| село Вапнярка | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Одеська область |
| Район |  Роздільнянський район
|
| Тер. громада | Степанівська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA51140150040046793 |
| Облікова картка | Вапнярка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1834 |
| Перша згадка | 1834 (190 років) |
| Населення | ▲46 (01.01.2018)[1] |
| Площа | 0,518 км² |
| Густота населення | 104,25 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 67402 |
| Телефонний код | +380 4853 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 46°57′32″ пн. ш. 30°1′53″ сх. д. / 46.95889° пн. ш. 30.03139° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
152 м |
| Найближча залізнична станція | Надія |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 67430, Одеська обл., Роздільнянський район, с. Степанівка, вул. Дружби, 27 |
| Карта | |
  Вапнярка | |
 Вапнярка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Вапня́рка — село в Україні, у Степанівській сільській громаді Роздільнянського району Одеської області. Населення становить 46 осіб.
Історія
В 1887 році на хуторі Вапнярка Ново-Петрівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії мешкало 20 чоловіків та 17 жінок[2].
Станом на 20 серпня 1892 року при хуторі Вапнярка були землеволодіння (1100 десятин) Гаюса Костянтина Івановича (спадковий дворянин)[3].
У 1896 році на хуторі Вапнярка Ново-Петрівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, був 1 двір, у яких мешкало 5 людей (3 чоловіків і 2 жінок); при хуторі Варбанах II[4].
На 1 січня 1906 року на хуторі Вапнярка Ново-Петрівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, яке розташоване лівому відвершку балки Мигаєвої, були десятинники на землі барона Г. А. Клодта фон-Юргенсбурга; проживали малороси; існували колодязі; 12 дворів, в яких мешкало 74 людини (38 чоловіків і 36 жінок)[5].
у 1916 році на хуторі Вапнярка Новопетрівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, мешкало 57 людей (23 чоловіка і 34 жінки)[6].
Станом на 28 серпня 1920 р. на хуторі Вапнярка Ново-Петрівської (Савицької) волості Тираспольського повіту Одеської губернії, було 20 домогосподарств. Для 18 домогосподарів рідною мовою була українська, 1 — білоруська, 1 — німецька. На хуторі 93 людини наявного населення (42 чоловіка і 51 жінка). Родина домогосподаря: 41 чоловік та 50 жінок (мешканці та інші 1 і 1 відповідно). Тимчасово відсутні — 9 чоловіків (солдати Червоної Армії)[7].
В 1936 році залюднений пункт — «Вапнярка» (колгосп ХІІІ-річчя Жовтня) Вербанівської сільської ради Гросулівського району був переданий до складу Роздільнянського[8].
Станом на 1 вересня 1946 року хутір Вапнярка був в складі Шевченківської сільської Ради[9].
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 51 особа, з яких 21 чоловік та 30 жінок.[10]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 54 особи.[11]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[12]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 87,04 % |
| молдовська | 9,26 % |
| російська | 3,70 % |
Примітки
- ↑ Паспорт Марківської сільської ради (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 січня 2019. Процитовано 16 січня 2019.
- ↑ Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. По свѣдѣніямъ 1887 года. — Херсонъ: Типографія Херсонскаго Губернскаго Правленія, 1888. — С. 16.(рос.)
- ↑ Списокъ землевладѣний Тираспольскаго уѣзда. Составленъ к 20 августа 1892 года. — Тирасполь: Тип. С. П. Тимченко, Покровская улица, 1892. — С. 6.(рос.)
- ↑ Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. Статистическія данныя о каждомъ поселеніи. — Херсонъ: Типографія Губернскаго Правленія, 1896. — С. 372.(рос.)
- ↑ Список населенныхъ пунктовъ и нѣкоторыя справочныя данныя по Тираспольському уѣзду Херсонской губерніи. — Одесса: "Славянская" тип. Е. Хрисогелосъ, 1907. — С. 109.(рос.)
- ↑ Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. (По даннымъ Всероссійской сел.-хоз. переписи 1916 г.). — Александрія: Типографія Ф. Х. Райхельсона, 1917. — С. 312.(рос.)
- ↑ Список населенных пунктов и численность населения Одесской губ. (По данным Всероссийской профессионально-демографической переписи 28 авг. 1920 г.). — Выпуск V. Тираспольский уезд. — Одесса: Издание Одесского губстатбюро, 1922. — С. 22-23.(рос.)
- ↑ Постанова Президії ЦВК № 43 (220) від 25 серпня 1936 р. «Про часткові зміни районних меж Дніпропетровської та Одеської областей»
- ↑ Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ на 1 вересня 1946 року. — К.: Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 387.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
|
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |