Бекзадян Олександр Артемович
Ալեքսանդր Հարությունի Բեկզադյան
Народився	15 (27) вересня 1879[1][2]  Шуша, Російська імперія[1][2]
Помер	10 серпня 1939(1939-08-10)[1][2] (59 років)  Розстрільний полігон «Комунарка»
Поховання	Розстрільний полігон «Комунарка»
Країна	Російська імперія  СРСР
Національність	вірмени[2]
Діяльність	революціонер, політик, дипломат
Alma mater	Шушинське реальне училище, Київський політехнічний інститут (1902)[1] і Цюрихський університет (1911)[1]
Науковий ступінь	Legum Doctord[1] (1913)
Знання мов	вірменська, російська і німецька
Членство	Всесоюзне товариство старих більшовиків
Посада	посол Радянського Союзу в Угорщиніd
Партія	КПРС[1]
Родичі	Kirill Razlogovd
Брати, сестри	Tigran Bekzadyand
Медіафайли у Вікісховищі

Олександр Артемович (Арутюнович) Бекзадян (вірм. Ալեքսանդր Հարությունի Բեկզադյան, 1879, Шуші — 1 серпня 1938, розстрільний полігон «Комунарка»^[3]) — радянський державний і політичний діяч.

Народився в сім'ї надвірного радника. Навчався у Київському політехнічному інституті.

Член РСДРП з 1903 року^[4], у 1904 році — член Бакинского, а в 1905 р. — член Закавказького союзного комітетів Російської соціал-демократичної робітничої партії (РСДРП). Вибраний делегатом IV з'їзду РСДРП (1906), але по дорозі на з'їзд його арештували. Після втечі із тюрми емігрував (1906). В 1906—1914 роках жив у Швейцарії, закінчив Цюрихський університет (1911).

Учасник Паризької наради більшовиків (1911), на якому його обрано кандидатом у члени Комітету закордонної організації більшовиків (КЗО). Учасник Базельського конгресу Другого Інтернаціоналу (1912). Делегат Російської соціал-демократичної робітничої партії на з'їзді Німецької соціал-демократичної партії в Єні (вересень 1913).

У 1914 році переїхав до в Росії. Вів партійну роботу в Закавказзі. Після Лютневої революції працював у Баку, потім на Північному Кавказі. У 1919—1920 роках член Закавказького крайового комітету РКП (б).

У 1920—1921 роках заступник голови Ревкому і нарком закордонних справ Радянської Вірменії. Делегат Х з'їзду РКП (б) (1921). У 1922 році член радянської делегації на Генуезькій конференції. У 1922—1926 рр. працював у торгпредстві СРСР у Німеччині. У 1926—1930 рр. заступник голови Ради народних комісарів і нарком торгівлі Закавказької СФСР.

В 1930—1934 роках — повноважний представник СРСР у Норвегії, в 1934—1937 рр.— в Угорщині.

21 листопада 1937 року заарештований, звинувачений у котрреволюційній діяльності і засуджений до розстрілу Воєнною колегією Верховного суду СРСР. 1 серпня 1938 року вирок було виконано на розстрільному полігоні «Комунарка». В 1956 році посмертно реабілітований^[4]. У 2015 році в Москві на фасаді будинку 16 по Старопименовскому перевулку було встановлено меморіальний знак «Остання адреса» Олександра Артемовича Бекзадяна^[5].

• Бекзадян Александр Артемьевич // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).