зустрів свого давнього знайомого, а на той момент футболіста вишгородського «Діназу» Дмитра Єременка, з яким я свого часу працював в луцькій «Волині» та полтавській «Ворсклі». Він організував Гуменюку зустріч з директором «Діназу» (Вишгород) із Сергієм Миколайовичем Стареньким. Зустріч відбулась в кінці серпня, а вже на початку вересня Гуменюк розпочав дитячі футбольні тренування у школі «Діназ-kids». Згодом Гуменюк запропонував попрацювати тренером воротарів у дорослій команді вишгородського «Діназа», яка виступала в Першій лізі.

У 1999 році закінчив Київський інститут фізичної культури. У червні 2013 року отримав тренерський диплом УЄФА категорії: «А»^[7].

Одружений, дружина Ксенія, має сина Владислава (нар. 4 липня 2005)^[8], який теж став футболістом і воротарем та молодшого сина Іллю.

Раптово помер 4 січня 2025 року^[9].

• Бронзовий призер Чемпіонату України (1): 2006/07
• Півфіналіст Кубка України (2): 2002/03, 2006/07
• Срібний призер Першої ліги України (1): 2001/02
• Переможець Другої ліги України (1): 1993/94

• Олександр Гуменюк: «Кварцяний відразу ж сказав: «Футбол – дуже цікава гра, але в неї заважають грати судді та воротарі»

• Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
• Профіль на сайте «Одесский футбол» (рос.)
• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Статистика виступів гравця на сайті allplayers.in.ua