Луців Володимир Гаврилович
Основна інформація
Дата народження	5 червня 1929(1929-06-05)
Місце народження	Надвірна, Надвірнянський повіт, Станіславівське воєводство, Друга Річ Посполита
Дата смерті	7 вересня 2019(2019-09-07) (90 років)
Місце смерті	Лондон Велика Британія
Поховання	Надвірна, новий цвинтар
Роки активності	1929 - 2019
Громадянство	Велика Британія
Національність	українець
Професія	музикант, співак.
Освіта	коледж святої Трійці (Лондон), консерваторії Святої Цецилії (Рим)
Співацький голос	тенор
Інструменти	бандура
Псевдоніми	Тіно Вальді
Нагороди
Премії	Міжнародна премія імені Володимира Винниченка (1993)

Володимир Гаврилович Луців (05 червня 1929, Надвірна, Надвірнянський повіт, Станіславівське воєводство, Друга Річ Посполита— 07 вересня 2019, Лондон, Велика Британія) — український бандурист, концертний співак-тенор, виконавець дум та автор статей про бандуру.

Народився 25 червня 1929 року в родині Гавриїла і Юлії Луцівих у м. Надвірна на Прикарпатті. Наприкінці Другої світової війни потрапив на примусові роботи до Німеччини, де закінчив українську гімназію та вступив до Капелі бандуристів ім. М. Леонтовича під керівництвом Григорія Назаренка у м. Гослар.

У  1948 році переїхав до Великобританії. Спочатку працював на текстильній фабриці у Брадфорд. Почав брати лекції співу у співака-баритона Гаррі Горнера. У 1950 році відбулася постановка «Наталки Полтавки» Івана Котляревського, в якій грав роль Петра. У вересні 195р. переїхав до Лондону та вступає до Лондонської консерваторії «Трініті Коледж оф Мюзик». Паралельно з навчанням співак успішно дебютував в опері Д. Пуччіні «Богема», брав участь у концертах на запрошення Союзу українців у Великій Британії. ^[1]

У 1952 році за сприяння архієпископа Івана Бучка співак поїхав навчатися в Італію, в Музичну консерваторію Св. Кекелії у Римі до вокального класу професора Гелени Д’Амброзіо. Під час навчання відбулася переорієнтація з баритонового на теноровий діапазон. У цей період за сприяння Союзу Українців у Великобританії Луців зумів видати дві платівки (45 об./хв).

Від 1958р. мешкав у Лондоні, де продовжив навч. у Г. Захера, виступав як співак і бандурист у концертних залах, на радіо, телебаченні, гастролював у країнах Європи, Північної Америки та в Австралії, виконував українські народні думи та пісні, твори українських композиторів. ^{[2] [3]}

Слава прийшла до Володимира Луціва в 1961 році, коли він презентував Англію на ІІІ Міжнародному європейському пісенному конкурсі у Бельгії (Coupe d’Europe), де в складі англійської команди здобув перше місце. ^[4] З 1980-х років у своїй мистецькій діяльності він переорієнтувався з виконавської на культурно-громадську, відбулися його виступи в ролі імпресаріо, координатора концертів і гастрольних турне українських та зарубіжних колективів.

Організував численні міжнародні турне хорів, танцювальних колективів та окремих виконавців, зокрема, хору «Думка» з США у Європу (1985), «Візантійського хору» Мирослава Антоновича з Голландії в Україну (1990), гастролей ансамблю пісні й танцю МВС України у США (1995), хору «Мрія» Львівської комерційної академії до Великобританії (2004), а також англійських хорів в Україну: жіночого «Вокальні експресії» з м. Гаддерсфілда (2005) та мішаного «Голоси Рідженсі» з м. Челтенгама (2006), хору ім. М. Лисенка з Голландії (2008).

У 1986 році — координатор і відповідальний за музичну підготовку відзначень у Римі 400-річчя єднання Київської митрополії з Апостольським Престолом; у 1986-87 роках — очолював мистецьку комісію підготовчого комітету із святкування 1000-ліття Хрещення Русі-України; у 90-х роках за дорученням Проводу УГКЦ — організатор концертних програм до 100-ліття з дня народження Патріарха Йосифа Сліпого та повернення Блаженнішого Кардинала Любачівського до Львова.

1999 року у Львові видавництво «Дивосвіт» опублікувало його автобіографічну книгу «Від Бистриці до Темзи».

Заснував благодійний культурно-мистецький фонд ім. В. Луціва в Надвірній (2002), який опікується талановитою молоддю Прикарпаття. Фонд заохочує і відзначає талановиту молодь у номінаціях «митець», «науковець», «Громадський діяч» та вручає грошові винагороди переможцям.

На запрошення товариства «Просвіта» 19 травня 2008 року Володимир Луців відвідав місто Кременець. 25 травня побував у Надвірній, де представлено нових кандидатів на іменну премію фонду Володимира Луціва. ^[5]

Помер 7 вересня 2019 року в Лондоні. Поховали у м. Надвірна Івано-Франківської області. ^[6]

• Лауреат премії імені Володимира Винниченка (Київ, 1993).
• Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (2001) за вагомий особистий внесок у піднесення міжнародного авторитету України, зміцнення співробітництва і дружніх зв'язків з історичною Батьківщиною та з нагоди 10-ї річниці незалежності України^[7].
• Грамота від Преосвященного Кир Павла Василика (2004) За особисті заслуги перед УГКЦ та Українською державою і значний внесок в розвиток християнської культури та з нагоди 75-річчя з дня народження
• Орден «За заслуги» ІІ ступеня (17 січня 2008) За вагомий особистий внесок у популяризацію історичних та сучасних надбань України у світі, формування її позитивного міжнародного іміджу та з нагоди Дня Соборності України^[8].
• Орден Святого Миколая Чудотворця (22 червня 2009) За заслуги з відродження та утвердження Помісної Української Православної Церкви

Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.