Валантен де Булонь
Jean Valentin
Центральна частина « Таємної вечері » Валантена, Рим.
При народженні	Jean Valentin
Народження	3 січня 1591(1591-01-03) Куломм'є
Смерть	19 серпня 1632(1632-08-19) (41 рік)
	Рим, Папська держава
Національність	француз
Країна	Французьке королівство
Жанр	біблійні композиції, побутові сцени
Навчання	Бартоломео Манфреді
Діяльність	художник
Напрямок	караваджизм
Роки творчості	1613-1632
Вплив	Караваджо, Манфреді
Вчитель	Сімон Вуе
Відомі учні	П'єтро Франкавілла і Nicolas Tournierd
Твори	Judithd
Роботи в колекції	Музей Прадо, Музей Тіссен-Борнемісса, Музей Ґетті, Національна галерея мистецтв, Музей мистецтва Метрополітен[1], Музей Грунінгеd, Музеї Ватикану, Національна галерея, Музей августинців, Державний музей мистецтв, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Ермітаж, MUŻAd, Державні художні зібрання Дрездена, Музей мистецтв Індіанаполіса, Музей історії мистецтв, Музей образотворчих мистецтв, Баварські державні колекції картин, Національний музей у Варшаві, Страсбурзький музей образотворчого мистецтва, Національний музей мистецтва, архітектури і дизайну, Клівлендський музей мистецтв, Ватиканська пінакотека, Національна галерея старовинного мистецтва, Frances Lehman Loeb Art Centerd, Davis Museum and Cultural Centerd, Ackland Art Museumd[2], Художній музей Базеля, Музей образотворчих мистецтв, Музей мистецтв Толедо, Берлінська картинна галерея, Галерея Сабауда, Museum of the History of Franced, Музей Вальрафа-Ріхарца, Museumslandschaft Hessen Kassel, Детройтський інститут мистецтв, Гай (музей мистецтва), Shipley Art Galleryd, Musea Brugged[3], Монреальський музей красних мистецтв, Палац витончених мистецтв, Реннський музей образотворчого мистецтва, Ліхтенштейнський музейd, Художня галерея Онтаріо і Victoria Art Galleryd
Валантен де Булонь у Вікісховищі

Валанте́н де Було́нь (справжнє ім'я Жан Валантен, англ. Jean Valentin, Valentin de Boulogne; бл.1591 — 1632) — художник доби бароко в Римі, француз за походженням. Малював релігійні картини і побутові сцени. Один з найкращих і талановитих караваджистів. Італійці вважають його представником римської школи живопису і своїм художником.

Народився в містечку Куломм'є. Його хрестили в паризькій церкві Сен Дені 3 січня 1591 року. Отже, швидше за все він народився в грудні 1590 року, а хрестини відбулись після одужання матері. Його прізвище пов'язують з містом Булонь-сюр-Мер. Походив з родини художників, його батько і дядько були живописцями. Ймовірно, що перші художні навички він здобув від них. Можливо, встиг попрацювати в Парижі чи королівській резиденції Фонтенбло.

В Італію він прибув у 1613–1614 роках з доброю навичкою живопису, яку вдосконалив в Римі. Перші документальні свідоцтва перебування художника в Італії належать до 1620 року, коли він позначений в парафії римської церкви Санта Марія дель Пополо.

Найбільший вплив на Валантена як художника мали твори Караваджо, його послідовника Бартоломео Манфреді і Симона Вуе. Мав колористичні здібності. Відрізнявся драматичним світосприйяттям і добре передавав у живопису трагічні біблійні сюжети.

На його обдарованість звернула увагу впливова римська родина Барберіні, з котрої походив папа Урбан VIII. Племінник папи римського Франческо Барберіні замовив художнику 1626 року «Алегорію Італії», що збереглася донині. Валантен де Булонь брав участь у роботах з декорування собору Св. Петра разом із Ніколя Пуссеном та Симоном Вуе.

До 1632 року мешкав і працював у Римі, де й помер.

Брав у власну майстерню учнів. Серед офіційно занотованих учнів Валантена де Булоня — художник Ніколя Турньє та скульптор П'єтро Франкавілла.

Докладніше:

• Чотири пори людського життя
• Банкет з музикою
• Концерт

• «Таємна вечеря», Національна галерея старовинного мистецтва (Рим)
• «Христос жене з храму торгашів» (різні варіанти)
• «Апостол Петро зрікається Христа» (різні варіанти)
• «Динарій кесаря», Версаль
• Серія «Чотири Євангелісти», Версаль
• «Увінчання Христа терновим вінцем», Стара Пінакотека, Мюнхен
• «Мучеництво Св. Лаврентія», Прадо, Мадрид
• «Іван Хреститель», ц-ва Санта Марія ін Віа, Камеріно
• «Мучеництво Св. Мартіріана і Процессуса»
• «Бог робить із Савла апостола Павла»(різні варіанти)
• «Юдита відрубує голову Олоферну», Національний музей мистецтв, Ла Валетта
• «Юдита з головою Олоферна», Музей августинців, Тулуза
• «Суд царя Соломона», Лувр, Париж
• «Давид з головою Голіафа», музей Тіссена-Борнемісса, Мадрид
• «Картярі-шулери», Дрезденська картинна галерея
• «Ворожка», (різні варіанти)
• «Бенкет з музикою»,
• «Концерт», Лувр, Париж
• алегорія «Чотири пори людського життя», Національна галерея, Лондон
• «Мойсей зі скрижалями Бога»
• Портрет Рафаелло Менікуччі

• Австрія
• Велика Британія
• Іспанія
• Італія
• Німеччина
• Росія
• США
• Франція

• C. Pietrangeli, Watykan. Arcydzieła malarstwa, Warszawa: Arkady, 2000, ISBN 83-213-3979-4.
• Cuzin, J.P., Valentin de Boulogne 1988
• Ivanoff N, Valentin de Boulogne 1966
• Mojana M, Valentin de Boulogne, Eikonos ed.,1989
• Zuffi S, La pittura barocca: due secoli di meraviglie alle soglie della pittura moderna, Electa ed., Milano 1999 p. 224 — 226
• Каталог выставки в парижском Большом Дворце 1974 г., Valentin et les caravagesques français.

• Сейченто
• Мистецтво Італії
• Сейченто
• Живопис бароко
• Караваджизм
• Еміграція
• Товариство «Перелітні птахи»
• Валантен де Булонь. Список картин

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Валантен де Булонь

1. ↑ Музей мистецтва Метрополітен — 1870.
   d:Track:Q160236
2. ↑ https://ackland.emuseum.com/people/1175/valentin-de-boulogne/objects
3. ↑ https://www.museabrugge.be/collection/work/id/0000_GRO0429_I