Ізидор Задгер
нім. Isidor Isaak Sadger
Народився	29 жовтня 1867(1867-10-29) Новий Сонч, Галичина
Помер	21 грудня 1942(1942-12-21) (75 років) Терезієнштадт
Місце проживання	Відень[1]
Країна	Австро-Угорщина  Австрія
Діяльність	психоаналітик, журналіст, психіатр, лікар, судово-медичний експерт, невролог, літературний критик
Alma mater	Віденський університет
Галузь	Психоаналіз
Науковий ступінь	докторський ступінь[1][2]
Відомий завдяки:	Дослідженню сексуальних девіацій

Ізидор Задгер (нім. Isidor Isaak Sadger; 29 жовтня 1867, Новий Сонч, Галичина — 21 грудня 1942, Терезієнштадт) — австрійський лікар і психоаналітик, один зі знаних теоретиків і клініцистів, послідовник Зигмунда Фрейда. Основний внесок Задгера в психоаналіз пов'язаний з дослідженням сексуальних девіацій. Задгеру належить заслуга по впровадженню в науковий обіг ряду клінічних понять (зокрема, садомазохізм).

Задгер починав свою професійну кар'єру як фахівець з неврозів. Починаючи з 1894 року опублікував серію статей з психофізіології. У ранніх роботах іноді посилався на праці Зигмунда Фрейда з проблем істерії.

Задгер був одним з перших лікарів, які зацікавилися новою теорією — психоаналізом Зигмунда Фрейда. З 1906 року Задгер брав участь у регулярних наукових зустрічах по середах, які потім у 1908 році переросли у Віденське психоаналітичне об'єднання.

Задгер, в основному, займався дослідженням проблем сексуальних девіацій. Практикував психоаналітичну терапію гомосексуальності. Виступав як прихильник медико-юридичного захисту гомосексуальності. Досліджував проблеми нарцисизму і гомосексуальності з точки зору теорії бісексуальності Вільгельма Флісса. У 1913 році Задгер ввів термін садомазохізм.

Він провів ряд патобіографічних досліджень відомих особистостей. Наприкінці 1920-х років Задгер написав спогади про свої зустрічі з Фрейдом.

Після аншлюсу в 1938 році Задгер залишився у Відні. Як єврей він був депортований у вересні 1942 року до концентраційного табору Терезієнштадт, де помер 21 грудня 1942 року.

• Heinrich von Kleist: Eine pathographisch-Psychologische Studie. — Wiesbaden: Verlag von J. F. Bergmann, 1910.
• Über den sado-masochistischen Komplex. // Jahrbuch für psychoanalytische und psychopathologische Forschungen, Bd. 5, 1913, S. 157—232.
• Über Nachtwandeln und Mondsucht: eine medizinisch-literarische Studie. — Leipzig, 1914 (Schriften zur angewandten Seelenkunde Heft 16).
• Neue Forschungen zur Homosexualität. — Berlin: Fischer's Med. Buchh., 1915.
• Die Lehre von den Geschlechtsverirrungen (Psychopathia sexualis) auf psychoanalytischer Grundlage. — Leipzig, Wien: Deuticke, 1921.
• Ein Beitrag zum Verständnis des Sado-Masochismus. // Internationale Zeitschrift für Psychoanalyse, Bd. 7, Nr. 3-4, 1926, S. 413—421
• Sigmund Freud: Persönliche Erinnerungen (1930). — Tübingen: Edition Diskord, 2006. ISBN 3-89295-768-1

• Ernegger, M. Sadger Isidor. // Österreichisches Biographisches Lexikon 1815—1950. — Wien: Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften, 1988. — Band 9. — S. 373. (ISBN 3-7001-1483-4)
• Isidor Sadger, el discípulo olvidado que reveló el lado oscuro de Sigmund Freud [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]

1. ↑ ^{а б} Database of victims — Прага: Terezín Initiative Institute.
   d:Track:Q1085d:Track:Q104074149d:Track:Q41567070
2. ↑ Database of the Terezín Memorial
   d:Track:Q105764867