В'ячеслав Кернозенко
Особисті дані
Повне ім'я	В'ячеслав Сергійович Кернозенко
Народження	4 червня 1976(1976-06-04) (48 років)
	Гавана, Куба[1]
Зріст	184 см
Вага	75 кг
Громадянство	Україна
Позиція	воротар
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1993—2001 «Динамо» (Київ) 32 (-18) 1993—2001 →  «Динамо-2» 164 (-118) 1997—1998 →  «Динамо-3» 3 (-?) 2001—2003 ЦСКА/«Арсенал» 61 (-63) 2003 →  «Арсенал-2» 2 (-1) 2004—2009 «Дніпро» 97 (-85) 2009 →  «Кривбас» 5 (-9) 1993—2009 Всього 364 (-?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1996—1997 Україна (U-21) 8 (-4) 2000—2008  Україна 5 (-8)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 2010—2011 ДЮФШ «Динамо» (Київ) (ворот.) 2011—2012 «Восток» (ворот.) 2012—2014 «Севастополь» (ворот.) 2014—2016 «Дніпро U-19» (ворот.) 2016—2017 «Дніпро U-19» 2017— «Колос» (Ковалівка) (ворот.) 2019 Україна U-20 (ворот.) 2021— Україна (ворот.)
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.
В'ячеслав Кернозенко у Вікісховищі

В'ячесла́в Сергі́йович Керно́зенко (* 4 червня 1976, Гавана, Куба) — український футболіст, воротар. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер, наразі тренер воротарів команди U-19 «Дніпро» Дніпропетровськ.

Усього у елітному дивізіоні чемпіонату України провів 195 ігор, пропустив 175 голів.

Народився в столиці Куби — Гавані, де на той час працювали його батьки. У ранньому віці В'ячеслав з батьками повернулись на батьківщину і стали жити в Києві.

У сім років Кернозенко потрапив до школи київського «Динамо», де навчався у групі дітей 1976 року народження під керівництвом Олександра Шпакова разом з Андрієм Шевченком, Ігорем Костюком, Володимиром Анікеєвим, Олександром Голоколосовим, Ігорем Проданом та ін^[2]. У 1992 році Олександр Шпаков залишив «Динамо» та переїхав до ОАЕ і групу за два роки до випуску прийняв Олександр Лисенко, який її і випустив.

1993 року потрапив до структури «Динамо», проте грав лише за «Динамо-2» у Першій лізі, де більшість часу був основним воротарем команди.

Влітку 1997 року, наприкінці чемпіонату, коли за три тури до кінця «біло-сині» оформили чемпіонство, тренер головної команди Валерій Лобановський дав шанс молодим гравцям проявити себе і 15 червня 1997 року Кернозенко дебютував у складі «Динамо» в виїзному матчі чемпіонату з «Металургом» у Запоріжжі. Гра завершилася без забитих м'ячів, а В'ячеслав провів на полі весь матч.

З того часу Кернозенко став дублером Олександра Шовковського, але здебільшого продовжував виступати за другу команду. По-справжньому гравцем основної команди Кернозенко став лише один раз, коли 2000 року Шовковський зазнав травми коліна. Завдяки цьому Кернозенко в сезоні 1999/00 зіграв за основну команду 15 матчів у чемпіонаті і 3 в Кубку України, проте після відновлення Олександра знову втратив місце в основі.

Незважаючи на нестабільні виступи за киян, Кернозенко за цей час виграв чотири чемпіонські титули, а також тричі ставав володарем Кубку України. А у складі другої команди тричі ставав переможцем Першої ліги.

Влітку 2001 року, по закінченню чемпіонату, першу команду «Динамо» відправили у відпустку, але Кернозенко ще залишився і провів пару ігор за другу команду. Після цього відбулася розмова з Ігорем Суркісом, який запропонував перейти воротарю в київський ЦСКА. В'ячеслав приїхав на базу ЦСКА, переговорив з головним тренером команди Володимиром Безсоновим і з наступного дня приступив до заняттям у новій команді, за яку став грати на правах оренди. В зворотньому боці зі складу «армійців» перейшов Віталій Рева, який наприкінці того чемпіонату дуже добре проявив себе у грі з «Шахтарем» та залишивши свої ворота сухими. При цьому якби ЦСКА не відібрало очки у «гірників», то чемпіонського титулу у «Динамо» тоді й не було б.

Конкурентами Кернозенка в новому клубі стали Павло Блажаев, Роман Байрашевський та Микола Збарах, але В'ячеслав легко виграв у них конкуренцію, відігравши всі ігри без замін включаючи чемпіонат, кубок та єврокубки. У грудні 2001 року зміна — ЦСКА трансформувалося в «Арсенал» і Кернозенко став воротарем «канонірів».

У липні 2002 року команду очолив В'ячеслав Грозний, який відразу провів у команді кадрову чистку і з торішнього «Арсеналу» лишилося тільки кілька футболістів, в тому числі і Кернозенко, який підписав з клубом повноцінний контракт. В тому сезоні «Арсенал» з В'ячеславом у воротах протягом всього чемпіонату боровся за потрапляння в єврокубки, але програвши в останньому турі в Донецьку «Шахтарю», «каноніри» дозволили конкурентам — донецькому «Металургу» та «Дніпру» обійти киян.

Проте наступний чемпіонат команда розпочала вкрай невдало. У першому турі «каконіри» програли дебютанту — кіровоградській «Зірці». А у перших 5-ти матчах кияни 4 програли та виграли лише в дербі з «Оболонню». В перерві матчу 5 туру проти донецького «Металурга», який кияни на той момент програвали 0:2, у Кернозенка відбувся конфлікт з Грозним, через що В'ячеслав перестав бути основним воротарем. Після тієї гри у воротах «Арсеналу» почав грати Ігор Бажан, а Кернозенко був змушений навіть провести кілька матчів за друголіговий «Арсенал-2», куди сам попросився, аби не лишатись без ігрової практики^[3].

Не маючи ігрової практики, на початку 2004 року перебрався до дніпропетровського «Дніпра», де відразу виграв конкуренцію у досвідченого Миколи Медіна. Команда регулярно боролася за високі місця в чемпіонаті, виступала в єврокубках, а Кернозенка з «Дніпра» часто викликали до складу збірної України^[4].

У сезоні 2005/06 В'ячеслав отримав травму, і змушений був пропустити половину матчів^[5]. Відновившись від травми, Кернозенко знову став основним воротарем «Дніпра», і стабільно грав аж до сезону 2008/09.

10 серпня 2009 року перейшов на правах оренди до криворізького «Кривбасу», де провів пів року. На початку 2010 року новий тренер команди Юрій Максимов заявив, що не розраховує на воротаря^[6]. 1 січня 2010 року у гравця завершився контракт з дніпропетровським «Дніпром» і з того часу він став вільним агентом^[7]. Згодом перебував на перегляді в одному клубі, але отримав травму і вирішив завершити ігрову кар'єру та готуватися до тренерської роботи^[8].

1994 року виступав за юнацьку збірну України U-18^[9].

У 1996—1997 роках залучався до складу молодіжної збірної України, провівши за неї 8 ігор, в яких пропустив 4 м'ячі.

З 1997 року викликався до національної збірної України, проте на поле довгий час не виходив. Лише 31 травня 2000 року дебютував у складі національної збірної в товариському матчі проти збірної Англії на «Вемблі». В'ячеслав провів на полі 85 хвилин і пропустив два голи, після чого був змінений на Максима Левицького.

2 вересня 2000 року вдруге вийшов у футболці збірної у матчі кваліфікації на ЧС-2002 проти збірної Польщі. За рахунку 1:1 Кернозенко припустився помилки, дозволивши Еммануелю Олісадебе вивести «кадру» вперед. На 57-й хвилині В'ячеслав парирував пенальті від Анджея Юсковяк, але за рахунку 1:3 це не мало жодного значення і Кернозенко надовго втратив місце у воротах збірної.

Наступний виклик Кернозенка до складу збірної надійшов 2005 року, а матч провів лише влітку 2006 року проти збірної Азербайджану, а навесні 2008 року зіграв ще два останні матчі за збірну. Всього провів за національну збірну 5 ігор, пропустивши 8 м'ячів.

Невдовзі по завершенні ігрової кар'єри, навесні 2010 року, розпочав тренерську роботу, працюючи у київській ДЮФШ «Динамо» ім. Валерія Лобановського з молодими воротарями^[10].

Влітку 2011 року переїхав до Казахстану, де як тренер воротарів увійшов до тренерського штабу клубу «Восток» з Усть-Каменогорська^[11].

У червні 2012 року Кернозенко був призначений асистентом тренера по роботі з воротарями у «Севастополі»^[12].

У серпні 2014 року став тренером воротарів команди U-19 «Дніпра» ^[13], а у серпні 2016 року очолив цю команду ^[14].

Влітку 2017 року обійняв посаду тренера воротарів у ковалівському «Колосі»^[15].

У 2019 році, працюючи в штабі головного тренера збірної України до 20 років Олександра Петракова, став переможцем молодіжного чемпіонату світу. За перемогу в турнірі отримав звання Заслуженого працівника фізичної культури і спорту України^[16]. У серпні 2021 року, коли Петраков став в.о. головного тренера національної збірної, Кернозенко став його асистентом і там^[17].

 Статистика матчів і голів за збірну —  Україна

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи	Примітки
31/05/2000	Лондон	Англія	2 – 0	Україна	товариський матч	-2	85'
2/09/2000	Київ	Україна	1 – 3	Польща	Відбір до ЧС 2002	-3
15/08/2006	Київ	Україна	6 – 0	Азербайджан	товариський матч	0
26/03/2008	Київ	Україна	2 – 0	Сербія	товариський матч	0
24/05/2008	Роттердам	Нідерланди	3 – 0	Україна	товариський матч	-3
Усього		Матчів	5		Голів	-8

Досягнення

[ред. | ред. код]

Клубні

[ред. | ред. код]

• Чемпіон України (4) : 1996/1997, 1997/1998, 1998/1999, 1999/2000
• Бронзовий призер чемпіонату України (1) : 2003/2004
• Володар Кубка України (3) : 1997/1998, 1998/1999, 1999/2000
• Фіналіст Кубка України (1) : 2003/2004
• Переможець Першої ліги: 1998/99, 1999/2000 та 2000/01

Індивідуальні

[ред. | ред. код]

• Воротар року в Україні: 2007
• В списку 33 найкращих футболістів в України: № 1 (2007), № 2 (2004), № 3 (2006)
• Член клубу Євгена Рудакова: 113 матчів без пропущених м'ячів

Нагороди

[ред. | ред. код]

• Почесне звання Заслужений працівник фізичної культури і спорту України (2019)^[18]
• Майстер спорту України: 1996
• Майстер спорту України міжнародного класу: 2005
• Медаль «За працю і звитягу»: 2006^[19]

Примітки

[ред. | ред. код]

1. ↑ Як Кернозенка на Кубу не пустили. [Архівовано 27 Вересня 2013 у Wayback Machine.] — газета Сегодня, № 35 (1977) за 15.02.2005 (рос.)
2. ↑ КАК КЕРНОЗЕНКО НЕ ПУСТИЛИ НА КУБУ. Архів оригіналу за 27 Вересня 2013. Процитовано 19 Серпня 2009.
3. ↑ Вячеслав КЕРНОЗЕНКО: «По-настоящему чемпионом я становился всего лишь раз». Архів оригіналу за 28 Вересня 2013. Процитовано 24 Вересня 2013.
4. ↑ http://football.sport.ua/news/141495. Архів оригіналу за 27 Вересня 2013. Процитовано 24 Вересня 2013.
5. ↑ Вячеслав Кернозенко — лучший вратарь августа. Архів оригіналу за 28 Вересня 2013. Процитовано 24 Вересня 2013.
6. ↑ Кернозенко возвращается в «Динамо». Архів оригіналу за 27 Вересня 2013. Процитовано 24 Вересня 2013.
7. ↑ Вячеслав Кернозенко: «Пока никому не нужен» [Архівовано 21 Лютого 2010 у Wayback Machine.] — інтерв'ю гравця, лютий 2010. (рос.)
8. ↑ Вячеслав Кернозенко: «У Грозного собрать команду за три недели — не вопрос» [Архівовано 17 Травня 2010 у Wayback Machine.] — інтерв'ю В. Кернозенка, травень 2010. (рос.)
9. ↑ Голи Шевченка і Зеєдорфа, загублений багаж, епопея із гімном: Україна – Нідерланди у Львові, як це було у 1994-му. Архів оригіналу за 23 Квітня 2020. Процитовано 22 Січня 2020.
10. ↑ Кернозенко повертається до «Динамо» [Архівовано 7 Травня 2010 у Wayback Machine.], новини офіційного сайту «Динамо» (Київ), 3 травня 2010 року.
11. ↑ Кернозенко знайшов роботу в Казахстані [Архівовано 7 Березня 2016 у Wayback Machine.], новини на champion.com.ua, 28 червня 2011 року.
12. ↑ Кернозенко вошёл в тренерский штаб «Севастополя». Архів оригіналу за 27 Вересня 2013. Процитовано 24 Вересня 2013.
13. ↑ Кернозенко возвращается в Днепр. fcdnipro.com. Архів оригіналу за 20 Вересня 2016. Процитовано 15 вересня 2016.
14. ↑ 06.08.2016. Черноморец U-19 — Днепр U-19 — 2:3 | ЗОЛОТОЙ ТАЛАНТ. goldtalant.com.ua. Архів оригіналу за 16 Вересня 2016. Процитовано 15 вересня 2016.
15. ↑ Официально: Вячеслав Кернозенко - тренер вратарей "Колоса". Footboom.com (рос.). Архів оригіналу за 29 Серпня 2021. Процитовано 29 серпня 2021.
16. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА України № 521/2019 про відзначення державними нагородами України членів молодіжної збірної команди України U-20 з футболу. Архів оригіналу за 16 Липня 2019. Процитовано 17 Липня 2019.
17. ↑ Футбол: став відомий тренерський штаб збірної України. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 29 Серпня 2021. Процитовано 29 серпня 2021.
18. ↑ Указ Президента України від 15 липня 2019 року № 521/2019 «Про відзначення державними нагородами України членів молодіжної збірної команди України U-20 з футболу»
19. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 697/2006 — Офіційне представництво Президента України. Архів оригіналу за 19 Червня 2017. Процитовано 7 Листопада 2016.

Література

[ред. | ред. код]

• Хохлюк В. Вратари. — Луганськ : «Максим», 2012. — ISBN 978-966-158-934-3.

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: В'ячеслав Кернозенко

• Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
• Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
• Кернозенко В'ячеслав Сергійович на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Кернозенко В'ячеслав Сергійович на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Статистика виступів гравця на сайті allplayers.in.ua