Бентоні́тові гли́ни — глини, до складу яких входять головним чином монтморилоніт і палигорськіт.
Бентонітові глини мають добру каталітичну активність, зв'язуючі і склеюючі властивості.
Утворення
Родовища бентонітових глин у морських і прісноводних басейнах утворюються за рахунок перевідкладання і діагенетичного перетворення продуктів вивітрювання вивержених, вулканогенних і вулканогенно-осадових порід, а також перемиву бентонітових глин із родовищ іншого генезису.
Види
Залежно від речовинного складу перевідкладених продуктів вивітрювання і фізико-хімічного режиму водного басейну (тобто його фаціальних умов і в першу чергу лужності середовища) процеси діагенезу приводять до утворення бентонітів різного складу, неоднакових властивостей, різного практичного значення.
За складом обмінних катіонів серед бентонітових глин треба виділяти:
Поклади та родовища
На території України виявлено близько 110 родовищ і проявів бентонітових глин усіх генетичних типів. В основному переважають бентоніти вулканогенно-осадового, поствулканічного, осадового й елювіального походження[1]. Родовища нерівномірно розподілені на території України. Наприклад, основні ресурси цеолітів і високоякісних лужних бентонітів виявлені тільки на південно-заході країни в Закарпатській області. Найбільшим родовищем України є Черкаське (тут знаходяться 86% всіх запасів України), інші родовища — Бережанське, Біловодське, Великочернетчинське, Горбківське, Григорівське, Ільницьке, Кудринське, Курцівське, Махновщинське, Пижівське (Новоушицький район[2]), Пісковське, Сорищенське, Хижинське, Чабановське[3]. Станом на 2002 на Держбаланс було поставлено лише 6 — Бережанське, Горбківське, Кудринське, Курцівське, Пижівське, Черкаське, але реально (станом на 1999 рік) розробляються лише 3 — Горбківське, Кудринське та Черкаське:
| Родовище | Категорії А+В, тисяч тон |
Категорія С1, тисяч тон |
Категорія С2, тисяч тон |
Запаси, % |
Видобуток, тисяч тон |
Видобуток, % |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Горбківське | 3617 | 3985 | 0 | 12,48 | 0 | 0 |
| Кудринське | 0 | 375 | 221 | 0,62 | 0 | 0 |
| Черкаське | 14075 | 38276 | 0 | 85,93 | 127 | 100 |
| Всього | 17692 | 42636 | 221 | 99,02 | 127 | 100 |
Видобуток бентонітових глин в Україні за роками:
| Рік | 1991 | 1992 | 1993 | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Тисяч тон | 422 | 300 | 162 | 64 | 51 | 65 | 142 | 122 | 127 | 145 | 139 |
В останні роки виконуються геологічні розвідки на Григорівському родовищі (Донбас), Павлівській та Шиманівській ділянках (Дніпропетровська область), Пілявському родовищі (Вінницька область); ведуться пошуково-оціночні роботи в Полтавській, Сумській та Харківській областях; проводиться попередня розвідка в Хустському та Рахівському районах, розвідки Киштинської ділянки та Ільницького родовища (Закарпатська область); проводиться детальна розвідка на Босівській та Ріпкинській ділянках Черкаського родовища[4].
В Росії на Поволжі досліджені родовища лужноземельних бентонітів. В Молдові розвідано 3 родовища на півночі та південному заході країни — Проданештське (Флорештський район), Ларгуцьке та Когулійське[5]. В Туркменістані великим родовищем є Огланлінське[6].
Характеристики та застосування
Сорбційні властивості глин широко використовуються для знебарвлення й очищення олій і жирів у харчовій, нафтовій, текстильній промисловості, для виготовлення ліків, очищення води, сорбції радіонуклідів, важких металів, пестицидів тощо. Каталітична активність бентонітових глин обумовила їхнє використання як каталізаторів у ряді хімічних виробництв, синтезі каучуку, крекінгу нафти.
В період 1994–2000 років використання бентонітових глин господарством України мало такий розподіл[7]:
- ливарне виробництво — 37,8%
- чорна металургія — 26,6%
- сільське господарство — 13,3%
- буріння — 10,6%
- харчова промисловість — 4,4%
- охорона довкілля — 3,3%
- будівництво — 3,3%
- виноробна промисловість — 0,3%
- інші галузі — 0,4%
Бентонітові глини Черкаського родовища були успішно використані для дезактивації зовнішніх і внутрішніх поверхонь будинків і споруд, які зазнали радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС[8].
Примітки
- ↑ Лебединський В. І., Кириченко Л. П., 1973; Куліш Є. О., Лебідь М. І., Суходольский К. О. і ін., 1993
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 червня 2011. Процитовано 19 грудня 2012.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ http://www.nbuv.gov.ua/portal/Natural/VKNU_geol/2009_46/andreyeva.pdf
- ↑ http://papers.univ.kiev.ua/geologija/articles/Bentonitic_clays_of_Ukraine_reserves_requirement_usage_13874.pdf[недоступне посилання з серпня 2019]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 19 грудня 2012.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 жовтня 2014. Процитовано 19 грудня 2012.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Криченко Л. П. Определить потребности и требования качеству природных адсорбентов для народного хозяйства Украины. — Симферополь, 1995
- ↑ Мовчан М. П., Злобенко Б.П, Шпигун А. А., Федоренко Ю. Г., 1990
Джерела
- Наказ «Про затвердження Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ глинистих порід» 17 грудня 2004
- Андрєєва О. О., Курило М. М. Економічна оцінка рудопроявів та родовищ бентоніту України з використанням методики коефіцієнтів приведення // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Геологія. — 2006. — № 37. — С.25-27
- Зосимович. В. Ю., Карпенко А. М., Сіренко О. А., Циба Н. Н. Стратиграфічне положення, вік, седиманційні особливості та палеогеографія боярської товщі // Геол.журн. — 2006. — № 2-3. — С.123-136
- Класифікація запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр ДКЗ Держкомгеології України, 1997, 1 с.
- Овчаренко В. А., Герасимов Е. С. Принципы геолого-экономической оценки сырьевой базы каменных углей Украины как основа для разработки программ развития угольной промышленности/ Мінеральні ресурси України, 2002. — № 2. — С. 26-28
- Пояснювальна записка. Державна геологічна карта України. Масштаб 1:200 000. Центральна українська серія // Державна геологічна служба, Північне регіональне державне геологічне товариство «Північгеологія». — Київ, 2006
|
Це незавершена стаття з геології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |