Географія Еквадору
Географічне положення Еквадору
Географічне положення
Континент	Південна Америка
Регіон	Південна Америка
Координати	2°00′ пд. ш. 77°30′ зх. д. / 2.000° пд. ш. 77.500° зх. д. / -2.000; -77.500
Територія
Площа	283 561 км² (74-те)
• суходіл	97,63 %
• води	2,37 %
Морське узбережжя	2237 км
Державний кордон	2237 км
Рельєф
Тип	гористий (захід, центр), рівнинний (схід)
Найвища точка	гора Чимборасо (6267 м)
Найнижча точка	Тихий океан (0 м)
Клімат
Тип	екваторіальний
Внутрішні води
Найдовша річка	[[_]] ( км)
Найбільше озеро	[[_]] ( км²)
Інше
Природні ресурси	вуглеводні, риба, деревина, гідроенергія
Стихійні лиха	землетруси, зсуви ґрунту, активний вулканізм, повіді, посухи
Екологічні проблеми	знеліснення, ерозія ґрунтів, спустелювання

Еквадор — південноамериканська країна, що знаходиться західному, тихоокеанському узбережжі континенту . Загальна площа країни 283 561 км² (74-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 276 841 км², а на поверхню внутрішніх вод — 6 720 км²^[1]. Площа країни удвічі менша площі території України.

Офіційна назва — Республіка Еквадор, Еквадор (ісп. Republica del Ecuador, Ecuador)^[2]. Назва країни походить від її географічного розташування на екваторі. Назва запропонована 1830 року, коли департамент Кіто виокремився від Великої Колумбії в незалежну державу ^[3].

Еквадор — південноамериканська країна, що межує з двома іншими країнами: на півночі — з Колумбією (спільний кордон — 708 км), на сході і півдні — з Перу (1529 км). Загальна довжина державного кордону — 2237 км^[1]. Еквадор на заході омивається водами Тихого океану^[4]. Загальна довжина морського узбережжя становить 2237 км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя^[5]. Континентальний шельф — 100 морських миль до ізобати 2500 м (стаття 76)^[6][1].

• Крайня північна точка – острів Дарвіна, Галапагоські острови
• Крайня північна точка (материк) – гирло річки Матахе, провінція Есмеральдас
• Крайня південна точка – кордон з Перу, кантон Чінчіпе
• Крайня західна точка – острів Фернандіна, Галапагоські острови
• Крайня західна точка (материк) – півострів Санта-Елена, кантон Салінас
• Крайня східна точка – кордон з Перу, провінція Орельяна

Час у Еквадорі: UTC-5 (-7 годин різниці часу з Києвом)^[7]. Галапагоські острови лежать в годинному поясі UTC-6.

У фізико-географічному відношенні територію Еквадору поділено на 4 райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом:

• Коста (Прибережний регіон).
• Сьєрра (Інтерандіна).
• Орієнте (Амазонас ).
• Галапагоси (Інсулар).

Надра Еквадору багаті на ряд корисних копалин: нафту^[8], природний газ, золото, мідь, уран, вапняк, поліметалічні руди (срібло, цинк, свинець)^[9].

Територія Еквадору характеризується досить підвищеною сейсмічністю. Так, наприклад, 18 березня 2023 року, згідно повідомлення Європейсько-середземноморського сейсмологічного центру біля берегів Еквадору стався землетрус магнітудою 6,9 бала. За даними Центру, поштовхи сталися на глибині 10 км. Місцеві жителі у соціальних мережах опублікували відео руйнувань, кількість постраждалих — уточнюється^[10].

В Еквадорі близько 50 згаслих та діючих вулканів. Серед них найвища вершина Еквадору — згаслий вулкан Чимборасо (6267 м), а також найвищий в світі діючий вулкан Котопахі (5897 м). Також на території країни розмішені вулкан Ільїнса (5248 метрів), Тунгурауа (5023 метри), який вивергається з 1998 року поблизу Баньос-Тунгурагуа, тавулкан Пічинча (4784 метри) над Кіто.

Середня висота території Еквадору — 1117 м; найнижча точка — рівень вод Тихого океану (0 м); найвища точка — гора Чимборасо (6267 м), вона є найвіддаленішою точкою планети від центру Землі^[9].

Територія Еквадору лежить у екваторіальному кліматичному поясі, що на півдні переходить в субекваторіальний, південне узбережжя — в тропічному^[11]. Над більшою частиною території, цілий рік панують екваторіальні повітряні маси. Цілий рік спекотно, сезонні коливання температури незначні, значно менші за добові. превалюють слабкі вітри, цілий рік надмірне зволоження, майже щодня по обіді йдуть дощі, часто зливи з грозами^[12]. На південному узбережжі увесь рік панують тропічні повітряні маси. На формування клімату велике значення має вплив холодної Перуанської течії. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується. Чітко простежуються пасатні вітри з високою відносною вологістю (часті тумани), проте опадів випадає мало. У теплий сезон з морів та океанів часто надходять шторми^[12]. У горах, вище за 3 тис. м високогірні різновиди відповідних кліматичних зон.

Еквадор є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою^[13].

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 424,4 км³^[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 15 тис. км² зрошуваних земель^[1].

Річки країни належать басейнам Тихого (захід) і Атлантичного океанів (схід). Дві головні річкові системи тихоокеанського басейну: Есмеральдас, що несе води на північ, і Гуаяс, що тече на південь і впадає до затоки Гуаякіль. Річки басейну Атлантичного океану є притоками Амазонки та її притоки Мараньйон. Живлення річок Еквадору змішане: дощове, підземне, снігове.

В Еквадорі розташовано 19 Рамсарських водно-болотних угідь, визнаних на міжнародному рівні своєю екологічною, соціальною та кліматичною важливістю. Ці екосистеми відіграють важливу роль у регулюванні водного балансу території, збереженні умов для природних комплексів та життєдіяльності місцевих громад.^[14]

Льодовики Еквадору розташовані в гірських хребтах Західна Кордильєра (чотири льодовика) і Кордильєра Орієнталь (три льодовика)Вершини Еквадору, на яких є льодовики: Антісана, Котопахі, Чімборасо, Каямбе, Ільїнса, Альтар і Каріуайрасо. Льодові масиви формуються на вершинах високих гір, використовуючи вологу з Тихого океану та «вологість з Амазонки». Льодовики Еквадору мають високі показники кількості опадів (6000 мм на рік) в порівнянні з іншими льодовиками в Андах.^[15]

В контексті зміни клімату Еквадор з середини 1950-х років втратив приблизно 50% сніжного покриття льодовиків. Найбільша зміна відбулась з дьодовіком Каріуайрасо, у якого за цей період розтануло 96% його льодовикової поверхні.^[16][17]

Ґрунти Еквадору латеритні та алювіальні зустрічаються на рівнинах, вулканічні та прерійні — в Сьєррі. Рілля становить всього 3,9% (2022 р.) всій площі країни, на багаторічні насадження приходиться 5,5% (2022 р.), пасовища — 12.1% (2022 р.), ліси  —49.8% (2022 р.),а 28,7% території країни не використовується.^[9]Стан земельних ресурсів Еквадору з 2011 року змінився: орні землі зменшились (було 4,7 %), багаторічні насадження — 5,6 %, землі, що постійно використовуються під пасовища — 19,4 %;землі, зайняті лісами і чагарниками — 38,9 %; інше — 31,4 %^[1].

Значна частина Орієнте — це тропічний вологий широколистяний ліс, вАндах висотна поясність представлена високогірними тропічними лісами, низинними тропічними лісами та ділянками орхідеї та бромелієвих луків. В Прибережному регіоні між антропогенних територій садів та полів, ростуть субтропічні ліси, вологі ліси, та мангрові ліси.

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Неотропічної області: тихоокеанське узбережжя — до Центральноамериканської, гірські хребти Анд — до Північноандійської, а Галапагоські острови — до Галапагоської провінції Гвіано-Бразильської підобласті, крайній південь — до Андійської провінції Патагонсько-Андійської підобласті^[12].

Еквадор є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища^[1]:

• Мадридського протоколу про охорону навколишнього середовища до Договору про Антарктику,
• Договору про Антарктику,
• Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
• Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
• Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
• Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
• Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
• Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
• Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
• Міжнародної конвенції запобігання забрудненню з суден (MARPOL),
• Міжнародної угоди про торгівлю тропічною деревиною 1983 і 1994 років,
• Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь^[18].

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха:

• часті землетруси;
• зсуви ґрунту;
• значна вулканічна активність в Андах, найбільш активний вулкан Санагай (5230 м) востаннє вивергався 2010 року, найбільш активний вулкан Галапагоських островів, Фернінья (1476 м) востаннє вивергався 2009 року^[1];
• повіді;
• періодичні посухи^[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

• знеліснення;
• ерозію ґрунтів;
• спустелювання;
• забруднення вод;
• забруднення нафтопродуктами вразливих екосистем басейну Амазонки й Галапагоських островів.

• Південна Америка

• Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
• Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
• Бєлозоров С. Т. Географія материків. — К. : Вища школа, 1971. — 371 с.
• Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
• Еквадор // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
• Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
• Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.

• (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.

• (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
• (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
• (рос.) Бабаев А. Г., Зонн И. С., Дроздов Н. Н., Фрейкин З. Г. Пустыни. — М.  : Мысль, 1986. — 320 с. — (Природа мира)
• (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
• (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Южная Америка, Африка, Австралия и Океания, Антарктида. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 269 с.
• (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
• (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
• (рос.) Долгушин Л. Д., Осипова Г. Б. Ледники. — М. : Мысль, 1989. — 448 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00315-1.
• (рос.) Дорст Ж. Центральная и Южная Америка. — М. : Прогресс, 1977. — 318 с. — (Континенты, на которых мы живем)
• (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
• (рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., Лукьянова С. А., Никифоров Л. Г. Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00449-2.
• (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
• (рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01129-6.
• (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
• (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Географія Еквадору

• Вікісховище : Атлас Еквадору.
• Карти Еквадору : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
• Ecuador : [англ.] : [арх. 17 березня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 19 June. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
• Добірка публікацій про Еквадор : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
• European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову Еквадору.