Бричани рум. Briceni
Герб Бричан Прапор Бричан
Церква міста Бричани
Основні дані
48°22′00″ пн. ш. 27°06′00″ сх. д. / 48.36667° пн. ш. 27.10000° сх. д. / 48.36667; 27.10000
Країна	Молдова
Регіон	Бричанський район
Столиця для	Бричанський район  (район Молдови)
Перша згадка	1562
Площа	10.01 км²
Населення	▼ 7 314 (01.01.2014)
· густота	959 осіб/км²
Висота НРМ	39 м
Міста-побратими	Радівці (1998), Броцени (2015)
День міста	14 жовтня
Телефонний код	(+373) 247
Номери автомобілів	BR
GeoNames	618510
OSM	↑59002 ·R (Бричанський район)
Поштові індекси	MD-4700
Міська влада
Вебсайт	brichen.info
Мапа
Бричани у Вікісховищі

Брича́ни (рум. Briceni, Бричень) — місто на півночі Молдови, центр Бричанського району. День міста — 14 жовтня.

Назва Бричани походить від слова «бричаг» — ніж, знаряддя праці місцевих майстрів. Цей інструмент використався також для самооборони й ведення бою.

За іншою версією назва походить від слова «бричка». Їх виготовляли тут і продавали на знаменитому ринку, куди з'їжджалися з усіх околиць.

Розташовано недалеко від кордону з Україною у великій низині, створеній річками Лопатник і Вілія, на відстані 230 км від Кишинева. У місті діє пункт контролю через державний кордон з Україною Росошани — Бричани. З введенням в дію цукрового заводу сюди було прокладено залізничну гілку.

Природними багатствами міста Бричани є земельний фонд, який представлений чорноземами з високим ступенем продуктивності. Навколо міста знаходиться унікальний ліс на площі 30 га, з багатовіковими деревами. У місті є парк і 3 сквери, також зона відпочинку з чотирма ставками, з’єднаними між собою водоспадами. Найбільше озеро на території Бричан має площу 33 га.

У 2003 році місто було відзначено на республіканському конкурсі «Найзеленіше, найкраще впорядковане та найчистіше місто Молдови».

Найдавніша документальна згадка про Бричани датується 1562 роком.

У 1812 році в Бричанах була дерев'яна церква 1810 року і старий цвинтар прямо в центрі села.

1817 року в Бричанах жили 137 єврейських родин.

У 1847 році була відкрита єврейська школа, а в 1885 — єврейський госпіталь.

За даними на 1859 рік у власницькому містечку Хотинського повіту Бессарабської губернії, мешкало 7163 осіб (3358 чоловічої статі та 3805 — жіночої), налічувалось 843 дворових господарства, існувала православна церква, єврейська синагога, 4 єврейські молитовні будинки, приходське та єврейське училище, 4 заводи^[1].

Станом на 1886 рік у царачькому^[2] містечку, центрі Бричанської волості, мешкало 756 осіб^[3], налічувалось 178 дворових господарств, існували православна церква, 13 єврейських молитовних будинків, синагога, лікарня, аптека, школа, поштова станція, 169 лавок, 2 пивоварні, винний склад, відбувались по вівторках та неділях^[4]. За 18 верст існувала поштова станція. За 19 верст — винокуренний завод та винний склад. За 24 версти — паровий млин.

За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у містечку проживали українці («руснаки»), усе населення розмовляло українською мовою^[5].

1897 року євреї становили 96,5 % населення (7184 чол.). У цей момент єврейське населення нечисленне.

У 1902 році в Бричанах було 892 будинки, 1 церква, 1 синагога, чоловіча і жіноча школи з 2 класами, в яких навчалося 112 хлопчиків і 73 дівчинки.

Бричани, як і вся Бессарабія, були окуповані Радянським Союзом в 1940 році на підставі секретного додаткового протоколу до пакту Молотова-Ріббентропа. Румунія, як союзник нацистської Німеччини, повернула цю територію в 1941 році, але знову втратити її в 1944 році.

Справжні перетворення тут починаються з присвоєння місту в грудні 1964 року статусу районного центру. Починають зводити будівлі та установи господарського та соціально-культурного призначення.

1968 року населення Бричан становило 5,9 тис. чоловік. Працював виноробний завод.

2002 року затверджені прапор і герб міста, 2003 року — гімн на музику композитора Костянтина Руснака й слова поетеси Людмили Собейстеки. У 2003 році Бричани були визнані переможцем республіканського конкурсу «Найзеленіше, найупорядкованіше та найчистіше місто».

У місті працюють 7 аптек, лікарня на 176 ліжок, поліклініка, функціонують 38 магазинів, 3 теоретичних ліцеї (молдавський, російський і український), музична й художні школи, 3 дитячих сади, коледж, будинок дитячої творчості, районна бібліотека, приватний телевізійний канал, районна газета, один стадіон, 4 спортзали й 4 спортмайданчика.

Численні заводи, що працювали у 80-90 роки (виноробний, «секретний» у той час завод мікродеталей «Промінь», хлібний, цукровий, комбінат побутових виробів та інші), тепер або закриті, або прийшли в повний занепад. У перші роки XXI століття тут процвітало безробіття. І зараз молоде населення прагне виїхати за кордон або в столицю, де шанси облаштуватися набагато вищі.

Основні способи виживання — дрібний бізнес і перепродаж.

Теперішнє населення міста багатонаціональне: молдовани, росіяни, українці, євреї, цигани.

• Маркович Анастасія Вікторівна (нар. 23 жовтня 1979, Бричани) — українська художниця, працює в стилі сюрреалізму.
• Альберт Вайнштейн — єврейський економіст, статистик.
• І. Ланде (Юзік Ландау) — єврейський поет (їдиш), народився і виріс у Бричанах, жив у Ріо-де-Жанейро (Бразилія), автор збірки «Ліхтіке Кайорн» (Світлі світанки, 1959) та ін.
• Йосл Лернер — єврейський поет (їдиш), педагог.
• Юлій Вікторович Маргуліс (1886, Бричани — 1937, Москва) — меншовик, начальник Управління дорогоцінних металів Наркомату фінансів СРСР. Розстріляний 26 листопада 1937 року, реабілітований 6 червня 1956 року.
• Паул Михня — молдовський поет.
• Григорій Ракітов — радянський політичний і військовий діяч.
• Берл Ройзн — єврейський радянський літературознавець (їдиш), педагог.
• Борис Трахтенброт — радянський та ізраїльський математик, логік; виріс у Бричанах, де його батько — доктор Абрам Трахтенбройт — у 1930-ті роки очолював єврейську громаду.
• Самсон Менахевич Флексор (1838, Бричани — 1907, Відень) — російський юрист і літератор-гебраїст, батько правознавця Давида Флексора.
• Таня Фукс (1896, Бричани — 1950, Буенос-Айрес) — єврейський публіцист (їдиш), із 1921 року жила в Перемишлі, Львові, Чернівцях, у доробку є книга спогадів про дитячі роки у Бричанах, довоєнної Польщі, депортації в гетто Трансністрії до звільнення Червоною армією і переїзд в Аргентину («А вандерунг ібер окупірте гебітн» — Блукання окупованою територією, Буенос-Айрес, їдишем).

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бричани

• Інформаційно-розважальний портал м. Бричани (багато фото, відео, найповніша історія міста, дошка оголошень, жовті сторінки, карта міста тощо)
• Офіційний вебсайт Бричанської районної ради
• Молдавський ліцей у Бричанах
• Інформація про м. Бричани [Архівовано 22 січня 2008 у Wayback Machine.]
• Світ єврейських містечок — Бричани