Микола Маркіянович Волкович
Народився	27 листопада (9 грудня) 1858[1] Городня, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер	11 липня 1928(1928-07-11) (69 років) Київ, Українська СРР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Країна	Російська імперія, СРСР
Діяльність	хірург
Alma mater	Київський університет
Галузь	патофізіологія, оториноларингологія
Заклад	КНУ імені Тараса Шевченка
Вчителі	Караваєв Володимир Опанасович
Членство	НАНУ

Мико́ла Маркія́нович Волко́вич (27 листопада (9 грудня) 1858, Городня, Чернігівська губернія — 11 липня 1928(1928-07-11), Київ) — український хірург та науковець, академік ВУАН (з 1928 року), учень В. О. Караваєва та Ф. К. Борнгаупта.

Народився 27 листопада (9 грудня) 1858 року в місті Городні Чернігівської губернії (тепер районний центр Чернігівської області). Мав сестру Анну та брата. Початкову освіту здобував у Городнянському трикласному училищі, трохи згодом продовжує навчання у Чернігівській гімназії.

У 1882 році закінчив медичний факультет Київського університету і був залишений при госпітальній хірургічній клініці.

Першим в Україні об'єднав отіатрію й ларингологію в єдину клінічну дисципліну. Відкрив і вивчив збудника риносклероми (1888), який увійшов у літературу під назвою палички Волковича-Фріша.

У 1888^[2] році захистив докторську дисертацію на тему «Риносклерома съ клинической, патологоанатомической и бактеріологической стороны». Повернувшись із зарубіжного відрядження був обраний приват-доцентом медичного факультету Київського університету св. Володимира, де почав викладати десмургію з вченням про переломи і вивихи, діагностику хірургічних захворювань, а також захворювання вуха, горла, носа.

У 1893 році був призначений завідувачем хірургічного відділення Олександрівської лікарні. В 1903 році обраний професором госпітальної хірургічної клініки. З 1911 по 1922 рік він очолював кафедру факультетської хірургії.

У 1898 році незалежно від американського хірурга Мак-Бурнея став застосовувати при операції апендициту косий фізіологічний розріз передньої черевної стінки, відомий сьогодні в літературі під назвою Волковича-Дяконова. Він першим у 1894 році запропонував і виконав ламінектомію.

Великого поширення серед травматологів здобула запропонована ним шина для імобілізації при переломах плечових кісток. З 1908 року та до кінця свого життя, Волкович М. М. організатор та незмінний голова Товариства хірургів Києва.

Помер 11 липня 1928 року. Похований в Києві на Байковому цвинтарі (ділянка № 2).

• Його ім'ям було названо вулицю у Городні та місті Чернігові.
• 19 вересня 2024 року Київська міська рада перейменувала вулицю Івана Тургенєва на вулицю Миколи Волковича.^[3]

М. М. Волкович — автор близько 100 наукових праць з різних питань хірургії, травматології, ортопедії, отоларингології, нейрохірургії, урології. Серед них:

• «Das Rhinosklerom» // Arch. klin. Chir., Berlin, 1889, pp. 356–418
• «Об особой форме поражения крупных сосудов конечностей как одной из причин так называемой самопроизвольной гангрены» (1890)
• «К хирургии и патологии желчнокаменной болезни» (1909)
• «Аппендицит, желчнокаменная болезнь и туберкулезный перитонит» (Київ, 1926)
• «Повреждения костей и суставов» (Київ, 1928)

• Волкович Микола Маркіянович // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Кнопов М. Ш., Тарануха В. К. — «Профессор Н. М. Волкович» // Хирургия, 2008, № 12, с. 80-82^{[недоступне посилання з квітня 2019]}