Волін Борис Михайлович
Народився	13 червня 1886(1886-06-13) або 1 червня 1886(1886-06-01) Глибоке, Дісненський повіт, Віленська губернія, Російська імперія[1]
Помер	15 лютого 1957(1957-02-15)[1] (70 років) Москва, СРСР[1]
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР
Діяльність	політик, журналіст, історик
Знання мов	російська
Заклад	Московський інститут філософії, літератури, історії
Учасник	німецько-радянська війна
Членство	Всесоюзне товариство старих більшовиків
Партія	КПРС
Нагороди

Борис Михайлович Волін (справжнє ім'я — Йо́сип Юхи́мович Фра́дкін; 13 червня 1886(18860613), містечко Глибоке Дісненського повіту Вітебської губернії, тепер Білорусь — 16 лютого 1957, Москва) — радянський більшовицький діяч, знайомий В. І. Леніна, професор (1939).

Народився в єврейській родині прикажчика. У 1901 році закінчив трикласне міське училище в Катеринославі.

З серпня 1900 по січень 1905 року працював репетитором у Катеринославі.

Член РСДРП(б) з серпня 1904 року (з перервою в 1911—1917 роках).

У січні — грудні 1905 року — член Катеринославського комітету РСДРП(б). За революційну діяльність був заарештований, перебував у в'язниці міста Катеринослава.

У січні 1906 — вересні 1907 року — секретар Брянського комітету РСДРП(б). У вересні 1907 — квітні 1909 року — член Уфимського комітету РСДРП(б). За революційну діяльність був заарештований, перебував у в'язниці міста Уфи.

У квітні 1909 — серпні 1911 року — секретар Гришинського місцевого комітету РСДРП(б) (станція Гришине Катеринославської залізниці).

У серпні 1911 року емігрував до Франції, відвідував лекції юридичного факультету Паризького університету. У серпні 1913 року повернувся до Росії.

У серпні 1913 — серпні 1914 року — репетитор на станції Гришине Катеринославської залізниці.

З серпня 1914 по березень 1917 року навчався на юридичному факультеті Московського університету (не закінчив).

У березні — листопаді 1917 року — член Московського комітету РСДРП(б). З вересня 1917 року — голова Калузької управи Замоскворецкого району Москви. У листопаді 1917 року — голова Замоскворецкого районного комітету РСДРП(б) Москви та голова Замоскворецкого революційного комітету.

У листопаді 1917 — квітні 1918 року — завідувач відділу районних дум Московської ради.

У квітні — серпні 1918 року — член редакційної колегії, редактор газети «Правди».

У 1918 — березні 1919 року — голова Орловського губернського комітету РКП(б). Одночасно, з серпня 1918 по 25 серпня 1919 року — голова виконавчого комітету Орловської губернської ради.

У березні — серпні 1919 року — секретар Брянського губернського комітету РКП(б).

У серпні — жовтні 1919 року — відповідальний інструктор ЦК РКП(б) на пароплаві «Красная звезда» в Москві та Царицині.

У листопаді 1919 — квітні 1920 року — голова виконавчого комітету Костромської губернської ради.

У квітні — травні 1920 року — голова Харківського губернського революційного комітету. У травні — листопаді 1920 року — голова виконавчого комітету Харківської губернської ради.

У 1920—1921 роках — заступник народного комісара внутрішніх справ Української СРР.

У 1921 році — відповідальний секретар Брянського губернського комітету РКП(б).

У травні 1921 — липні 1924 року — редактор газет «АгитРОСТА» та «Рабочая Москва». Один з редакторів московської літературної газети «На посту», котра виходила у 1923—1925 роках.

У липні 1924 — травні 1925 року — 1-й секретар Повноважного представництва СРСР у Франції.

У травні 1925 — серпні 1926 року — заступник головного редактора газети «Известия».

У серпні 1926 — листопаді 1927 року — директор відділу Телеграфного агентства Радянського Союзу у Відні (Австрія).

У листопаді 1927 — жовтні 1929 року — завідувач відділу друку Народного комісаріату закордонних справ СРСР.

У жовтні 1929 — травні 1931 року — редактор газети «Нижегородская коммуна» та член бюро Нижньогородського крайового комітету ВКП(б).

З 13 червня 1931 по 1 липня 1935 року — начальник Головліту. 13 червня 1931 — 26 червня 1935 року — член колегії Народного комісаріату освіти РРФСР.

У 1932—1935 роках — директор літературного відділення Інституту Червоної професури, редактор журналу «Боротьба класів».

У 1935—1945 роках — редактор «Історичного журналу».

У травні 1935 — серпні 1937 року — завідувач відділу шкіл ЦК ВКП(б).

У 1937—1938 роках — 1-й заступник народного комісара освіти РРФСР.

З серпня 1937 року — директор Інституту масового заочного навчання партактиву при ЦК ВКП(б). У 1938—1941 роках — завідувач кафедри марксизму-ленінізму історико-філолого-літературного інституту.

У жовтні 1941 — 1942 року — в Червоній армії, учасник партизанського руху в Смоленській області.

У 1944—1945 роках — на політичній роботі в Червоній армії.

З жовтня 1945 року — старший науковий співробітник Інституту Маркса — Енгельса — Леніна при ЦК ВКП(б).

З 1946 року — професор кафедри марксизму-ленінізму Московського державного університету.

Делегат VIII, IX і XVI з'їздів ВКП(б).

Помер 16 лютого 1957 року. Похований на Новодівочому цвинтарі Москви.

• орден Леніна
• два ордени Вітчизняної війни І ст.

• «Открытый текст» [Архівовано 12 квітня 2012 у Wayback Machine.](рос.)