Андреа ді Чоне
Andrea di Cione, Andrea Orcagna
Мадонна з немовлям, ангелами, святими. 1345/50. Музей мистецтва. Сент-Луїс
При народженні	Andrea di Cione di Arcangelo
Народження	1308(1308) Флоренція
Смерть	25 серпня 1368(1368-08-25)
	Флоренція
Національність	італієць
Країна	Флоренція
Діяльність	художник, скульптор, архітектор, поет
Напрямок	Готика
Роки творчості	1344[1] — 1368[1]
Вчитель	Андреа Пізано і Джотто
Твори	Вівтарі, сакральний живопис
Брати, сестри	Якопо ді Чоне[2], Нардо ді Чоне[2] і Маттео ді Чоне
Роботи в колекції	Міннеаполіський інститут мистецтваd, Музей мистецтва Метрополітен[3], Рейксмузей, Палаццо Веккйо, Museum Catharijneconventd, Aartsbisschoppelijk Museumd, Галерея Уффіці, Художня галерея Єльського університету і Музей фюрера
Андреа Орканья у Вікісховищі

Андреа ді Чоне (італ. Andrea di Cione di Arcangelo), званий Орка́нья (італ. Orcagna) (видозмінене Архангел) (1308 - 25 серпня 1368) - флорентійський художник, скульптор, архітектор, золотар, поет доби середньовіччя.^[4]

Основи ремесла здобував у майстерні батька золотаря Чіоне і художній майстерні разом з братами Якопо ді Чоне, Нардо ді Чоне, Маттео ді Чоне^[5]. Родинна майстерня ді Чоне вийшла на перші ролі у Флоренції після епідемії чуми 1348 року. Згодом був пов'язаний з майстернями Андреа Пізано та Джо́тто ді Бондо́не. Одним з його визначних творів вважають вівтар-поліптик "Христос на троні з святими" для каплиці Строззі у флорентійській церкві Санта Марія Новелла (1357). Був майстром мулярів при будівництві костелу Орсанмікеле у Флоренції, де у бічній наві зберігся табернакль його авторства. Був членом найпрестижнішого з семи цехів Флоренції Arte dei Medici e Speziali, куди належали лікарі, фармацевти і малярі. Ймовірно, задля можливості вести будівельні роботи вступив 1352 до цеху каменярів і столярів.

Андреа брав участь у будівництві флорентійського собору Санта-Марія-дель-Фйоре, два роки майстром мулярів на будівництві катедрального собору в Орв'єто^[6], де виконав мозаїки на фасаді (1359-1360)). Вважають, що він виконав у Флоренції фрески на хорах церкви Санта Марія Новелла, розп'яття у базиліці св. Духа^[7], частини Тріумфу смерті в базиліці Санта-Кроче.

Лоджію деї Ланці (італ. Loggia della Signoria) часом називають Лоджія Орканьі (італ. Loggia Orcagni), хоча дослідження показали, що будівництво вів його однофамілець Бенчі ді Чоне.

• Gert Kreytenberg: Orcagna (Andrea di Cione). Ein universeller Künstler der Gotik in Florenz Philipp von Zabern Verlag, Mainz, München 2000 - ISBN 3-8053-2693-9.
• Luisa Marcucci: ANDREA di Cione Arcagnuolo. In: Alberto M. Ghisalberti (Hrsg.): Dizionario Biografico degli Italiani (DBI). Band 3 (Ammirato–Arcoleo), Istituto della Enciclopedia Italiana, Rom 1961 (italienisch).
• Orcagna. In: Ulrich Thieme, Felix Becker u. a.: Allgemeines Lexikon der Bildenden Künstler von der Antike bis zur Gegenwart. Band 26, E. A. Seemann, Leipzig 1932.
• Giorgio Vasari: Vita di D’Andrea di Cione Orcagna. in Vasari: Le vite dei più eccellenti pittori, scultori e architetti. Newton Compton Editori, Rom 2010, ISBN 978-88-541-1425-8, S. 212 ff.

• Orcagna, Andrea di Cione Arcangelo detto l' [Архівовано 28 квітня 2014 у Wayback Machine.] (іт.)
• Andrea di Cione Arcangelo detto Orcagna [Архівовано 27 квітня 2013 у Wayback Machine.] (іт.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Andrea Orcagna