Боніфачо де Пітаті
італ. Bonifacio Veronese
При народженні	Боніфачо де Пітаті (Боніфачо Веронезе)
Народження	1487(1487) Верона
Смерть	19 жовтня 1553(1553-10-19)
	Венеція
Національність	італієць
Країна	Венеційська республіка
Жанр	релігійна картина, портрет
Навчання	можливо, у Пальма Векьо
Вчитель	Якопо Пальма старший
Діяльність	художник
Напрямок	Відродження
Роки творчості	1505–1552
Вплив	Джованні Белліні, Джорджоне, Тиціан
Вплив на	Андреа Мелдолла, Тінторетто, Ель Греко, Якопо Бассано
Відомі учні	Тінторетто
Твори	релігійний твір, портрет
Роботи в колекції	Музей Прадо, Художній інститут Чикаго, Музей Гетті, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Музей мистецтва Метрополітен, Національні галереї Шотландіїd, Ніваагаардd, Галерея Академії (Венеція), Художній музей Волтерс, Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, Художня галерея Нового Південного Уельсу, Смітсонівський музей американського мистецтва, Ермітаж, Національний музей у Варшаві, Національний музей західноєвропейського мистецтва, Токіо, Національна галерея, Музей історії мистецтв, Мауріцгейс, Художня галерея Південної Австралії, Палаццо Россо, Баварські державні колекції картин, Музей Ізабелли Стюарт Гарднер, Словацька національна галерея, Музей Фіцвільяма, Музей образотворчих мистецтв, Національна галерея Ірландії, Рінглінг музей, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Vanderbilt Museum of Artd, Королівські музеї витончених мистецтв[1], Страсбурзький музей образотворчого мистецтва, Princeton University Art Museumd, Берлінська картинна галерея, Музей фюрера, Галерея мистецтв Вокера, Ашмолеан музей, Королівський замок на Вавелі, Пінакотека Амброзіана, Ascott Housed, Dundee Art Galleries and Museumsd і Собор Санті-Джованні е Паоло
Боніфачо де Пітаті у Вікісховищі

Боніфачо де Пітаті або Боніфачо Веронезе (італ. Bonifacio Veronese) — венеційський художник XVI століття.

Боніфачо де Пітаті не був венеційцем, а походив з міста Верона. Родина де Пітаті разом з сином перебралася до Венеції після 1505 року. Саме тут Боніфачо навчався живопису. Можливо, навчався в художника Пальма Старшого. Малював релігійні образи та портрети.

Творчість де Пітаті наче була розділена на дві гілки. Одна — це типові для венеційської школи зображення мадонни зі святими, так звані «Святі бесіди». Але іноді він ніби звільнявся від типових зображень та звичних рецептів створення композицій і робив дещо незвичне навіть для самого себе. Так, він зобразив політ Бога-отця над площею Сан Марко в Венеції в неканонічній композиції «Благовіщення» у верхньому полотні композиції-триптиха. Глядач може роздивитися в міському пейзажі й собор Святого Марка, й величну дзвіницю, й кольоровий брук площі, й вітрильники вдалині^[2]. Композиція таким чином розбита на небесну та земну частини. Саме так будуватиме більшість своїх композицій і утаємничений та побожний Ель Греко, що мешкав і навчався в Венеції. Боніфачо де Пітаті — майстер перехідного етапу від відродження до маньєризму, напрямку, котрий довго співіснував з пізнім венеційським відродженням.

Він виборов неабиякий авторитет у Венеції, де мав велику майстерню й брав учнів. Учнями Боніфачо де Пітаті були примітні венеційські художники, серед яких:

• Якопо Бассано,
• Антоніо Пальма,
• Андреа Мелдолла,
• Тінторетто.

Помер у Венеції.

• «Знайдення немовля Мойсея»
• «Відпочинок Св. Родини на шляху до Єгипту», Палаццо Пітті
• «Св. Родина», Галерея Палаццо Колонна
• «Архангел Михаїл»
• «Містичні заручини св. Катерини»
• «Мадонна з немовлям і святими», Музей мистецтва Метрополітен
• « Свята бесіда», Лувр, Париж
• «Повернення блудного сина», галерея Боргезе, Рим
• «Христос в домі Симона Фарисея»
• «Христос воскрешає померлого Лазаря»
• «Поклоніння волхвів»
• « Благовіщення» (тричастинна композиція), Галерея Академії (Венеція)
• «Св. Родина з Марією Магдалиною, Св. Франциском і Св. Доротою», Музей мистецтв округу Лос-Анжелес
• «Мадонна з немовлям і святими», Національна галерея (Лондон)
• «Христос і грішниця», Національний музей, Варшава
• «Поклоніння пастухів», Ермітаж, Санкт-Петербург
• «Портрет молодика», Ермітаж, Санкт-Петербург
• «Багатій і бідний Лазар де Пітаті», Галерея Академії (Венеція)

• 
  «Відпочинок на шляху до Єгипту», кінець 1520-х рр., Художня галерея Південної Австралії
• 
  Штудія голови старого. Малюнок роботи де Пітаті.
• 
  «Св. Родина з Іваном Хрестителем малюком»
• 
  «Свята бесіда», Палаццо Пітті, Флоренція
• 
  «Містичні заручини Св. Катерини»
• 
  «Мадонна з немовлям і чотирма святими», Ка'Реццоніко, Венеція.

• Відродження
• Культура Відродження
• Пограбування Рима
• Маньєризм
• Меценат
• Венеційська школа
• Мистецтво Італії
• Чінквеченто
• Якопо Пальма молодший

• Philipp Cottrell, Bonifacio Veronese and the young Tintoretto, in: Inverno, 4, 1997, S. 17-36.
• Gerhard Rüger, Zur Restaurierung eines Gemäldes von Bonifazio Veronese, in: Jahrbuch der Staatlichen Kunstsammlungen Dresden, 1968/69, S. 133–138.
• Decio Gioseffi, Per una datazione tardissima delle storie di Tobiolo in S. Raffaele di Venezia con una postilla su Bonifacio Veronese. In: Emporium, 126.1957, p. 99-114.
• Paul Wescher, Bonifazio di Pitati, called Veronese (1491–1553), In: Bulletin of the Art Division, 4.1952 Nr. 2/3, S. 9.
• Theodor von Frimmel, Eine Verwechslung von Bonifazio Veneziano mit Tizian, In: Repertorium für Kunstwissenschaft, 7.1884, p. 1-15.
• «Bonifazio de'Pitati, genannt Veronese», in: Helga Wäß, Der Raub der Sabinerinnen der Familie Gradenigo: neueste Forschungen zum Frühwerk Tintorettos; eine Hommage an die Gründerväter Venedigs in einem unbekannten venezianischen Gemälde der Zeit nach 1539, Regensburg 2000, S. 8 ff. und 56 ff (mit zahlreichen Abbildungen). — ISBN 3-7954-1338-9
• Никитюк О. Д. «Художественные музеи Венеции», серия «Города и музеи мира», М., «Искусство», 1979

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Боніфачо де Пітаті