Ця стаття є частиною серії з теми
Сценічне мистецтво
Акробатика Балет Вентрологія Гімнастика Естрада Ілюзіонізм Клоунада Музика Опера Ораторське мистецтво Пантоміма Реслінг Стендап-комедія Танець Театр Театр ляльок Цирк
Мистецтво  Театр
п о р

Частина серії
Жінки в суспільстві
Суспільство Жінка Дівчина Жіноча історія Жіночі музеї Історія прав жінок Суфражизм Фемінізм історія список феміністок Поверх спадщини Жінки на банкнотах Матронім Фемінітиви Премія Симони де Бовуар Владні посади Уряд Глави держав та урядів Правляча королева список Жіночий герб Перша леді Україна США Південна Корея Північна Корея Австрія Казахстан Фрейліна Жіночі нагороди Економічний розвиток Підхід GAD Робоча сила[en] Підприємиці Бізнес українки Венчурний капітал Ради директорів[en] Найзаможніші жінки світу Журналістика Захист тварин Юриспруденція Правоохорона Збройні сили ЗСУ ОУН-УПА Перша світова Російсько-українська війна Війна на сході України Вторгнення 2022 Піратки Наркобізнес США Права жінок Виборчі Репродуктивні Патріархат Сексизм Різниця зарплат Скляна стеля Неоплачувана робота Насильство та аб'юз Здоров'я Найстарші Материнство смертність Дружина римських імператорів Ковертюра[en] Бостонський шлюб Лесбійство
Наука Технології Освіта Жінки в науці до ХХ ст. ХХ ст. ХХІ ст. Нобелівські лавреатки Дослідниці і мандрівниці Винахідниці винаходи і відкриття Наукові організації STEM хронологія у математиці математикині комп'ютинг хронологія Гарвардські комп'ютери Інженерія Космос астрономки космонавтки Авіаторки Телеграфія Антарктида полярниці Археологія Геологія ботанікині Медицина Стоматологія Психологія Філософія[en] Феміністична Освіта жінок у STEM в Україні Сексизм в освіті Тест Фінкбайнер Ефект Матильди
Мистецтво українські феміністські[en] Мистецтвознавство Феміністичний мистецький рух Сюрреалістки Архітектура Скульпторки[en] Фотографія хронологія Література Феміністична літературна критика Жіноче письмо Жіночий епос давньогрецькі поетеси українські письменниці Фантастика список Феміністична наукова фантастика Лесбійська література екофеміністки феміністські поетеси Коміксистки список[en] Жіноча література Премія Тіптрі Премія Кобилянської Жінки в кінематографі Жіноче кіно Тест Бекдел Феміністська теорія кіно Жінки в музиці Класика[en] Джаз Панк-рок[en] Жіночий гурт Бандуристка Жінки в хореографії Балет Мажоретка Чирлідинг
Спорт Автоспорт пілотеси Формули-1 Академічне веслування Бейсбол Баскетбол Бокс Гольф Змішані бойові мистецтва Крикет Керлінг Легка атлетика Лакросс Нетбол Пентатлон Родео Серфінг Теніс Футбол Художня гімнастика Шахи Чирлідинг Відеоігри Сексизм у спорті
Релігія Богиня список Матріархальна релігія Матрилінійність Матрилокальність Біблія список Християнство Католицизм Мормонізм Opus Dei Індуїзм Іслам Юдаїзм Буддизм Сикхізм Віра Бахаї Вікка Жіночий монастир Черниця Ординація жінок Феміністична теологія Теалогія
Зображення в культурі Архетип матері Діва в біді Діва-воїтелька Лесбійська еротика Чик-флік Мізогінія у масмедіа у відеоіграх Сексуальна об'єктивація Гендерні стереотипи Гендерна роль Жіночність Комплекс Мадонни-повії Принцип Смурфетти Ефект Матильди Лесбійське стирання Звинувачення жертви Міфи про зґвалтування Стигматизація ожиріння Менструальні табу[en] Інтимне волосся Вагіна і вульва в мистецтві[en] Слатшеймінг Сексизм Лесбофобія
За країнами Мая Стародавній Єгипет Стародавня Греція Стародавній Рим Візантія Арабський світ Афганістан при Талібані Африка Албанія Алжир Андорра Ангола Аргентина Австралія Азербайджан Бахрейн Бенгладеш Бельгія Бенін Бутан Болівія Боснія та Герцеговина Бразилія Брунеї Вануату Велика Британія Венесуела Вірменія В'єтнам Грузія Гана Греція Гватемала Гаяна Гаїті Гондурас Данія Конго Домініканська Республіка Еквадор Ефіопія Єгипет Ємен Ізраїль Індія Індонезія Ірак Іран Іспанія Італія Йорданія Камбоджа Колумбія Коморські Острови Кіпр Катар Казахстан Кенія Кірибаті Кувейт Киргизстан Китай Кот-д'Івуар Куба Лаос Ліван Лівія Маврикій Мавританія Мадагаскар Малайзія Мальдіви Малі Марокко Маршаллові Острови Мексика Монголія М'янма Непал Нова Зеландія Нігер Нігерія Німеччина Арабські Емірати Оман Пакистан Палау Панама Парагваї Перу ПАР Південна Корея Південний Судан Північна Корея Португалія Пуерто-Рико Росія Руанда Сальвадор Саудівська Аравія Сенегал Сейшели Сьєрра-Леоне Сингапур Сомалі Судан Суринам Сирія США Східний Тимор Таджикистан Таїланд Тонга Туніс Туреччина Туркменістан Тувалу Тринідад і Тобаго Уганда Угорщина Узбекистан Україна Уругвай Мікронезія Фіджі Фінляндія Франція Філіппіни Хорватія Чад Чилі Чорногорія Шрі-Ланка Швеція Японія
Портал Проєкт Стиль
п о р

Балет (італ. ballare — танцювати) — вид сценічного мистецтва, танцювальна театральна вистава, у якій музика поряд з танцем відіграє важливу роль у розвитку сюжету і створенні відповідного настрою; синтетичний вид сценічного мистецтва, в якому зміст вистави розкривається в основному засобами танцю, міміки і музики. Джерела виникнення балетного жанру закладені в народних іграх, хороводах, сюжетних танцях тощо. Танець як елемент драматичної дії досягнув високого рівня розвитку в культових і світських театралізованих видовищах Стародавнього Єгипту, Індії, Китаю, у трагедіях греків, римлян та народних дійствах середньовіччя.^[1]

В епоху Відродження (15—16 століття) балет в Італії використовується під час придворних бенкетів, свят тощо. Звідти він був перенесений Катериною Медичі у Францію, як вид вистави, що поєднує спів, танці і декламацію. Балет переходить на професійну сцену, де посідає певне місце в оперних і драматичних виставах. Французький балетмейстер Жан Жорж Новер широко застосував пантоміму як основу розвитку драматичної дії, перетворив балет у самостійний жанр з певним сюжетом.

У 19 столітті на сценах Європи виступають артисти Ф. і М. Тальйоні, Ж. Перро, К. Блазіс, С. Вігано, Ф. Ельслер, К. Грізі, які підносять мистецтво танцю на високий художній рівень.

Балет — союз музики та хореографії — це музично-театральний жанр, який також синтезує різні види мистецтва. В балеті зміст, почуття та думки дійових осіб виражаються засобами музики і танцю. Французьке слово «ballet» походить від італійського «ballo» — танець. Французька назва та італійське коріння цього жанру не є випадковими. Як і опера, балет виник в епоху Відродження в Італії, де здавна на карнавалах виконувалися веселі танцювальні сценки, які поступово перетворилися у самостійні танцювальні спектаклі. У Франції на той час велику популярність здобув придворний балет — яскраве й урочисте видовище, героями якого були король, королева та численні придворні. Саме французькі балетмейстери створили спеціальну «хореографічну мову», яка й понині використовуться у класичному балеті. Починаючи з XIX століття, найвищого мистецького рівня жанр балет досяг у Росії, де існували неперевершені балетні трупи, музику створювали видатні композитори П.Чайковський, О.Глазунов, І.Стравинський, С.Прокоф'єв, А.Хачатурян та інші. У сучасному балеті поруч з класичними танцювальними елементами (класичний танець, характерний танець і пантоміма) широко використовуються різноманітні гімнастичні та акробатичні трюки, що надзвичайно збагачує цей старовинний жанр.

В Росії перші балетні вистави здійснювалися ще в 17 ст. У 1736 в Петербурзі і в 1806 у Москві були створені постійні балетні трупи. У 19 ст. в Петербурзі і Москві працює ряд майстрів хореографічного мистецтва: Ш. Дідло, Ж. Перро, М. Петіо; відомі балетні композитори: К. Кавос, П. Пуні, Л. Мінкус та артисти К. Колосова, М. Данилова, А. Істоміна, А. Глушковський та ін. З 2-ї половини 19 ст. російський балет посідає провідне місце у світовому балетному мистецтві.

Докорінний злам у розвитку балетного мистецтва настає у зв'язку з діяльністю П. І. Чайковського, балетна музика якого органічно пов'язана із змістом і розвитком сценічної дії. До цього часу музика в балеті відігравала лише другорядну роль. Він широко застосовував принцип симфонічного розвитку музичних думок, створював яскраві музичні характеристики. Велике значення мала діяльність балетмейстерів М. Петіпа та Л. Іванова, які разом поставили «Лебедине озеро» П. І. Чайковського (1876). Сам М. Петіпа поставив балет «Спляча красуня» (1889), «Лускунчик» (1892). Піднесенню російського балету сприяла діяльність балетмейстера М. Фокіна, артистів Г. Павлової, Т. Карсавіної, В. Ніжинського у Петербурзі, балетмейстера О. Горського, артистів К. Гельцер, М. Мордкіна у Москві. Музику до балетів писали композитори О. К. Глазунов, А. С. Аренський та ін.

Початок XX століття ознаменувався новаторськими пошуками, прагненням перебороти стереотипи, умовності академічного балету XIX століття. У своїх балетах балетмейстер Великого театру О. О. Горський прагнув домогтися послідовності розвитку драматичної дії, історичної достовірності, намагався підсилити роль кордебалету, як масової діючої особи, перебороти розділення пантоміми й танцю. Великий внесок у російське балетне мистецтво вніс М. М. Фокін істотно розширивши коло ідей й образів у балеті, збагативши його новими формами й стилями. Його постановки для «Російських сезонів» балетів «Шопеніана», «Петрушка», «Жар-птиця» й інші принесли славу російському балету за рубежем. Завоювала світову популярність створена Фокіним для Анни Павлової мініатюра «Умираючий лебідь»(1907). В 1911-13 на ґрунті «Російських сезонів» утворилася постійна трупа «Російські балети Дягілєва». Після відходу із трупи Фокіна її балетмейстером став Вацлав Нижинский. Найвідомішою його постановкою став балет «Весна священна» на музику Ігоря Стравінського.

У XX ст. у США балет розвивався завдяки зусиллям Джорджа Баланчина й американського балетного театру, а в Англії — завдяки впливу Марії Рамперт.

В умовах радянської дійсності балет розвивався в руслі методу соціалістичного реалізму. Радянські митці у своїй творчості пішли шляхом всебічної драматизації хореографічної дії, життєвості і народності сценічних образів. Художнє втілення в радянському балеті знаходять теми радянського патріотизму, творчої праці, визвольної боротьби трудящих (наприклад «Червоний мак» Р. М. Глієра (1927, балетмейстер Є. Вігільов), «Полум'я Парижа», «Бахчисарайський фонтан» Бориса Асаф'єва).

Яскравою сторінкою радянського балетного мистецтва стали балети Дмитра Шостаковича «Золотой вєк», «Болт», шедеврами світової класики стали балети Сергія Прокоф'єва «Попелюшка» і «Ромео і Джульєтта». Здійснюються постановки грузинських, вірменських, білоруських, татарських Б. — «Отелло» А. Мачаваріані, «Серце гір» А. Баланчівадзе, «Гаяне» А. Хачатуряна, «Князь-Озеро» В. Золотарьова, «Шурале» Ф. Ярулліна та ін.

З 2001 року заборонений в Туркменістані^[2].

В Україні використання народного танцю у драматичних виставах має давні традиції. Танці були складовою частиною народних обрядових ігор (веснянок, «Кози», «Маланки» та ін.). Класичні Б. виконувались у кріпацьких театрах 18 століття. У 19 ст. професійний танець широко культивувався в побутових операх та оперетах укр. театру («Наталка Полтавка», «Запорожець за Дунаєм», «Не ходи, Грицю…» та ін.). У 2-й половині 19 ст. в Києві відбувались окремі балетні вистави («Есмеральда» Ц. Пуні та ін.).

Як самостійний жанр хореографічного мистецтва балет в Україні починає розвиватись за часів радянської влади. В 1919 в Києві був поставлений Б. «Жізель» А. Адана (балетмейстер М. Мордкін). Того ж року в театрі Державної української музичної драми в опері М. Лисенка «Утоплена» були поставлені танці русалок, а також здійснена балетна вистава, що складалася з балету «Азіаде» Гюнтеля та хореографічних етюдів (балетмейстер М. Мордкін). 1925 у Харкові поставлено балет «Корсар» А. Адана (балетмейстер М. Мойсєєв). Усі ці вистави художньо оформив А. Петрицький.

Створення першого українського балету «Пан Каньовський» М. Вериківського (балетмейстер В. Литвиненко, Харків, 1930) поклало початок самобутньому українському національному балету. Одночасно ставляться Б. «Карманьйола» В. Фемеліді (балетмейстер М. Мойсеев, Одеса, 1930), «Ференджі» Б Яновського (балетмейстер П. Кретова, Харків, 1930). Творча лінія «Пана Каньовського» була продовжена в балеті «Лілея» К. Данькевича (балетмейстер Галина Березова, Київ, 1940).

У післявоєнні роки на основі фольклорних джерел та творів класичної і радянської літератури створено ряд різноманітних за жанрами і сюжетами балетів: «Лісова пісня» М. Скорульського (балетмейстер С. Сергєєв, Київ, 1946), «Данко» В. Нахабіна (балетмейстер В. Литвиненко, Харків, 1948) і його ж «Весняна казка» (балетмейстер В. Нікітін, Харків, 1954), «Маруся Богуславка» А. Свєчнікова (балетмейстер С. Сергєєв, Київ, 1951), «Ростислава» Г. Жуковського (балетмейстер В. Вронський, Київ, 1955), «Хустка Довбуша» А. Кос-Анатольського (балетмейстер М. Трегубов, Львів, 1951) і його ж «Сойчине крило» (балетмейстер М. Трегубов, Львів, 1957), «Чорне золото» В. Гомоляки (балетмейстер О. Бердовський, Сталіно, 1957), «Таврія» В. Нахабіна (балетм. І. Ковтунов, Харків, 1959).

У розвитку радянського хореографічного мистецтва велике значення мас творчість видатних представників радянської школи танцю: Г. Уланової, О. Лепешинської, В. Чабукіані, О. Єрмолаєва та ін. Серед відомих артистів укр. Б.: М. Апухтін, А. Бєлов, А. Васильєва, Л. Герасимчук (1922—58), Є. Єршова, В. Каверзін, О. Потапова, Н. Слободян, О. Сталінський, В. Терновченко та ін.

Серед сучасних українських композиторів найвідомішими є балети Євгена Станковича («Ніч перед різдвом», «Ольга») та Олександра Костіна («Русалонька», «Запрошення до страти»).

26 жовтня 2017 року відбулася прем'єра документального фільму «Танцюрист» Сергія Полуніна. Відомий український артист балету розпочав власний проект — Project Polunin (5-10 січня 2017 року, Лондон). Мета проекту — створити незалежну платформу для розвитку молодих танцюристів. За словами Полуніна, відчуття свободи — найголовніше для творчої людини.

• Премія імені А. Ф. Шекери у галузі хореографічного мистецтва

• Історія балетного мистецтва: від витоків — до початку XX ст. : навч. посіб. для студентів ф-тів мистецтва пед. ун-тів (спец. хореографія) та гуманітар. ф-тів ВНЗ / О. К. Зав'ялова; Сум. держ. пед. ун-т ім. А. С. Макаренка. — Вид. 2-ге. — Суми: Мрія, 2014. — 114 c.
• Станішевський Ю. О. Український балет. К., 1963.
• Станішевський Ю. О. Хореографічне мистецтво. К., 1969.
• Станішевський Ю. О. Історія українського музичного театру. Опера. Балет. Оперета. 1917—1967. К., 1970.
• Станішевський Ю. О. Український балетний театр. 1925—1975. Нариси історії. К., 1975.
• Станішевський Ю. О. Балетний театр України. К., 1986.
• Станішевський Ю. О. Національний академічний театр опери та балету України ім. Т. Шевченка, історія і сучасність. К., 2002.
• Хореографічне мистецтво України у персоналіях: Біобібліогр. довід.: хореографи, артисти балету, композитори, диригенти, лібретисти, критики, художники / В. Д. Туркевич. — Київ: Біографічний інститут НАН України, 1999. — 223 c. — ISBN 966-7236-09-9
• Балет: энциклопедия / гл. ред. Ю. Н. Григорович ; редкол.: В. В. Ванслов [и др.]. — М :. Советская энциклопедия, 1981. — 623 с. : ил.
• Музыка и хореография современного балета. Сборник статей. Выпуск 3 / Общая редакция Петра Андреевича Гусева. — Ленинград : «Музыка». Ленинградское отделение, 1979. — 208 с. — 10 000 прим. (рос.)

• Beginner's Guide to Ballet (англ.)
• Відео з балету
• Andros on Ballet (англ.)

Це незавершена стаття з мистецтва. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про культуру. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.