| Ростислав Глувко | |
|---|---|
| Ростислав Олександрович Глувко | |
| Народився | 8 травня 1927 Сураж, Шумський район, Тернопільська область, СРСР |
| Помер | 4 березня 1990 (62 роки) Лондон, Велика Британія |
| Поховання | Туницький цвинтарd |
| Громадянство | .svg){kind=small} Велика Британія |
| Діяльність | художник, графік, громадський діяч |
Ростислав Олександрович Глувко (8 травня 1927, с. Сураж[a], нині Тернопільська область — 4 березня 1990, м. Лондон, Велика Британія) — український художник, графік, громадський діяч. Друг Володимира Луціва[1].
Життєпис
Ростислав Глувко народився 8 травня 1927 року в селі Суражі, нині Шумської громади Кременецького району Тернопільської области України. До 1940 року проживав у м. Кременці[2].
1940 року разом з матір'ю висланий до Казахстану. Згодом у 1942-му з польськими військами він виїхав через Іран до Палестини. 1947 року емігрував до Великої Британії. У Лондоні закінчив Гаммерсмітський мистецький коледж (1951, викладачі Л. Андерву, К. Вейт, Г. Райдер). Працював художником-графіком.
Помер 4 березня 1990 року в Лондоні. Згідно із заповітом, у 1991 році його поховали в могилі батька на Туницькому цвинтарі м. Кременця.
Доробок
Творив у техніках темпери, олії, акриліку, акварелі, а також у галузі книжкової графіки. Проілюстрував англомовну книгу «Тисячоліття християнської культури в Україні» (Лондон, 1988). Автор плакатів, поштових листівок, програм та пропам'ятних значків.
Персональні виставки в Лондоні (1980, 1982, 1985), Манчестері (1981), Торонто (Канада, 1985), Детройті (США, 1980). Від 1982 року учасник міжнародних виставок, зокрема Всесвітньої виставки українських митців у Галереї канадсько-українського мистецтва (1982). Посмертні виставки відбулися в Кременецькому краєзнавчому музеї (1997)[3], Національному художньому музеї України (2009, м. Київ)[4][5].
Основні твори:
- композиції — «Автопортрет» (1950), «І. Мазепа. Фантазія» (1976), «Козака несуть» (1978), «Річмонд-парк», «Венеціанська лагуна» (обидва — 1980-ті), «А в тую святую та неділеньку рано» (1981), «Похорон Пантелеймона Куліша» (1981, 1984), «Гамалія» (1984), «Маруся Чурай» (1989);
- ікони — «Спаситель» (1976), «Матір Божа», «Богоматір з Ісусом», триптих «В'їзд до Єрусалиму», «Св. Павло» (усі — 1978), «Борис і Гліб» (1979), «Св. Юрій», «Пантократор» (обидві — 1982), «Хрещення України», «Ісус Христос» (обидві — 1986), «Феодосій Печерський» (1988).
Вшанування пам'яті
2003 року видано книгу спогадів «Memorabilia»[6][7].
2010 року в Кременецькому гуманітарно-педагогічному інституті відкрито кімнату-музей художника, де зберігаються твори, які подарувала його донька Світлана[8].
Зауваги
Примітки
- ↑ Валентина Шпак (22 грудня 2020). Дивитися у майбутнє, шануючи минуле... Свобода.
- ↑ Скакальська, І. Мистецька еліта Волині: відомі постаті // Скакальська, І. Історія України в особах: волинська сторінка міжвоєнного періоду ХХ ст. — Київ : КНТ, 2017. — С. 86.
- ↑ Чернихівський, Г. Представлено вперше // Діалог. — 1997. — 29 берез.
Янусь, Н. Повернення безцінних скарбів // Замок. — 2009. — 30 верес. — С. 3. - ↑ Альта, Л. Перекотиполем він не став… // Урядовий кур'єр. — 2009. — 12 верес. — С. 8—9. — (Про Україну з любов'ю).
- ↑ Рябець, О. Усі ми стали трошки багатшими // День. — 2009. — 5 верес. — С. 2.
- ↑ Чернихівський, Г. Репрезентація «Споминів» Ростислава Глувка // Чернихівський, Г. Портрети пером. — Кременець, 2008. — Кн. 3. — С. 281—285.
- ↑ Чернихівський, Г. Репрезентація «Споминів» Ростислава Глувка // Діалог. — 2003. — 27 верес. — (Щойно з друку).
- ↑ Казьмірук, Н. Акція, освячена Великоднем // Замок. — 2010. — 30 квіт. — С. [1].
Хаймець, О. Відкрито музейну залу Ростислава Глувка // Діалог. — 2010. — 30 квіт. — С. 2.
Циганюк, М. У Кременці діє музейна зала художника Ростислава Глувка // Місто. — 2010. — 28 квіт. — С. 6. — (Світська хроніка).
Джерела
- Чернихівський, Г. І. Глувко Ростислав Олександрович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 5 : Вод — Гн. — С. 677—678. — ISBN 966-02-3355-8.
- Дуда І., Чернихівський, Г. Глувко Ростислав Олександрович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 365. — ISBN 966-528-197-6.
- Глувко Ростислав Олександрович // Мистці Тернопільщини. Частина 1. Образотворче мистецтво: бібліографічний покажчик / департамент культури, релігій та національностей Тернопільської облдержадміністарації, Тернопільська обласна університецька наукова бібліотека; укладач Миськів В.; вступна стаття І. Дуда; керівник проєкту та науковий редактор Вітенко В.; редактор Жовтко Г. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2015. — С. 387—390. — ISBN 978-966-07-2936-0.
- Глувко Ростислав — художник, громадський діяч // «Журавлина книга» : Тернопільська українська західна діаспора : словник імен. — Т., 1999. — Ч. 1 : А — Ї. — С. 136.
- Попович, В. Українські мистці у Західній Європі після 1945 року // Мистецтво української діаспори : Повернуті імена : [збірник]. — К., 1998. — Вип. 1. — С. 120.
- Rostyslav Hluvko. Ростислав Глувко // Ukrainian Artists International Exhibit = Світова виставка українських мистців = L`exposition internationale des artistes ukrainiens : catalogue = каталог. — Toronto, 1982. — P. 30.
- Чернихівський, Г. Митець світової слави Ростислав Глувко // Тернопілля'97 : реґіон. річник. — Т., 1997. — С. 422—424. — (Під мистецькі знамена).
- Чернихівський, Г. Митець світової слави // Портрети пером : статті, есе, рецензії. — Кременець; Т., 2001. — С. 232—237.
- Янчук, Ю. Особливості графічного мистецтва Ростислава Глувка // Наукові записки. Серія: Мистецтвознавство / Терноп. нац. пед. ун-т ім. В. Гнатюка. — Т., 2011. — № 1. — С. 179—183.
- Янчук, Ю. Особливості графічного мистецтва Ростислава Глувка // Народознавчі зошити. — 2013. — № 3. — С. 554—557.
- Брик, А. Усі ми стали трішки багатшими // Свобода. — 2010. — 28 квіт. — С. 7. — (Запізніле повернення).
- Мистець-земляк повернувся до Кременця // Свобода. — 1997. — 29 трав.
- Ростислав Глувко — іконописець, ілюстратор, графік // Культура і життя. — 2009. — 4 верес. — С. 8. — (Спадщина).
- Слідзинська, Л. Я в Україну повернусь // Діалог. — 2010. — 24 верес. — С. 10. — (Нашого цвіту…).
- Степовик, Д. Благословенний пензель // Культура і життя. — 2007. — 24 жовт. — С. 3.
- Степовик, Д. Глувко неповторно прославив святих // Слово Просвіти. — 2009. — 17—23 верес. — С. 7. — (Духовний простір).
- Улянюк, Н. Барви таланту Ростислава Глувка // Діалог. — 2010. — 19 берез. — С. 4. — (Вісті із Кременецького краєзнавчого музею).
- Фарина, І. «Венеціанська лагуна» художника з Кременця // Свобода. — 2007. — 15 верес. — С. 8. — (Нашого цвіту — по всьому світу).
- Чернихівський, Г. Митець світової слави // Діалог. — 1997. — 10, 17, 24 трав.
- Чернихівський, Г. «…Як майстри стародавніх часів» // Культура і життя. — 1997. — 14 трав. — С. 4.
- Шпак, В. Він присвятив себе мистецтву // Слово Просвіти. — 2007. — 20—26 груд. — С. 8—9. — (Постаті).
- Янусь, Н. Ростислав Глувко: повернувся, щоб залишитися… // Замок. — 2010. — 30 квіт. — С. [1].
- Янчук, Ю. Він присвятив себе живопису та іконопису // Діалог. — 2007. — 15 верес. — С. 4. — (Дзвінкі імена).
- Янчук, Ю. Мудрість віків і незламна любов до ріднокраю — у художніх полотнах Ростислава Глувка // Діалог. — 2010. — 5 лют. — С. 9. — (Родом із мистецтва).
- Яців, Р. Малярський континент Ростислава Глувка // Образотворче мистецтво. — 2009—2010. — № 4/1. — С. 148—151.
Посилання
- Глувко Ростислав. Галерея мистецтв.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |