Городня
Герб Городні
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Чернігівська область
Район	Чернігівський район
Тер. громада	Городнянська міська громада
Засноване	середина 16 століття
Статус міста	від 1957 року
Населення	▼11 506 (01.01.2022)
- повне	▼11 506 (01.01.2022)
Площа	12,2 км²
Поштові індекси	15100
Телефонний код	+380-4645
Координати	51°53′35″ пн. ш. 31°35′41″ сх. д. / 51.89306° пн. ш. 31.59472° сх. д. / 51.89306; 31.59472
Висота над рівнем моря	137 м
Водойма	р. Чибриж
Назва мешканців	городня́нець, городня́нка, городня́нці
День міста	23 вересня
Відстань
Найближча залізнична станція	Городня
До станції	4 км
До обл./респ. центру
- автошляхами	56 км
До Києва
- автошляхами	196 км
Міська влада
Адреса	15100, Чернігівська обл,Чернігівський р-н, м. Городня, вул. Троїцька, 13
Вебсторінка	Городнянська міськрада
Городня у Вікісховищі Мапа Городня Городня

Городня́ (МФА: [ɦɔrɔdʲˈnʲa] ( прослухати)) — місто в Україні, у Чернігівському районі Чернігівської області. Статус міста з 1957 року.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р від 12 червня 2020 року «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Городнянської міської громади і є її адміністративним центром.^[1]

Існує кілька версій щодо походження назви міста. Дехто вважає, що місто отримало свою назву від однойменної річки. Інші ж схиляються до версії, згідно якої в основі назви лежить давньоруське слово «городня», у яке вкладено конкретний зміст — «загороджене місце, огорожа». До останніх, зокрема, схиляється і чернігівський журналіст та краєзнавець Володимир Сапон. Також існують місцеві легенди стосовно появи назви Городні, втім, вони не мають правдивого історичного підґрунтя.

Місто розташоване на півночі України, на берегах річки Чибриж. Площа міста становить 12,2 км²^[2]. Густота населення — 1006 осіб/км². Городня знаходиться біля перетину кордонів трьох держав: України, Росії та Білорусі. На сьогодні через місто проходять міжнародні автомобільний та залізничний шляхи. Рельєф міста рівнинний. Клімат помірно-континентальний, із м'якою зимою й теплим літом. Взимку в Городні утворюється сніговий покрив. Екологічна ситуація в місті сприятлива завдяки низькому рівню розвитку промисловості та малій інтенсивності руху автомобільного транспорту.

Поселення Городня відоме з часів Київської Русі дотатарського періоду. У 14 столітті занепало. Територія увійшла до складу Великого князівства Литовського. 1503 року ці землі захопила Московська держава. У писемних джерелах Городня вперше згадується в 1552 році як місто Московії, коли разом з іншими московитами тут мобілізували людей на війну проти Татарстану — у так званий Казанський похід разом із стародубцями йшли «рос. боярские дети Городни и Мощенки».

З 1618 року Городня повертається до складу українських воєводств Речі Посполитої. Відновлюють занепале місто шляхтичі Хвощі. У час створення Польщею Чернігівського воєводства (1635 р.) Городня стає містечком і центром Городнянського округу.

З 1649 перебуває у складі Гетьманщини. Городнянці брали активну участь у повстаннях та визвольній війні українського народу під проводом Богдана Хмельницького. Тоді ж містечко входило до Седнівської сотні Чернігівського полку. З 1705 року^[3]Городня — сотенний центр Чернігівського полку. До Городнянської сотні входили 55 населених пунктів.

У радянський час був поширений імперський міф — начебто 29 червня 1709 року Петро I після перемоги над українською гетьманською армією (у складі московської армії перебувала більшість козаків Чернігівського полку, про що є згадки в послужних списках 1724 року) саме в Городні святкував свій День ангела. Місто начебто отримало у подарунок від нього три чавунні гармати, які нині стоять на постаменті як пам'ятка архітектури й є одним із символів міста. Насправді ні московський цар у Городні не був, ні гармат не дарував^[4]

У 1732 році завдяки благодійницьким внескам купця Першої гільдії, міського голови Писарева Павла Миколайовича в центрі Городні збудована церква святої Трійці. Ця перлина зодчества зруйнована російсько-більшовицькою владою. Його стараннями також збудовано нинішнє приміщення міської ради та місцевого музею.

У 1764 році в Городні мешкало 125 сімей козаків, 185 сімей міщан і селян, а також понад 300 євреїв, в основному ремісників і купців.

У 1782 році в Гетьманщині незаконно скасований полковий адміністративний устрій і утворено 5 російських намісництв, у тому числі й Чернігівське. Намісництва, а потім і губернії ділилися на повіти. У цьому році Городня стала адміністративним центром (повітовим містом) одного з найбільших повітів Чернігівщини — Городнянського. Пізніше, у 1783 році, повітове місто одержало різні вигоди і привілеї.

У 1785 році місто наділили магдебурзьким правом.

У 18 столітті у Городні споруджено три церкви. У 1814 засновано дворянське училище (з 1913 — Городнянське вище початкове училище).

У 1859 році в повітовому місті Городнянського повіту Чернігівської губернії, мешкала 4 081 особа (2 018 чоловічої статі та 2 063 — жіночої), налічувалось 291 дворове господарство, існували 2 православні церкви, єврейська молитовна школа, повітове та приходське училища, лікарня, поштова станція, 3 заводи: шкіряний і 2 цегельних, відбувались базари та 4 ярмарки на рік^[5].

Важливу роль для пожвавлення економіки й торгівлі в Городні мало прокладення Лібаво-Роменської залізниці (1873), а згодом відкриття в Городні банку.

Наприкінці 19 століття на кошти грузинського князя Іліодора Орбеліані споруджений «Народний дім», у якому аматори показували спектаклі, потім створювався кінематограф. Будівля збереглася до наших днів, з 2013 тут знаходиться дитячо-юнацька спортивна школа.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4310 осіб (2167 чоловічої статі та 2143 — жіночої), з яких 2966 — православної віри, 1249 — юдейської^[6].

Під час Першої світової війни та створення УНР Городня стала епіцентром історичних подій. У місті формувалися загони Червоної армії Миколи Щорса, Василя Боженка, Миколи Кропив'янського. Біля Городні діяли повстанці отаманів Івана Галаки, Добровечора, Ющенка, Бусла.

У 1919 році в приміщенні Городнянської жіночої гімназії (тепер школа № 2) містилося більшовицьке керівництво Чернігівської губернії під керівництвом Юрія Коцюбинського та Євгенії Бош.

У 1923 році повіти ліквідовані, Городня стала центром району.

Місто постраждало під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років, встановлено імена щонайменше 8 жертв-жителів міста^[7]. Для придушення повстання селян у Городню з Гомеля викликані регулярні війська, адже воно охопило 4 райони. 17 червня 1931 повстанці під керівництвом Якима Рябченка (в минулому начальник повітової міліції УНР) біля Городні зазнали поразки і 174 учасників повстання було репресовано^[8][9].

У 1941—1943 роках місто окуповане німцями. Під час Другої світової війни загинуло 8 425 жителів Городні та району. Трьом городнянцям: О. Жижкуну, Б. Калачу, Й. Юфи — присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Радянські війська вибили нацистів з Городні 24 вересня 1943 року.

З 1957 року Городня отримала статус міста.

У 1989 році в Городні почалося виробництво кольорових телевізорів «Агат». Це був єдиний районний центр на терені СРСР, у якому випускалася така високотехнологічна на той час продукція.

У Городні тривалий час розміщувався 703 навчальний авіаційний полк Чернігівського вищого авіаційного училища льотчиків, який мав добре оснащення: аеродром, полігон, сучасні класи, тренажери. Тут стали на крило тисячі висококласних льотчиків, серед яких десять майбутніх космонавтів.

Із проголошенням незалежності України, у 1991 році, Городня знову стала прикордонним містом. У місті активно діяли осередки УРП, Народного Руху та «Зеленого світу».

18 листопада 2014 року активісти громадської організації «Грім» та Чернігівської обласної самооборони звалили пам'ятник Леніну на Соборній площі у центрі міста.

11 липня 2015 року архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій звершив освячення новозбудованого малого храму парафії святителя Василія Великого^[10].

24.02.2022 війська РФ увійшли до міста, наступні дні численні колони проходили через Городню в напрямку Чернігова.

26.02.2022 силами ЗСУ було завдано удару по колоні російської техніки, локалізованої на південному заході міста поблизу лісгоспу.

З 29.03.2022 російські війська почали відступати з Чернігівської області, 1 квітня вони остаточно покинули Городню, залишивши техніку.

У 1989 році населення міста складало 15092 особи^[11]. Надалі ситуація почала погіршуватися. Згідно з останнім переписом населення, у 2001 році у місті було 13987 жителів. Станом на 01.01.2016 року налічувалося вже 12235 осіб, серед них 5470 чоловіків та 6765 жінок. У 2017 році динаміка стабілізувалась і навіть демонструє позитивну тенденцію — станом на 01.04.2017 року чисельність населення збільшилася до 12282 чоловік.

Станом на 1 січня 2022 року населення складало 11506 осіб.^[12]

Населення міста моноетнічне, проте так було не завжди — у минулі століття, окрім українців, значна кількість мешканців була єврейського походження. Перепис населення у 2001 році продемонстрував такий національний розподіл населення:

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року^[13]:

У місті діють такі підприємства^[14]:

• ЗАТ «Городнянський маслозавод» — виготовляє вершкове масло, чеддер, пастеризоване молоко
• ЗАТ «Городнянський комбікормовий завод» — займається виробництвом високоякісних кормів
• ВАТ «Городнянський механічний завод» — випускає кабельні барабани, обозні вироби, пиломатеріали
• Городнянське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство «ГОРОДНЯРАЙАГРОЛІСГОСП» — виробляє обрізні та необрізні пиломатеріали, площа лісового фонду 12,3 тис. га
• ДП «Городнянське лісове господарство» — площа лісового фонду 34,4 тис. га
• Городнянське виробничо-торговельне об'єднання — випускає хліб та хлібобулочні вироби, макаронні вироби, безалкогольні напої
• ТОВ «Рескі Хрипівка» — виробництво довгого та короткого льоноволокна
• Райкоопзаготпром городнянської райспоживспілки — заготівля сільгосппродукції, лікарських рослин, вторинної сировини, організація торгівлі на місцевому ринку

Також діє ряд підприємств малого та мікробізнесу. Велика кількість населення зайнята в бюджетній сфері.^[15]

• Черемошне (заказник)
• Городнянський парк
• Сквер Городнянський (пам'ятка природи)

Основним засобом пересування городнянців, нарівні з авто, є велосипед, тому майже кожна крамниця, кав'ярня й інші заклади в місті мають велопарковки.

Неподалік від міста розташовувалася тренувальна авіаційна база. Зараз аеродром не працює, частина його терену здається в оренду приватним підприємцям. Піщано-щебневу суміш з аеродрому використовують для підсипки ґрунтових вулиць^[16].

У Городні активізується процес уніфікації освіти й адаптації вітчизняної освітньої системи до європейської.

До системи освіти міста входять наступні навчальні заклади: гімназія, ЗОШ I—III ст. № 2, 2 школи-інтернати, Будинок дітей та юнацтва, дитячо–юнацька спортивна школа, станція юних техніків. Є також 2 дошкільних заклади^[17].

Медицина та оздоровча сфера представлені районною лікарнею^[18], госпіталем, психоневрологічним диспансером, дитячим санаторієм «Полісяночка»^[19], міським стадіоном.

На території міста функціонують секції з різних видів спорту: волейболу, футболу, легкої атлетики, лижного спорту та ін. Відкрилася нова секція з боксу, яка успішно розвивається і приносить місту нові нагороди. Футбол представлений двома міськими командами «Юність» та «Легіон» на районному рівні та ФК «Городня» на обласному.

У місті є Городнянська школа мистецтв імені Лідії Кондрашевської, будинок культури, який має крісельні зали на 800 та 200 місць^[20], бібліотека, школа танців, спортивна школа, станція юних техніків, спортивні секції, історико-краєзнавчий музей^[21], клуби, німецький культурний центр «Взаємодія».

Щосуботи виходить районна газета «Новини Городнянщини». В Інтернеті функціонують сторінки місцевих органів влади, громадських проектів та організацій.

• Арінштейн Ганна Йосипівна — селекціонер, генетик.
• Байдак Алла Євгенівна — народна майстриня, член НСМНМУ.
• Бірюк Лев Васильович — український політик.
• Волкович Анна Маркіянівна (Агейкіна) — лікарка, громадський діяч, організатор створення осередків Всеросійської Селянської спілки в Кобеляцькому повіті Полтавської губернії.
• Волкович Микола Маркіянович — учений-хірург, академік ВУАН (з 1928 року)
• Дусь Сергій Васильович (1991—2014) — сержант Збройних сил України, учасник війни на сході України.
• Жижкун Олексій Петрович — гвардії лейтенант, Герой Радянського Союзу
• Калач Борис Пилипович — партизан, Герой Радянського Союзу
• Кацнельсон Абрам Ісакович — український поет, літературознавець, перекладач єврейського походження
• Лопухов Олександр Михайлович — український художник. Оформив видання творів поета XIX століття Івана Манжури
• Маригодов Костянтин Лукич — російський поет.
• Намись Данило Ігорович (2004—2023) — старший солдат збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Нітченко Роман Федорович (1989—2014) — старший солдат Збройних сил України, учасник війни на сході України.
• Орбеліані Іліодор Миколайович — грузинський князь; меценат, керівник і режисер театру у Городні наприкінці XIX — початку XX ст.
• Перцовський Абрам Самійлович (1897—1970) — лікар-хірург; учасник Другої світової війни.
• Пиниця Петро Іванович — поет, лауреат Міжнародної літературної премії імені Миколи Гоголя «Тріумф» та Міжнародної літературної премії «Сад божественних пісень» імені Григорія Сковороди
• Ремболович Іван Семенович — сотник Армії УНР, воїн дивізії СС «Галичина», воїн УПА
• Ротозій Дмитро Віталійович (1993—2014) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Савицький Дмитро Васильович — архітектор часів Російської імперії.
• Стебун Ілля Ісаакович (справжнє прізвище Кацнельсон) — літературознавець, критик і педагог.
• Степанець Павло Миколайович — український футболіст.
• Юфа Йосип Семенович — гвардії полковник, Герой Радянського Союзу.
• Гончарук Олексій Валерійович — прем'єр-міністр України з 29 серпня 2019 року^[22] по 4 березня 2020 року. Наймолодший керівник уряду в історії сучасної України^[23].

• Городня і Городнянський повіт є одним із перших центрів, де вирощували картоплю в Україні.^[24]

• Йихві, Естонія

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Чернігівська область)

• Л. М. Якубенко. Городня [Архівовано 31 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Horodnia, miasto // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 138. (пол.).— S. 138. (пол.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Городня

• Неофіційний сайт міста Городня, форум Городні [Архівовано 14 листопада 2020 у Wayback Machine.]
• ГОРОДНЯ. Офіційний вебсайт управління культури і туризму Чернігівської облдержадміністрації [Архівовано 17 червня 2008 у Wayback Machine.]
• Картка на сайті ВРУ^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• З історії Городнянської чоловічої гімназії