Леонід Наумович Рабинович
Псевдонім	Леонід Наумович Волинський
Народився	1 січня 1913(1913-01-01) Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер	28 серпня 1969(1969-08-28) (56 років) Москва, СРСР
Поховання	Введенське кладовище
Громадянство	Російська імперія →  СРСР
Діяльність	письменник, новеліст
Alma mater	Київський художній інститут
Знання мов	російська
Мова творів	російська
Роки активності	з 1940
Жанр	оповідання
Членство	СП СРСР
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди
Волинський Леонід Наумович у Вікісховищі

Леоні́д Нау́мович Воли́нський (справжнє прізвище Рабинович; нар. 1 січня 1913, Одеса — пом. 28 серпня 1969, Москва) — український радянський художник театру, графік, письменник; член Спілки письменників СРСР.

Народився 19 грудня 1912 [1 січня 1913](19130101) року в Одесі. У 1930—1934 роках навчався в Київському художньому інституті, після закінчення якого працював театральним художником — спочатку в філії Київського театру Червоної армії, згодом перейшов на роботу до Київського театру опери та балету.

Брав участь у Другій світовій війні. Потрапив у полон, втік, дійшов до Німеччини і в квітні 1945 року в званні лейтенанта опинився у Дрездені. З групою з 5 солдатів розшукав місце зберігання картин Дрезденської галереї і організував їх евакуацію. Після війни повернувся до Києва.

З 1968 року у Москві. Помер в Москві 28 серпня 1969 року. Похований на Введенському кладовищі (ділянка № 7).

Серед кращик оформлень до вистав:

• «Слава» Віктора Гусєва (1935, філія Київського театру Червоної армії);
• «Єгор Буличов та інші» Максима Горького (1936, філія Київського театру Червоної армії);
• «Весілля Фігаро» П'єра Бомарше (1941, Музично-драматичний театр Молдавії);
• «Демон» Антона Рубінштейна (1946, Київський театр опери та балету імені Т. Г. Шевченка);
• «Юність» Михайла Чулакі (1950, Київський театр опери та балету імені Т. Г. Шевченка).

Оформив:

• збірки творів Володимира Маяковського (Київ, 1953);
• «Твори в чотирьох томах» Володимира Короленка (Київ, 1953);
• поему «Василь Тьоркін» Олександра Твардовського (Київ, 1954);
• книжку «Давитіані» Давида Гурамішвілі (Київ, 1950).

Під псевдонімом Леонід Волинський опублікував ряд книг для юнацтва:

• «Сім днів» (1958) (автобіографічна повість про те, як він, лейтенант Радянської армії, рятував шедеври Дрезденської галереї в 1945 році);
• «Дім на осонні» (про життя і творчість Ван Гога);
• «Обличчя часу» (1962);
• «Зелене дерево життя» (1964);
• «Сторінки кам'яного літопису» (1967).

• Прес-центр^{[недоступне посилання з травня 2019]}
• Біографія [Архівовано 3 вересня 2014 у Wayback Machine.]
• Київський рятівник «Сіскстинської мадонни» (рос.) [Архівовано 9 листопада 2013 у Wayback Machine.]

• Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 190.
• Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 483 . — ISBN 5-88500-042-5.