Анна Валайе-Костер (21 грудня 1744 — 28 лютого 1818) — видатна французька художниця XVIII століття, найбільш відома своїми натюрмортами. Вона здобула славу та визнання дуже рано, коли була прийнята до Королівської академії живопису та скульптури у 1770 році, у віці 26 років[9].
Попри низький статус натюрморту в той час, високорозвинені навички Валайе-Костер, особливо в зображенні квітів, незабаром привернули до неї велику увагу колекціонерів та інших художників[9]. Її «ранній талант і захоплені відгуки» привернули до неї увагу двору, де Марія Антуанетта виявляла особливий інтерес до картин Валайе-Костер[9].
Її життя було рішуче приватним, гідним і працьовитим. Вона пережила кровопролиття часів правління терору[10], але падіння французької монархії, яка була її головним покровителем, призвело до занепаду її репутації.
Окрім натюрмортів, вона писала портрети та жанрові картини, але через обмеження, накладені на жінок у той час, її успіх у фігурному живописі був обмеженим[11].
Твори
Стиль і техніка
Анна Валайе-Костер працювала переважно в різновидах натюрморту, що склалися протягом XVII—XVIII ст.[12]. Традиційна мораль забороняла жінкам-художницям малювати з оголеної моделі, що було необхідною основою для вищих жанрів. Тому натюрморт, який вважався найменш інтелектуальним жанром і найнижчим в академічній ієрархії, вважався відповідною темою для жінок-художниць. Змирившись із цим обмеженням заради вступу до академії, головного каналу королівського покровительства, Валайе-Костер присвятила натюрморту свої неабиякі технічні здібності, створивши роботи беззаперечної серйозності та справжнього візуального інтересу[13].
Більшість своїх картин Валайе-Костер писала олією на полотні. Вона досягала великої правдоподібності у зображенні матеріалів і текстур за допомогою точних, тонко змішаних мазків пензля[14]. За словами мистецтвознавиці Маріанни Ролан Мішель, саме «сміливі, декоративні лінії її композицій, багатство кольорів і імітованих текстур, а також досягнення ілюзіонізму, які вона здобула у зображенні найрізноманітніших об'єктів, як природних, так і штучних»[12], привернули увагу Королівської академії та численних колекціонерів, які купували її картини. Така взаємодія між мистецтвом і природою була досить поширеною в голландському, фламандському та французькому натюрморті[12]. У її роботах відчувається явний вплив Жана-Батіста-Сімеона Шардена, а також голландських майстрів XVII століття, чиї роботи цінувалися набагато вище, але те, що вирізняло стиль Валлеєр-Костер на тлі інших натюрмортів, — це її унікальний спосіб поєднання репрезентативного ілюзіонізму з декоративними композиційними структурами[12][13]. Її метою було надати величі всьому, що вона малювала; таким чином вона створювала додаткове відчуття стабільності та повноти. Критик Джон Хабер, який описує її творчість як позбавлену внутрішності, каже, що солідність і заспокійлива матеріальність її композицій приваблювала елітних банкірів і аристократів, які могли оцінити її зображення «контрастних шпону різних порід дерева» або «екстравагантну колекцію коралів і мушель, речей, на створення яких пішли роки, і які слугуватимуть ще не одне десятиліття»[10].
Галерея
-
Портрет скрипальки, 1773 -
Ваза, лобстер, фрукти й гра, 1817 -
Натюрморт зі скумбрією, 1787 -
Жозеф-Шарль Реттьє, 1777 -
Букет квітів у теракотовій вазі з персиками та виноградом, 1776 -
Вікторія Французька, 1779—1781
Примітки
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Anne Vallayer-Coster
- ↑ а б Anne Vallayer-Coster — 2008.
- ↑ а б в г д е ж RKDartists
- ↑ а б Grove Art Online / J. Turner — [Oxford, England], Houndmills, Basingstoke, England, New York: OUP, 1998.
- ↑ Michel M. R. Vallayer-Coster [née Vallayer], Anne // Grove Art Online / J. Turner — [Oxford, England], Houndmills, Basingstoke, England, New York: OUP, 2017. — doi:10.1093/GAO/9781884446054.ARTICLE.T087674
- ↑ Музей мистецтва Метрополітен — 1870.
- ↑ а б в McKinven 2002
- ↑ а б Haber 2003
- ↑ Greer 2001, p. 244
- ↑ а б в г Michel 1960, p. i
- ↑ а б Berman 2003
- ↑ Michel 1960, p. ii